Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 711/10583/16-ц
провадження № 61-1588св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що між позивачем та відповідачем 23 листопада 2006 року було зареєструвано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області серія НОМЕР_1 (актовий запис № 2032).
Від цього шлюбу сторони у справі мають синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що вона останні три роки з відповідачем не проживає однією сім'єю. На даний момент у відповідача є інша сім'я. Спільні діти проживають з нею, але вона не має наміру перешкоджати відповідачу на здійснення його прав та обов'язків щодо спільних дітей.
Також позивач вказувала, що відповідач останні роки ніде не працює офіційно, проте має підробітки на які утримує свою нову сім'ю, а на потреби їхніх спільних дітей не надає кошти.
Позивач вважає, що відповідач і в подальшому в добровільному порядку буде ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання дітей.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, а також стягнути аліменти на її користь на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і по досягненню дітьми повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_1 ») та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 листопада 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області серія НОМЕР_1 (актовий запис № 2032) - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 грудня 2016 року і до досягненню дітьми повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов суд виходив з його доведеності та обгрунтованості.
Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Гаврилов Д. О. у грудні 2019 року подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду представник ОСОБА_2 - адвокат Гаврилов Д. О., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постановлена ухвала без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
13 лютого 2020 року матеріали цивільної справи № 711/10583/16-ц надійшли на адресу Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено.
Про час та місце судового розгляду справи судом першої інстанції відповідач був повідомлений належним чином, подав суду письмову заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 до нього.
У судовому засіданні Придніпровського районного суду м. Черкаси 14 лютого 2017 відповідач участі не брав, копію рішення отримав 02 грудня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга представником ОСОБА_2 - адвокатом Гавриловим Д. О. була подана 11 грудня 2019 року, то апеляційний суд вірно керувався нормами ЦПК України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.
Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18)
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи на 14 лютого 2017 року, про що свідчить розписка.
Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 . Від 14 лютого 2017 року про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог, заявлених до нього.
Зазначене свідчить про те, що відповідач на час ухвалення оскаржуваного ним в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції знав про існування зазначеного судового спору.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Встановлено, що повний текст оскаржуваного рішення Придніпровський районний суд м. Черкаси склав 14 грудня 2017 року, у загальнодоступному Єдиному державному реєстрі судових рішень вказане рішення було оприлюднено 23 лютого 2017 року. Проте, лише 11 грудня 2019 року, тобто після спливу більше, ніж 21 місяця, воно обуло оскаржено відповідачем до апеляційного суду.
З урахуванням викладеного не приймаються до уваги твердження відповідача щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило