16 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/249/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобачанської селищної ради Великобачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
15 січня 2020 року ОСОБА_1 /далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області /далі по тексту - Великобагачанська селищна рада, відповідач/, у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 16 липня 2019 року, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної об'єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області;
- зобов'язати Великобачанську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Великобагачанської селищної об'єднаної територіальної громади Великобачанського району Полтавської області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ним подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області. Однак, рішенням 35 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 16.07.2019 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вказане рішення вважає протиправним, просить скасувати його та зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/249/20; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
10.02.2020 до суду надійшов відзив Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на позовну заяву, у якому представник відповідача вказував, що відмова у наданні дозволу вмотивована тим, що бажана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні гр. ОСОБА_2 , згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 09.03.1992 №001, що є підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу.
12.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача стверджувала, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що зазначена земельна ділянка перебуває в постійному користуванні гр. ОСОБА_2 . Наголошувала, що згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5320255100:00:008:1255, станом на 11.03.2020 дана земельна ділянка зареєстрована як "Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)".
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанської селищної ради із заявою від 04.07.2019 (вх.№222 від 04.07.2019) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області. До вказаної заяви позивачем додано викопіювання з визначенням земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду.
У заяві позивач повідомив, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності не використав.
Рішенням 35 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 16.07.2019 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " вирішено за результатами поіменного голосування депутатів Великобагачанської селищної ради по заяві громадянина України ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_1 , а саме: за - 0, проти - 21, утримались - 0, не приймали участь у голосуванні - 2, відсутні - 4, рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства вважати не прийнятим.
Позивач не погодився з рішенням 35 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 16.07.2019 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ", у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України).
Відповідно до частин першої, другої та пункту "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 вказаного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Отже, громадянин, який бажає отримати у власність земельну ділянку, подає клопотання та графічні матеріали, на яких зазначає бажане місце розташування земельної ділянки з урахуванням вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до Великобагачанської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, приєднав до них графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера.
У клопотанні позивачем зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір та надано необхідні документи, що не заперечується відповідачем.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, вказаною нормою передбачено два варіанти поведінки державного органу за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: 1) надати дозвіл або 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
При цьому підставами відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведений у частині сьомій статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.
Згідно з частиною першої статті 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).
Частиною п'ятою зазначеної статті встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).
Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).
Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.
Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
Відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням 35 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 16.07.2019 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " вирішено рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 вважати не прийнятим.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку /стаття 118 Земельного кодексу України/.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Рішення відповідача від 16.07.2019 у відповідь на заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га, за змістом не є відмовою у розумінні статті 118 Земельного кодексу України.
Отже, питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами села Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області на підставі вищевказаної заяви позивача від 04.07.2019 так і не було вирішено станом на момент розгляду справи судом.
Відтак, суд дійшов висновку, що при неприйнятті за результатами розгляду заяви позивача жодного з тих рішень, які передбачені у статті 118 ЗК України, відповідач діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.
У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив про те, що відмова у наданні дозволу вмотивована тим, що бажана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні гр. ОСОБА_2 , згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 09.03.1992 №001.
З приводу цього твердження суд зазначає наступне.
Правовідносини щодо підстав та порядку видачі державних актів на право довічного успадкованого володіння землею регулювалися Земельним Кодексом Української РСР від 18.12.1990 року № 561-XII (далі - ЗК Української РСР) та Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 року № 2009-XII (далі - Закон №2009-XII), (станом на час їх прийняття).
Абз. 1 ч. 1 ст. 6 ЗК Української РСР було передбачено, що у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського господарства).
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 2 Закону №2009-XII селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства.
На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності.
З ним укладається договір на користування землею на умовах оренди, складаються також й інші документи відповідно до законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №2009-XII після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування.
Так, відповідно до копії вказаного державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 09.03.1992 №001 гр. ОСОБА_2 на підставі рішення Великобагачанської районної ради народних депутатів від 27 грудня 1991 року надано у довічне успадковуване володіння 17,5 га землі в межах згідно з планом землеволодіння для ведення селянського /фермерського/ господарства.
Отже, вказаний Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею було видано ОСОБА_2 у 1992 році для створення селянського (фермерського) господарства.
У той же час, суд зазначає, що будь-яких доказів щодо знаходження бажаної позивачем земельної ділянки на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні іншої особи відповідачем не надано.
Суд критично оцінює посилання відповідача, як на підставу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо знаходження бажаної позивачем для відведення земельної ділянки на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні іншої особи враховуючи наступне.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон № 973-IV, станом на час виникнення спірних правовідносин), з прийняттям якого було визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про селянське (фермерське) господарство".
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Суд зазначає, що будь-яких доказів щодо підтвердження використання ОСОБА_2 17,5 га землі в межах згідно з планом землеволодіння для ведення селянського /фермерського/ господарства згідно згаданого державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 09.03.1992 № 001 відповідачем не надано.
Також, згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5320255100:00:008:1255, станом на 11.03.2020 дана земельна ділянка зареєстрована як "Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)".
Крім того, відповідні доводи відповідача не були покладені в основу оскаржуваного у даній справі рішення та не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, а тому вказані доводи не приймаються судом до уваги у даній справі.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.
З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не конкретизував підстави для його прийняття, передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, суд доходить висновку про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям правомірності, зазначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 16 липня 2019 року, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної об'єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області, слід задовольнити.
Суд погоджується із обраним позивачем способом захисту свого права та вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно, із урахуванням висновків суду, у спосіб та строк, передбачений законодавством України, розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Великобагачанської селищної об'єднаної територіальної громади Великобачанського району Полтавської області.
Таким чином позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1581670600.1 від 15 січня 2020 року.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 13.01.2020 між адвокатом Кумечко М.С. (адвокат) та Талахадзе А.А. (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги.
Представником позивача заява про стягнення судових витрат в порядку частини сьомої статті 139, відповідно до якої зазначено, що у випадку ухвалення рішення на користь позивача - останнім будуть у встановлений строк подані докази відповідних судових витрат.
В той же час, станом на дату постановлення рішення судом у даній справі позивачем не надано належних доказів фактичного позивачем оплати послуг адвоката, акту виконаних робіт (наданих послуг) та детального опису робіт (наданих послуг).
Виходячи з викладеного, підстав для задоволення клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не має.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 16 липня 2019 року, яким гр. ОСОБА_1 про неприйняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної об'єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області.
Зобов'язати Великобачанську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Великобагачанської селищної об'єднаної територіальної громади Великобачанського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового.
Головуючий суддя К.І. Клочко