Ухвала
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 234/2632/17
провадження № 61-4900cк20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», яка підписана представником Шиліним Володимиром Анатолійовичем, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (далі - ПАТ «СК «Вусо») про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка, у якому просила стягнути з ПАТ «СК «Вусо» на свою користь: 43 848,00 грн в рахунок страхового відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника; щомісячними платежами у розмірі 622,13 грн щомісяця в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника протягом часу з березня 2017 року довічно в межах встановленого ліміту та одноразово за період з лютого 2014 року по лютий 2017 року - 22 396,68 грн; витрати на поховання у розмірі 10 295,00 грн; моральну шкоду в розмірі 14 616,00 грн.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 в рахунок страхового відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника у розмірі 43 848,00 грн. Стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника за період з 23 червня 2016 року по 23 лютого 2017 року одноразово у розмірі 6 221,13 грн. Стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника, починаючи з 24 березня 2017 року щомісячними платежами - по 622,13 грн щомісяця в межах встановленого ліміту - 100 000,00 грн з урахуванням сплачених сум. Стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на поховання у розмірі 8 263,00 грн. Стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 14 616,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «СК «Вусо»задоволено. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року в частині стягнення з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 43 848,00 грн, одноразової виплати щомісячних платежів за період з 23 червня 2016 року по 23 лютого 2017 року у розмірі 6 221,13 грн та щомісячних платежів, починаючи з 24 березня 2017 року по 622,13 грн в межах встановленого ліміту скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди коштів у сумі 43 848,00 грн щомісячних платежів внаслідок втрати годувальника, починаючи з 24 лютого 2014 року, відмовлено. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 14 616,00 грн та витрат на поховання у розмірі 8 263,00 грн залишено без змін.
13 березня2020 року засобами поштового зв'язку ПрАТ «СК «Вусо» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Шиліним В. А., на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року. ПрАТ «СК «Вусо» посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 14 616,00 грн та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У пункті 5 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки.
Ціна позову у справі № 234/2632/17 становить 113 552,36 грн ((43 848,00 грн + 22 396,68 грн + 10 295,00 грн + 14 616,00 грн) + (622,13 грн * 36 місяців)) та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 234/2632/17 є малозначною у силу вимог закону.
ПАТ «СК «Вусо» у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики для страховиків (МТСБУ) та потерпілих, оскільки прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги буде сприяти формуванню висновків Верховного Суду щодо: того, чи має особа право на страхове відшкодування, яка звернулася до страховика щодо сплати страхового відшкодування у зв'язку із смертю потерпілого та моральної шкоди, в межах присічного строку, але до суду поза межами присічного строку, визначеного у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України № 1961-IV та загального позовного, визначеного статтею 257 ЦК України; питання стягнення зі страховиків та МТСБУ відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України № 1961-IV моральної шкоди, яку заподіяно смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам, дітям, які не входять до категорії осіб, визначених у пункті 27.2 на умовах статті 1200 ЦК України.
Проте ПАТ «СК «Вусо» не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
ПАТ «СК «Вусо» у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але справа становить значний суспільний інтерес і має для відповідача виняткове значення при застосуванні Закону України № 1961-IV під час статутної діяльності. Втім ПАТ «СК «Вусо» не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи і чому справа становить значний суспільний інтерес. Оскільки вказівка на порушення норм матеріального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для ПАТ «СК «Вусо».
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для ПрАТ «СК «Вусо».
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ПрАТ «СК «ВУСО» подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Вусо» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков