Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №204/5145/19(2-а/204/107/19)
адміністративне провадження №К/9901/32375/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Волобоя Руслана Вікторовича про скасування постанови
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року (суддя-доповідач - Чумак С.Ю. судді - Чабаненко С.В., Юрко І.В.)
І. Обставини справи
1. У липні 2019 ОСОБА_1 звернувся до Красногравдійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в особі інспектора батальйону 1 роти 2 Волобоя Руслана Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
2. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2019 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
3. Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - Управління) 17.09.2019 подало апеляційну скаргу у цій справі. В апеляційній скарзі Управління вказало, що не було учасником справи, але оскаржуване рішення порушує їхні права, просило поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення суду першої інстанції. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження Управління зазначило, що розгляд справи проведено без участі сторін, повний текст судового рішення отримано лише 12.09.2019, а тому ознайомитися зі змістом оскарженого рішення суду останнє мало можливість лише після отримання копії такого рішення.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропущенням строків на апеляційне оскарження, які встановлені ч. 4 ст. 286 КАС України та визнано неповажними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне провадження, була обізнана про час та місце розгляду справи і не вжила жодних заходів щодо отримання копії судового рішення безпосередньо в суді. Замість цього, апелянт чекав на поштове відправлення, яке судом першої інстанції було надіслано без затримки.
5. На виконання ухвали Управляння подало нову заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням підстав пропуску строку на оскарження, вказуючи, що порядок та підстави поновлення строків у разі їх пропуску визначаються на загальних підставах у відповідності до ст. 295 КАС України. В заяві Управляння продублювало свій аргумент щодо несвоєчасного отримання копії судового рішення.
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року визнано причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління відмовлено. Ухвала мотивована обізнаністю відповідача про час та місце розгляду справи та відсутністю перешкод для отримання рішення суду, не чекаючи поштового відправлення. Крім того, зазначено, що наведені підстави пропуску строку не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8. На обґрунтування касаційної скарги Управління зазначає, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із неповажностю причин пропуску строку на апеляційне оскарження, Третій апеляційний адміністративний суд не дослідив і не взяв до уваги обставини щодо пропуску строку на апеляційне оскарження чим порушив принципи рівності та змагальності.
ІІI. Джерела права і акти їхнього застосування
9. Відповідно п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України основаними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
10. Цей же принцип відображений і у ч.1 ст. 13 КАС України, згідно якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
11. Згідно з ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
12. Приписи статті 286 КАС України встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, в тому числі визначають десятиденний строк апеляційного оскарження рішення з дня його проголошення.
13. Згідно з ч. 3 ст. 295 КАС України cтрок на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
14. Пунктом 8 частини 2, пунктом 4 частини 5 статті 296 КАС України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги, зокрема, щодо обов'язку зазначення в апеляційній скарзі дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується та надання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності. Виключень з цього правила для будь-яких категорій справ ця норма не містить.
15. Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
16. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
17. Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
IV. Позиція Верховного Суду
18. Верховний Суд наголошує, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
19. Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 14 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику осіб. Подане Управлінням клопотання про залучення його у справу як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не було вирішено, а отже Управління не було учасником справи та не могло знати про час та місце розгляду справи з огляду на форму адміністративного судочинства, у якому розглядалася справа.
20. За твердженням Управління повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримано 12.09.2019. За результатами відстеження поштового пересилання з трекінг-номером 4900075509265, що міститься на копії конверта, оскаржуване рішення Управлінням отримано 10.09.2019.
21. Як встановлено судом апеляційної інстанції Управління подало апеляційну скаргу 17.09.2019, тобто в межах десятиденного строку з моменту отримання копії судового рішення.
22. Не приймаючи причини пропуску строку як поважні суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт був обізнаний про час та місце розгляду справи та у нього були відсутні перешкоди для отримання рішення суду, не чекаючи поштового відправлення. Також, апелянт вказав, що наведені підстави пропуску строку не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
23. Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.
24. Приписи статті 286 КАС України є спеціальними щодо визначення строку на апеляційне оскарження (упродовж десяти днів) на відміну від статті 295, відповідно до якої строк на апеляційне оскарження рішення суду становить 30 днів. Водночас час, з якого обчислюється строк на апеляційне оскарження (з дня його проголошення) не є відмінним.
25. Важливим аспектом для вирішення питання можливості поновлення строку на апеляційне оскарження у цій категорії справ є відсутність у статті 286 КАС України обмежень для суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
26. Як вже зазначалося, приписи ч. 1 ст. 121 КАС України вказують, що усі випадки неможливості поновлення строку повинні бути передбачені в КАС України. Прикладом цього є стаття 270 КАС України, де обмеження щодо поновлення строку на апеляційне оскарження прямо передбачені частиною п'ятою вказаної статті.
27. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій та забезпечують право на суд. «Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб». Така позиція була викладена Європейським судом з прав людини у рішенні Великої Палати від 05 квітня 2018 року у справі «ZUBAC проти Хорватії», заява № 40160/12.
28. Отже, первиною ознакою запровадження обмеження є його закріплення у нормативному акті, що має силу закону. Відсутність такого законодавчого закріплення вказує, що строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
29. «Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими». «Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Така позиція була висловлена Європейським судом з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
30. Отже, суд, маючи дискреційні повноваження щодо поновлення строку на оскарження, обов'язково має проаналізувати наведені у відповідній заяві підстави поновлення строку на апеляційне оскарження та відповідні ним докази та зробити висновок про прийняття чи відмову у прийнятті таких підстав та їх достатність для поновлення строку на апеляційне оскарження.
31. Причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому КАС, із урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
32. До того ж, аналогічний підхід слід застосовувати до спорів, що передбачені статтями 287-289 КАС України, які визначають тотожні з установленими частиною четвертою статті 286 КАС України строки на апеляційне оскарження та порядок їх обчислення, і так само не містять обмежень щодо повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України.
33. Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також порушує саму суть права доступу до суду.
34. Суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення щодо відмови у відкритті апеляційного провадження та неприйняття наведених Управлінням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження не взяв до уваги, що розгляд справи відбувався без повідомлення сторін у спрощеному провадженні, а заявник апеляційної скарги не був учасником справи. Рішення суду заявник отримав лише 10.09.2019, а апеляційна скарга подана 17.09.2019, тобто в межах 10 денного строку. Тому неприйняття судом апеляційної інстанції наведених заявником апеляційної скарги підстав пропуску строку на апеляційне оскарження є непропорційним та нівелює конституційний принцип апеляційного оскарження.
35. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 461/5908/18 від 22 листопада 2019 року.
36. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
37. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
38. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
39. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року скасувати.
40. Справу направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.
41. Судові витрати не розподіляються.
42. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська