1Справа № 335/1548/20 1-кс/335/1370/2020
21 березня 2020 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080000000425 від 17 вересня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Токмак Запорізької області, громадянина України, українця, не одруженого, малолітніх дітей на утримуванні не має, директор ТОВ «Промбудсервіс», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 15.09.2004 Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі із випробувальним строком 1 рік;27.05.2005 Феодосіївським місцевим судом АР Крим за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 01.02.2007 умовно-достроково на 2 місяця 20 днів; 05.12.2018 Апеляційним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі із випробувальним строком 2 роки. 13.12.2018 поставлений на облік УВП Токмацького району Запорізької області,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України,
Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, до 3 років позбавлення волі із випробувальним строком 2 роком, на шлях виправлення та перевиховання не став, та під час в випробувального терміну знов вчинив умисні аналогічні та інші злочини за наступних обставин:
Так, ОСОБА_5 , маючи умисел на придбання, зберігання, носіння та збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, діючи повторно, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 17.10.2019, без передбаченого законом дозволу, усупереч вимог розділу 2 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, незаконно придбав у невстановлений спосіб предмети, які, згідно висновку експерта № 2-520 від 07.11.2019 є: бойовою нарізною вогнепальною стрілецькою зброєю року - магазинною гвинтівкою конструкції Мосіна, калібру 7,62х53 мм., зразка 1930, придатною до стрільби, та боєприпасами - 47 бойових гвинтівочних патронів калібру 7,62х53 мм., виготовлених промисловим способом, однак в конструкцію яких саморобним способом внесені зміни - зменшена маса порохового заряду, придатні до стрільби, які в подальшому незаконно носив при собі в місцях свого перебування, а також незаконно зберігав при собі за умов безпосереднього доступу, а 17.10.2019, приблизно о 15 годині 30 хвилин, перебуваючи на узбіччі дороги неподалік від села Жовтневе Токмацького району Запорізької області, збув вказані вогнепальну зброю та боєприпаси ОСОБА_8 без передбаченого законом дозволу шляхом продажу за 12 000 грн.
01.11.2019 за даним фактом СУ ГУНП в Запорізькій області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000472 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 29.10.2019, незаконно придбав у невстановлений спосіб з метою подальшого збуту речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка, згідно висновку експерта № 7-2797 від 06.12.2019, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено законом - КАНАБІСОМ, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 147,550 г., яку, в подальшому незаконно зберігав при собі та в інших місцях за умов безпосереднього доступу з метою збуту, а 29.10.2019 у денний час незаконно перевіз її на автомобілі марки «ВАЗ 21150», д.н. НОМЕР_1 , з метою збуту до узбіччя дороги неподалік міста Токмак Запорізької області, де приблизно о 13 годині 00 хвилин, незаконно збув вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб ОСОБА_8 шляхом продажу за 7000 грн.
17.09.2019 за даним фактом СУ ГУНП в Запорізькій області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000425 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, діючи повторно, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 19.03.2020, незаконно придбав у невстановлений спосіб з метою подальшого збуту речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка, згідно висновку експерта № 7-898 від 20.03.2020, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено законом - КАНАБІСОМ, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 0, 9898 г., та речовину білого кольору, яка згідно висновку експерта № № 7-898 від 20.02.2020 від 20.03.2020, є психотропною речовиною, обіг якої заборонено законом - АМФЕТАМІНОМ, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 0, 02157 г., які в подальшому незаконно зберігав при собі та в інших місцях за умов безпосереднього доступу з метою збуту, а 19.03.2020 денний час незаконно перевіз їх на автомобілі марки «ВАЗ 21150», д.н. НОМЕР_1 , з метою збуту до узбіччя дороги неподалік села Вишневе Токмацького району Запорізької області, де приблизно о 13 годині 15 хвилин, перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, незаконно збув вказані особливо небезпечний наркотичний засіб та психотропну речовину ОСОБА_9 шляхом продажу за 200 грн.
19.03.2020 за даним фактом СУ ГУНП в Запорізькій області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080000000102 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
20.03.2020 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №№ 12019080000000425, 12019080000000472 та 12020080000000102 об'єднані в одне провадження під № 12020080000000102.
20.03.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Допитаний як підозрюваний ОСОБА_5 свою вину у вчинення інкримінованих йому злочинів не визнав, від дачі будь-яких показань відмовився.
