Справа № 632/1693/19
Провадження № 2/638/905/20
13.03.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
за участю секретаря Жакун Н. О.
з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.
з участю позивача - ОСОБА_2
з участю відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів,-
ОСОБА_2 08.10.2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів. Вимоги позову обґрунтовує тим, що 20.09.1999 року її донька ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з відповідачем - ОСОБА_3 . За час спільного проживання в них народилися доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу сторін, діти залишились проживати з позивачем. ІНФОРМАЦІЯ_3 донька позивача ОСОБА_4 померла. Батько дітей так і не забрав їх до себе, матеріально не допомагає, майже не спілкується з ними, не цікавиться їх здоров'ям, та вони продовжують проживати з позивачем, яка є їхньою бабусею, та яка створила всі необхідні умови для їх здорового та всебічного розвитку. Просить суд позов задовольнити, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити позивача опікуном (піклувальником) малолітніх дітей та стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 08.10.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Харківської області Фомичова М. С. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву з проханням проводити судовий розгляд за її відсутністю, проти позовних вимог не заперечує.
Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як встановлено матеріалами справи, 20.09.1999 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Самійлівською сільською радою Близнюківського району Харківської області зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис №16, прізвище дружини після одруження - ОСОБА_9 (а. с. 15)
Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджують свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , видані Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області 29.05.2012 року та 08.07.2015 року відповідно (а. с. 10-11).
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25.09.2017 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано (а. с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області 16.04.2019 року (а. с. 17).
Матір'ю ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_2 , що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 (а. с. 14).
Згідно з листом, наданим Михайлівською філією Комунального закладу освіти «Олексіївський ліцей Первомайської районної державної адміністрації Харківської області» від 10.07.2019 року №61, після смерті матері увагу дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приділяє бабуся ОСОБА_2 , яка приводить дітей до навчального закладу, сплачує батьківський внесок у дощкільному закладі за харчування, приділяє увагу особистій участі дітей у загальношкільних заходах, цікавиться у спіхами у навчанні, постійно відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_3 навчальний заклад не відвідував, перебуванням дітей у дитячому садочку та школі не цікавився (а. с. 29).
Згідно довідки з медичного закладу с. Михайлівка від 10.07.2019 року, догляд і лікування дітей здійснює бабуся, батько на протязі останніх 7 років станом здоров'я дітей не цікавився, хоча діти знаходилися на «Д» обліку (а. с. 28).
Відповідно до листа виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області від 10.07.2019 року №02-34/314, виконавчий комітет Михайлівської сільської ради повідомляє, що малолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту народження зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час діти проживають з бабусею ОСОБА_2 за вищевказаною адресою, яка після смерті їх матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 - постійно ними опікується. Умови проживання в сім'ї добрі, є все необхідне. Бабуся ОСОБА_2 в повній мірі забезпечує умови харчування та утримання дітей. Діти забезпечені усім необхідним для розвитку, утримання та виховання. Діти не голодні, мають охайний вигляд. За характером діти спокійні урівноважені та доброзичливі. Батько - ОСОБА_3 мешкає в місті Харків, до дітей не приїздить, фінансову допомогу не надає, участі в житті, вихованні та утриманні малолітніх дітей не приймає (а. с. 30).
Згідно висновку Органу опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 29.08.2019 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з його свідомим невиконанням батьківських обов'язків (а. с. 40).
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 29.08.2019 року, орган опіки та піклування, з урахуванням заяви ОСОБА_2 та надані нею документи, в інтересах дітей, вважає за можливе призначити ОСОБА_2 опікуном над малолітніми онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 41).
У відповідності із частинами 1-4 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ; поважати дитину.
Частиною 1 статті 2 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини 1статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачами заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про їх інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Згідно із частиною 2 статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності із частиною 2 статті 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Як свідчать положення частини 4 статті 155 Сімейного кодексу України, ухилення кого-небудь із батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до пп. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний заклад або інший заклад в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно статті 243 Сімейного кодексу України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини 1, 2 статті 244 Сімейного кодексу України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема, щодо ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню спільної дитини, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити.
Враховуючи викладене, а також висновки Органу опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 29.08.2019 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та про можливість призначення ОСОБА_2 опікуном над малолітніми дітьми, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав та призначення дітям опікуна, адже нехтування батьківськими обов'язками з боку батька принижує гідність дітей, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дітей як з моральної, так і з правової точки зору. Враховуючи те, що відповідач по справі жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування позивача та малолітніх дітей, а з боку позивача ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дітей з ним та прийманні участі батька у вихованні, вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, проте вольове небажання виконувати відносно дітей батьківські обов'язки, покладені на нього законом.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.п. 15, 17 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року, у відповідності із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст. 198, 199 СК України, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (статті 183 цього кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно статі 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно статі 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Даних про наявність у відповідача нерухомого майна, будь-яких інших джерел доходу матеріли справи не містять. Разом з тим, суд враховує і ту обставину, що відповідач є здоровою, працездатною молодою особою, даних про наявність обмежень за станом здоров'я не має, дані про наявність на його утриманні інших непрацездатних осіб також відсутні.
Отже, приймаючи до уваги як рівень прожиткового мінімуму дітей, на утримання яких стягуються аліменти, матеріальне становище дітей та опікуна, з якими діти проживають, та стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, зважаючи на батьківський обов'язок відповідача по утриманню дітей до їх повноліття, враховуючи інтереси останніх, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 08.10.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає щомісячному стягненню, суд враховує положення статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» щодо встановлення прожиткового мінімуму для дітей, обставини справи та виходячи із принципів розумності і справедливості, стану здоров'я дітей, вважає, що розмір аліментів, який визначений позивачем, є обґрунтованим, та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що пред'явлений позов до ОСОБА_3 є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно вимог частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Так, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн. за позовну вимогу немайнового характеру, а тому з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. у зв'язку із задоволенням позову.
Також, відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
Оскільки позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволена у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню 840 грн. 80 коп.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11-13, 81, ч. 2, 6 ст. 141, ст. 258, 264-265, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст.ст. 19, 141, 150, 155, 157, 164, 165, 180-184, 191 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Призначити опікуном (піклувальником) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабусю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІН НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІН НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 08.10.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІН НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІН НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІН НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18.03.2020 року.
Головуючий: