Ухвала
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 756/7008/18
провадження № 61-4934ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року, додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 15 квітня 2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 26 квітня 2018 року утворилась заборгованість у загальній сумі 94 915,98 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 31 515,93 грн; заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом - 31 966,21 грн; пеня - 26 437,84 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 4 496 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 94 915,98 грн та понесені ним судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 квітня 2010 року у сумі 19 337,33 грн.
У решті вимог позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1 286,05 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
11 березня 2020 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року, додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову в даній справі становить 94 915,98 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 х 100=210 200 грн).
Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Разом із тим, Касаційний цивільний суд вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так і для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року, додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
В. П. Курило