Справа № 308/11183/17
20 лютого 2020 року м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
судді - Бедьо В.І.
за участі секретаря судових засідань - Пазяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови про порушення митних правил,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.10.2017 року в.о. заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 2198/30500/17, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, тобто перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України більше ніж на десять діб, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - на суму 8500 грн.
Як зазначено в постанові посадової особи митниці, 11.06.2017 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1.було ввезено автомобіль марки «RENAULT» модель «LAGUNA» номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак Польща НОМЕР_2 , в митному режимі «Транзит». Відповідно до інформації АСМО «Інспектор» ОСОБА_1. мала вивезти вказаний транспортний засіб в строк до 16.06.2017 року, однак станом на 19.07.2017 року вказаний автомобіль не вивезено за межі митної території України, перевищивши термін транзиту більше ніж на 10 діб.
Тобто, громадянці України ОСОБА_1 ставиться у вину умисні дії, спрямовані на невивезення нею автомобіля марки «RENAULT» модель «LAGUNA» номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак Польща НОМЕР_2 у передбачений законом строк.
Позивач вказує, що погодитися з даним висновком посадової особи Закарпатської митниці ДФС не можна через його неправильність, необ'єктивність та неповно проведеної за даним фактом перевірки.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що наведені у протоколі обставини не відповідають дійсності, відтак інспектор склав протокол без наявності будь-яких доказів, які б підтверджували факт ввезення вказаного у протоколі транспортного засобу. Також акцентує увагу на тому, що в даному випадку мали місце шахрайські дії осіб на ім'я « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 », які шляхом обману заволоділи її паспортом для виїзду за кордон після чого на митному посту «Ужгород» записали на неї не розмитнений автомобіль марки «RENAULT» модель «LAGUNA» номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак Польща НОМЕР_2 , в митному режимі «Транзит». Вказані особи привласнили транспортний засіб і вивезли такий у невідомому напрямку.
У зв'язку з вказаними незаконними діями зазначених осіб за заявою позивача зареєстровано кримінальне провадження № 12017070030001965 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Таким чином на думку позивача митними органами не були проведені жодні процесуальні дії для встановлення істини у справі та не доведено, що саме позивач ОСОБА_1 дала згоду на реєстрацію в базі даних на ввезення транспортного засобу в режимі «транзит».
На підставі викладеного позивач просить суд скасувати постанову заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В. в справі про порушення митних правил № 2198/30500/17 від 25.10.2017 року, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, тобто перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України більше ніж на десять діб, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.12.2017 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаним позовом.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 року визначеного головуючим суддею Бедьо В.І.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоч був повідомлений про дату та час розгляду справи, однак подав письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити проти задоволення позовних вимог у зв'язку із правомірністю винесеної постанови та безпідставністю позовної заяви. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 зобов'язана була вивезти автомобіль марки ««RENAULT» модель «LAGUNA» номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак Польща НОМЕР_2 в строк до 16.06.2015 року, однак станом на 19.07.2017 року вказаний автомобіль не вивезено за межі митної території України, перевищивши термін транзиту більше ніж на 10 діб.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши подані ними письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2017 року в.о. заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 2198/30500/17, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, тобто перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України більше ніж на десять діб, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - на суму 8500 грн.
Вказаною постановою встановлено, що 11.06.2017 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1.було ввезено автомобіль марки «RENAULT» модель «LAGUNA» номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак Польща НОМЕР_2 , в митному режимі «Транзит». Відповідно до інформації АСМО «Інспектор» ОСОБА_1. мала вивезти вказаний транспортний засіб в строк до 16.06.2017 року, однак станом на 19.07.2017 року вказаний автомобіль не вивезено за межі митної території України, перевищивши термін транзиту більше ніж на 10 діб.
Як слідує зі змісту позову позивач стверджує, що наведені у протоколі обставини не відповідають дійсності, відтак інспектор склав протокол без наявності будь-яких доказів, які б підтверджували факт ввезення вказаного у протоколі транспортного засобу. Також акцентує увагу на тому, що в даному випадку мали місце шахрайські дії осіб на ім'я « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 », які шляхом обману заволоділи її паспортом для виїзду за кордон після чого на митному посту «Ужгород» записали на неї не розмитнений автомобіль марки «RENAULT» модель «LAGUNA» номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак Польща НОМЕР_2 , в митному режимі «Транзит». Вказані особи привласнили транспортний засіб і вивезли такий у невідомому напрямку. Натомість позивач зазначений автомобіль ніколи не бачила, не володіла ним, його місцезнаходження їй невідоме і тому вона позбавлена об'єктивної можливості повернути його за межі митного кордону.
З матеріалів справи слідує, що у зв'язку з вказаними незаконними діями зазначених позивачем осіб за заявою позивача зареєстровано кримінальне провадження № 12017070030001965 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Разом з тим позивач не надав суду жодних доказів того, що звертався до правоохоронних органів щодо неправомірних дій вказаних ними осіб. У суду відсутні будь які відомості сприводу відкриття кримінального провадження по вказаному позивачем факту або ж на якій стадії на даний час перебуває досудове розслідування сприводу зазначеного позивачем злочину чи вирок суду, яким притягнуто до кримінальної відповідальності винних осіб за вчинення вказаного позивачем злочину.
Таким чином позивач стверджує, що інспектор склав протокол без наявності будь-яких доказів, які б підтверджували факт вивезення саме ОСОБА_1 вказаного у протоколі транспортного засобу.
Однак суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження зазначених позивачем фактів, зокрема доказів, які б спростовували наведені в оскаржуваній постанові обставин.
Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинено правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, підтверджується протоколом про ПМП № 2198/30500/17 від 19.07.2017 року, протоколом опитування в справі про порушення митних правил № 2198/30500/17.
Відповідно до встановлених вимог технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються митний контроль у пунктах пропуску здійснюється шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України, митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян), усне опитування громадян; облік автомобільних транспортних засобів і товарів.
Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі митної території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого приписами МК України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення Закону, як наслідок, відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 607/12366/15-а, адміністративне провадження №К/9901/6485/18 (ЄДРСРУ № 75775121).
Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Тобто, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин не переробної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З урахуванням наведених норм законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги, що доказів, які мали б спростувати факт наявності порушення митних правил та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а позов без задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови про порушення митних правил - залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби, код ЄДРПОУ 39515893, що знаходиться за адресою: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.І. Бедьо