Справа № 308/338/20
(заочне)
26 лютого 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Олаг О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олаг Олександр Миколайович, до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, у якому просить суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , внаслідок відчуження житла та примусово зняти її з реєстраційного обліку в цій квартирі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.11.2019 з листа №7461/18-21 Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради позивачу стало відомо, що у належному їй на праві приватної власності житлі за адресою АДРЕСА_2 до цього часу зареєстрована одна із колишніх власників цієї квартири, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , раніше була власником квартири АДРЕСА_3 , проте згідно договору купівлі-продажу № 1174 від 12.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Романко Л.І., продала цю квартиру громадянці Російської Федерації ОСОБА_4 . Отже, внаслідок відчуження квартири ОСОБА_3 втратила право користування цією квартирою, користування (проживання) квартирою АДРЕСА_3 не здійснювала, фактично проживала та проживає за іншою адресою, а тому повинна була знятись з реєстрації у цьому житлі, однак цього не зробила. В подальшому ОСОБА_4 06.04.2012 подарувала вказаний об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , що було посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. та зареєстрованого за № 516. На підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 19.02.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дудись В.Н. та зареєстрованого за № 244, позивач набула право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що відповідач втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , внаслідок відчуження житла, а тому позивач як власник житла вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідач фактично перешкоджає у здійсненні права користування і розпорядження позивачу своїм майном.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили такі задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала, а тому суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та її представника, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного.
Як встановлено згідно матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу № 1174 від 12.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Романко Л.І., ОСОБА_3 продала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , громадянці Російської Федерації ОСОБА_4 , яка в подальшому подарувала вказаний об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , що було посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. та зареєстрованого за № 516.
Судом також встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 19.02.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дудись В.Н. та зареєстрованого за № 244, позивач набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому, з листа №7461/18-21 Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради позивачу стало відомо, що у належному їй на праві приватної власності житлі за адресою: АДРЕСА_2 до цього часу зареєстрована одна із колишніх власників цієї квартири, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно акту про фактичне проживання особи від 18.02.2020, який складений ОСББ «Добрий дім 31», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , фактично проживає з 18.02.2018 за адресою: АДРЕСА_5 ; разом з нею проживають: її чоловік ОСОБА_6 , донька ОСОБА_7 , донька ОСОБА_8 ; зареєстровані у домоволодінні, але фактично не проживають: ОСОБА_3 , 1931 р.н.
Згідно довідки про фактичне проживання особи від 18.02.2020, виданої ОСББ «Добрий дім 31», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована, але фактично не проживає за адресою АДРЕСА_6 , з 18.02.2018 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть, паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку.
Відтак, згідно указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 155 ЖК України встановлені гарантії прав громадян, які мають в приватній власності жилий будинок (квартири), а саме жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Такі ж гарантії встановлені і ст. 321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом норм матеріального права, зокрема, ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України правом користування житлом, якій знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем було надано належні та достатні докази на підтвердження своїх тверджень щодо визнання відповідача такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_5 , суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
В той же час, згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
За таких обставин, позовні вимоги щодо зняття відповідача з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до закону сам факт визнання останньої такою, що втратила право користування жилим приміщенням є підставою для зняття її з реєстрації.
Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.А. Придачук