Дата документу 20.03.2020 Справа № 554/763/20
Провадження № 2/554/914/2019
20 березня 2020 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Чуванової А.М.
за участю секретаря Таран В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання; третя особа: Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації,-
Позивач ОСОБА_1 у січні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, в якому просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.02.2015 року позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві ради, Полтавської міської ради, третя особа: реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами та прибудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Полтаві.
Зокрема вищевказаним судовим рішенням було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Полтаві померла ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26.06.2013 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського МУЮ. За життя ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 11.07.2011 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського МУЮ.
На підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25.12.2012 року 3/20 частин житлового будинку виділено в окремий об'єкт, а рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2009 року внаслідок здійснення самовільних прибудов за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, судом було встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_3 17.07.2010 року та 19.05.2012 року уклала договори найму житлового приміщення з ОСОБА_2 .
20.07.2010 року ОСОБА_2 на підставі договору найму від 17.07.2010 року зареєстрував місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де і зареєстрований до цього часу, хоча фактично не проживає в будинку.
Тобто, наразі відсутні правові підстави для реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 не проживає за вказаною адресою більше року, не сплачує комунальні платежі та не вчиняє інших дій по збереженню майна
Ухвалою суду від 12.02.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача адвокат Колесніков В.О. в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутності від відповідача не надходило. Відповідач не надав відзив на позов.
Представник Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Зі згоди сторони позивача, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.02.2015 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами та прибудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Полтаві (а.с.11-13 - копія рішення).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
17.07.2010 року та 19.05.2012 року ОСОБА_3 уклала договори найму житлового приміщення з ОСОБА_2 . (а.с.16-17 - копія договорів).
ВідповідачОСОБА_2 , відповідно до копії паспорта (а.с.10), зареєстрований в квартирі позивача, але не проживає в ній більше року.
Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).
Житло - одна з основних матеріальних умов життя людини. Відповідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інші приміщення, які призначені та придатні для постійного проживання в них.
Право власності на житло охоплює правомочності із володіння, користування та розпорядження ним як об'єктом права власності. Ці правомочності можуть належати тільки власнику житла та іншим особам, зокрема, які проживають разом із ним, у тому числі на праві спільної власності.
Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
Згідно зі ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно, вселення членів сім'ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника, й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, з урахуванням положень ч.ч.1,2 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як свідчать матеріали справи, відповідач фактично не проживає у вказаному будинку на протязі року; ніяких заходів по збереженню житла за собою відповідач не вживає; заходів по вселенню у будинок не приймає.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.
Згідно постанови Верховного Суду України від 16.01.2012 року у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та зняттю останнього з реєстраційного обліку.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,263-265,430,280-282 ЦПК України, ст.ст.391,405 ЦК України, ст.155 ЖК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання; третя особа: Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Соборності, 36, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщеннямза адресою: АДРЕСА_1 , та зняти його з реєстраційного обліку примусово.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 840,80 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
третя особа: Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Соборності, 36.
Суддя: А.М. Чуванова