19 березня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/12/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просила:
визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії;
зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії, нарахованої та виплаченої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.04.10 у справі №2а-533/10, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 8.09.10 у справі №22ц-11048/2010, за період з 1.01.05 по 30.12.07 та починаючи з 22.05.08.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійним органом протиправно не здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 у березні 2011 року компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості з пенсійних виплат, нарахованих та сплачених на підставі судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Відповідачем у строк для подання відзиву на позов надіслано до суду заяву про залишення позову без розгляду, що мотивована пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом за відсутності поважних причин його пропуску.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наполягаючи на необхідності застосування до позовної заяви ОСОБА_1 наслідків пропуску строку звернення до суду відповідач виходить з того, що виплати на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.04.10 у справі №2а-533/10 позивачу проведені у березні 2011 року, тоді як до суду вона звернулась лише у грудні 2019 року.
Оцінюючи наведені доводи відповідача суд виходить з того, що в ухвалі суду від 19.02.20 судом викладено висновок про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки предметом даного спору є правомірність відмови відповідача у нарахуванні ОСОБА_2 компенсації, що викладена у листі ГУПФ України в Полтавській області від 21.12.19 вих.№6323/Т-02.
Окрім того, судом враховано, що судові рішення у справі №2а-533/10 (22ц-11048/2010) не містили вказівки на конкретно визначену суму, яку мав сплатити відповідач ОСОБА_1 у якості недоотриманої останньою пенсії, а тому, отримавши у березні 2011 року відповідні виплати, позивач не могла достеменно довідатись про те, чи виконані пенсійним органом вимоги закону щодо нарахування компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина друга статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язує пенсійний орган нарахувати пенсіонерові компенсацію втрати частини доходів у разі несвоєчасної виплати пенсії у розмірі, визначеному законом.
Даний позов пред'явлений з метою захисту соціальних прав позивача, а саме - права на одержання компенсаційної виплати з огляду на несвоєчасне отримання пенсії. Факт невиконання пенсійним органом вимог закону щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії у визначеному законом розмірі встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили. Цей позов обґрунтований посиланням на невиконання відповідачем вимог частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що є несумісним з приписами частини другої статті 19 Конституції України та безсумнівно впливає на право особи на вільне володіння майном, до якого у даному випадку належать пенсійні (у т.ч., й компенсаційні) виплати.
Посилання відповідача на судову практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Перез де Рада Каванілес" проти Іспанії, "Осман проти Сполученого королівства") у контексті спірних відносин суд визнає неприйнятними, адже свідоме невиконання державним органом вимог закону є несумісним із завданнями і повноваженнями такого органу та потребує належного реагування з огляду на наявність у особи права на звернення до суду.
У постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі №727/627/17, від 11.12.18 у справі №425/1998/16-а, від 20.12.18 у справі №712/7831/16-а відсутні висновки щодо застосування строків звернення до суду у спірних відносинах, з огляду на різний предмет спору.
За вищевикладених обставин, суд не знаходить підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
А відтак, у задоволенні заяви відповідача належить відмовити.
Керуючись статтями 5, 44, 121-123, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.
Суддя О.О. Кукоба