У клопотанні також зазначено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, в тому числі:
- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії
- зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем відносно ОСОБА_5 ;
- протоколами огляду та видачі грошових коштів гр. ОСОБА_10 ;
- протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю відносно ОСОБА_5 ;
- протоколами огляду предметів за участі ОСОБА_10 ;
- протоколами про результати контролю за вчиненням ОСОБА_5 злочинів;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- висновком судової балістичної експертизи № 2-520 від 07.11.2019;
- висновком судової балістичної експертизи № 7-2797 від 06.12.2019;
- протоколами огляду та видачі грошових коштів гр. ОСОБА_9 ;
- протоколами огляду предметів за участі ОСОБА_9 ;
- протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 :
- може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 307, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, усвідомлюючи невідворотність покарання за його вчинення, є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а відсутність сталих тісних соціальних зв'язків, свідчить про можливість підозрюваного ОСОБА_5 без перешкод залишити своє місце проживання, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, враховуючи, що на цей час у вказаному кримінальному провадженні досудове слідство триває, не встановлено повного кола учасників скоєння злочинів, які можуть бути причетні до вчинення злочинів, знаходячись на волі, ОСОБА_5 може перешкодити провадженню шляхом надання вказівок можливим учасникам з метою приховання предметів та документів, що мають значення для досудового слідства, що є ризиками, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При обрані запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, необхідно взяти до уваги те, що знаходячись на свободі ОСОБА_5 зможе незаконно впливати на свідків з метою уникнення покарання, що є ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім вказаного, ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, до 3 років позбавлення волі із випробувальним строком 2 роком, на шлях виправлення та перевиховання не став, та під час в випробувального терміну знов вчинив умисні аналогічні та інші тяжкі злочини за короткий проміжок часу, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів, що є підставою вважати, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може продовжити свою злочину діяльність, вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, усвідомлення ОСОБА_5 невідворотності покарання за їх вчинення та відсутності тісних соціальних зв'язків, існує ризик того, що ОСОБА_5 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- особи, які заслуговують на довіру та поручяться за виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні;
- в ході слідства факти офіційного працевлаштування ОСОБА_5 та наявності постійного достатнього джерела доходів на знайшли свого підтвердження, що унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 може переховатися від органів досудового розслідування й суду, впливати на свідків та осіб, причетність яких до інкримінованого йому злочину підлягає перевірці, може продовжити свою злочинну діяльність, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тим самим перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, забезпечити виконання процесуальних рішень у провадженні.
У судовому засіданні слідчий у повному обсязі підтримав своє клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені, додавши, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами.
Прокурор в судовому засіданні також наполягав на задоволенні клопотання, стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного,, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний та його захисники у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП України в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000425 від 17 вересня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 307 КК України.
20.03.2020 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №№ 12019080000000425, 12019080000000472 та 12020080000000102 об'єднані в одне провадження під № 12020080000000102.
19.03.2020 року, о 13 годині 25 хвилини, ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
20.03.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24.11.2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину, а тому судом відхиляються посилання захисників у судовому засіданні з цього питання, зокрема щодо наявності сумнівів у відсутності провокації злочинів.
Таким чином, наявні докази, які містяться в матеріалах провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України., а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_5 до скоєння вказаних злочинів.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 вік підозрюваного, стан його здоров'я, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, неодружений, дітей на утриманні не має, є директором ТОВ «Промбудсервіс», має дохід, матір підозрюваного 1939 року народження потребує стороннього допомоги, раніше ОСОБА_5 судим, наразі перебуває на випробувальному терміні за попереднім вироком за ч.1 ст.263 КК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 307, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.
Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, усвідомлюючи невідворотність покарання за його вчинення, є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду і свідчить про можливість підозрюваного ОСОБА_5 без перешкод залишити своє місце проживання, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, враховуючи, що на цей час у вказаному кримінальному провадженні досудове слідство триває, не встановлено повного кола учасників скоєння злочинів, які можуть бути причетні до вчинення злочинів, знаходячись на волі, ОСОБА_5 може перешкодити провадженню шляхом надання вказівок можливим учасникам з метою приховання предметів та документів, що мають значення для досудового слідства, що є ризиками, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При обрані запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, необхідно взяти до уваги те, що знаходячись на свободі ОСОБА_5 зможе незаконно впливати на свідків з метою уникнення покарання, що є ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім вказаного, ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, до 3 років позбавлення волі із випробувальним строком 2 роком, та під час перебігу випробувального терміну підозрюється у вчиненні умисних аналогічного злочину та іншого тяжкого злочини за короткий проміжок часу, що є підставою вважати, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може продовжити свою злочину діяльність, вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_5 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.
В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також наміру вчинення іншого злочину.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, та вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовує доводи захисників про можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 1,2 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу,
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст. ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, та з урахуванням ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який складає 2102 грн., призначає заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і при визначенні розміру застави слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 є засновником і директором підприємства, має дохід, про що стороною захисту надані відповідні документи.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, а саме: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи; прибувати до слідчого, прокурора в суд за першою вимогою, за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання з 19.03.2020 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно з якою строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 до 17.05.2020 включно.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080000000425 від 17 вересня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 травня 2020 року включно, який обчислювати з 13 год. 23 хв. 19.03.2020 року
Встановити заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 126120 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу за наступними реквізитами: Отримувач: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172; призначення платежу застава за ОСОБА_5 у справі № 335/1548/20 1-кс/335/1370/2020, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;
-прибувати до слідчого, прокурора в суд за першою вимогою.
-за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 чи іншому заставодавцю, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити строк дії даної ухвали до 17 травня 2020 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1