Справа № 308/11007/18
(заочне)
18 лютого 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючої судді - Бенца К.К.
при секретарі - Секереш О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») в особі уповноваженого представника Савіхіна А.М. звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 12.08.2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого банк надав ОСОБА_1 , а остання отримала кредит у розмірі 300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розміри, передбачені встановленими умовами кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із запропонованими Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Однак, взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором відповідачем не виконано. ОСОБА_1 порушувала терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом. Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 02.09.2018 року перед позивачем по кредитному договору становить 12803,75 грн., з яких: 479,06 грн. - заборгованість за кредитом; 2013,44 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 9225,36 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 585,89 грн. - штраф (процентна складова), яку АТ КБ « Приватбанк» просило стягнути на його користь із відповідача ОСОБА_1 .
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується зворотніми повідомленнями які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за № 8800025129208, № 8800022145180 .
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з'явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи положення ст. ст. 274, 280 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та в заочному порядку.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 12.08.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, шляхом приєднання в порядку ст. 634 ЦК України до умов, запропонованих банком в письмових Умовах та правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачем заяви, в якій міститься його підпис про ознайомлення з цими умовами надання банківських послуг, а також тарифами банку. Відповідно до укладеного з відповідачем договору банк надав ОСОБА_1 , а остання отримала кредит у розмірі 300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що стверджується заявою ОСОБА_1 , копія якої приєднана до матеріалів справи.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (надалі також -Умови) розміщені на сайті ПриватБанку, а їх витяг містяться в матеріалах справи. Як визначено у вказаних Умовах (в редакції на час укладення договору) Банк: Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "Приватбанк", що діє на підставі Ліцензії Національного банку України, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг.
Подавши анкету-заяву від 12.08.2011 р. про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідач прийняв пропозицію позивача про укладення кредитного договору із встановленим кредитним лімітом.
У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлена і згідна з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку.
Відповідач ОСОБА_1 , підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із запропонованими Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Як вбачається з кредитного договору ОСОБА_1 отримала кошти від ПАТ КБ «Приватбанк» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності.
Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, як це передбачено ст. 207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат згідно Умов.
ОСОБА_1 підписуючи заяву про надання кредиту, погодився з умовами договору, які передбачали, зокрема: нарахування відсотків на місяць із розрахунку 360 днів у році за користування кредитом; право банку змінювати кредитний ліміт без повідомлення клієнта; нарахування штрафу в розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості; сплату пені за несвоєчасне погашення заборгованості; штраф за порушення строків платежів у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Позивач в позові зазначає, що Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.
Умовами кредитного договору визначено порядок погашення заборгованості шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7 % від суми заборгованості та строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним.
Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь - який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.
Відповідно до п. 2.1.1.12.5 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, термін погашення за кредитом за платіжними карками без встановлення обовязкового платежу здійснюється в наступному порядку: Термін погашення відсотків по кредиту та комісії - щомісячно за попередній місяць; Термін повернення кредиту - у повному обсязі, не пізніше останнього дня строку дії договору.
Однак, у порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків.
Внаслідок цього, станом на 02.09.2018 року в неї виникла заборгованість перед позивачем по кредитному договору в розмірі 12803,75 грн., з яких: 479,06 грн. - заборгованість за кредитом; 2013,44 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 9225,36 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 585,89 грн. - штраф (процентна складова), що стверджується розрахунком заборгованості долученим до матеріалів справи.
Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати кредит та відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбаченим договором.
Відповідно до п.2.1.1.5.6 Умов і правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку, позичальник зобов'язався повернути кредит та оплатити винагороду банку.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до умов договору №б/н від 12.08.2011 року, Умов і правил надання банківських послуг та тарифів сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків.
Відповідно до умов заяви, Умов і правил надання банківських послуг та тарифів відповідач ОСОБА_1 , зобов'язалася щомісяця погашати заборгованість за кредит, а також остаточно погасити кредит в строк остаточного погашення.
Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов'язання, передбачені умовами договору №б/н від 12.08.2011 року, Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України її слід вважати такою, що прострочила виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов'язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по пені, суд виходить з наступного.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Що стосується розміру неустойки (пені) слід зазначити, що суд, на підставі ст. 551 ч. 3 ЦК України може зменшити розмір неустойки (пені), якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положення п.5 ч.3 ст. 18 ЗУ " Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації(понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Так, заборгованість по тілу кредиту становить 479,06 грн. Нарахована банком пеня за порушення строків повернення кредиту в сумі 9225,36 гривень перевищує суму кредиту і на думку суду значно перевищує розмір завданих банку збитків.
Відповідно до положень ст. 551 ч. 3 ЦК України та загальних засад цивільного законодавства, якими є справедливість та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) суд, вважає за можливе, розмір пені зменшити до розміру заборгованості за тілом кредита, а саме: до 479,06 грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованої суми штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 585,89 грн. - штраф (процентна складова), суд вважає, що такі до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Пунктом 2.1.1.7.6 вищезгаданих Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Суд звертає увагу на те, що за порушення позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем одночасно нараховано пеню та штрафи.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Отже, позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (порушення позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафів в розмірі 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 585,89 грн. - штраф (процентна складова) за порушення грошових зобов'язань.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості згідно кредитного договору №б/н від 12.08.2011 року підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище, а саме суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 971,56 грн., з яких: 479,06 грн.- заборгованість за кредитом; 2013,44 грн. -заборгованість по відсотках за користування кредитом; 479,06 грн.- заборгованість за пенею.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (за подання позовної заяви).
Предметом позову АТ КБ «ПриватБанк» є стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом, яка у загальному розмірі складає 12 803,75 грн.
Разом з тим, суд дійшов висновку про обгрутнованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 2 971,56 грн.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 408,93 грн. (2 971,56 грн. * 1762,00 / 12 803,75).
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625,1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 259 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України , суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) р/р НОМЕР_3 заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.08.2011 року в розмірі 2 971,56 грн., з яких: 479,06 грн.- заборгованість за кредитом; 2013,44 грн. -заборгованість по відсотках за користування кредитом; 479,06 грн.- заборгованість за пенею.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ( місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) р/р НОМЕР_3 сплаченого ними суму судового збору в розмірі 408,93 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство КБ «ПРИВАТБАНК», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570;
Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ).
Дата складання повного судового рішення 18.02.2020 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца