13 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4366/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,
представника позивача - Захарова Т.Г.,
представника відповідача - Оніщенко В.В.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Новосанжарська селищна рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Новосанжарська селищна рада /далі - третя особа/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №5851682-5674-1624 від 23 травня 2019 року /а.с.25-26/.
Позов обґрунтований тим, що податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області №5851682-5674-1624 від 23 травня 2019 року позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 104576,57 грн. До розрахунку вказаного податкового зобов'язання відповідачем взято площу земельної ділянки у розмірі 9023 кв.м, встановлення якого жодним документом не підтверджується. До того ж позивач не є користувачем та власником цього розміру площі земельної ділянки. Позивач є власником нежитлових будівель (гаражу та майстерні за адресою: АДРЕСА_1 ) загальною площею 680,7 кв.м., а відтак має сплачувати земельний податок лише за відповідний розмір площі земельної ділянки, розташованої під такими нежитловими будівлями.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Новосанжарську селищну раду, а також призначено судове засідання, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.32-33/ зазначив, що відповідно до договорів дарування від 03 грудня 2013 року та купівлі-продажу від 27 червня 2014 року позивач є власником частини нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак є платником земельного податку щодо земельної ділянки, розташованої під такими нежитловими будівлями, відповідно до положень статей 265, 269, 286 та 287 Податкового кодексу України. Від Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради отримано листа №335/02-16 від 15 березня 2019 року, в якому наведений розрахунок земельного податку щодо земельної ділянки ОСОБА_1 , та на підставі такої інформації ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №5851682-5674-1624 від 23 травня 2019 року.
16 грудня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.50-51/, в якій позивач вказала, що відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення розміру площі земельної ділянки (9023 кв.м), що взятий до розрахунку земельного податку. Земельна ділянка, яка розташована під нежитловими будівлями, що перебувають у її власності, дотепер не сформована, розмір її площі та цільове призначення не визначені, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний та дані в Державному земельному кадастрі стосовно такої земельної ділянки відсутні.
Також 16 грудня 2019 року до суду надійшли пояснення Новосанжарської селищної ради /а.с. 53-54/, в яких третя особа зазначила, що ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак є платником земельного податку щодо земельної ділянки, розташованої під такими нежитловими будівлями, відповідно до положень статей 265, 269, 286 та 287 Податкового кодексу України. Згідно з рішенням сорок першої сесії сьомого скликання Новосанжарської селищної ради від 10 листопада 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9023 кв.м, та таке рішення прийнято на підставі поданої ОСОБА_1 заяви з урахуванням виготовленого ФОП ОСОБА_2 проекту розподілу території колишнього ТОВ "Новосанжарський Агрошляхбуд". Станом на момент звернення позивача до суду з позовом проект відведення на земельну ділянку ОСОБА_1 не оформлено та на затвердження селищної ради не подано, проте відсутність належного оформлення прав на земельну ділянку не є підставою для звільнення платника від сплати земельного податку.
15 січня 2020 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення /а.с.80-81/, в яких представник відповідача зазначив, що нормативно-грошова оцінка земель затверджена та направлена до контролюючого органу органом місцевого самоврядування - Новосанжарською селищною радою. Крім того, позивач мала змогу звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо розміру земельної ділянки, що перебуває у її власності та/або користуванні, та нарахованої суми земельного податку, проте таким правом відповідно до положень пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України не скористалась.
У письмових поясненнях від 15 січня 2020 року /а.с.84-85/ позивач звертала увагу на відсутність достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту користування нею площею земельної ділянки саме у розмірі 9032 кв.м, оскільки отримання нею дозволу на розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у такому розмірі не свідчить про передачу цієї земельної ділянки у її користування чи власність.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року задоволено клопотання (заява) представників учасників справи про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, а також продовжено строк підготовчого провадження.
04 лютого 2020 року та 25 лютого 2020 року до суду надійшли пояснення щодо позову від Новосанжарської селищної ради /а.с. 121-122, 161-162/, в яких третя особа повідомила про те, що позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9023 кв.м. 13 березня 2017 року позивач звернулась із заявою про зменшення розміру площі земельної ділянки до 3456 кв.м, за результатами розгляду якої листом №02-16/421 від 28 березня 2017 року їй запропоновано погодити зменшення площі земельної ділянки з іншими співвласниками нежитлових будівель. Проте позивачем досі не надано до селищної ради проекту відведення земельної ділянки для його затвердження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду, внесеною до протоколу судового засідання 11 лютого 2020 року, допущено заміну відповідача: Головного управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області.
У письмових поясненнях від 24 лютого 2020 року /а.с. 160/ позивач вказала, що вона володіє нежитловими будівлями (майстернею та гаражем) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 680,7 кв.м, а відтак обов'язок зі сплати земельного податку у неї виникає стосовно площі земельної ділянки у розмірі 680,7 кв.м, тоді як до розрахунку земельного податку згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято розмір площі земельної ділянки - 9023 кв.м.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини та норми, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях, а представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна /а.с. 64-72/, договору купівлі-продажу від 27 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Будавтохім» /а.с. 11-16/, та договору дарування від 03 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /а.с. 17-19/, ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель загальною площею 680,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: гаража літ.Ж-1 площею 434,8 кв.м та майстерні літ.Л-1 площею 245,9 кв.м.
Відповідно до додатку 1 до рішення Новосанжарської селищної ради №10 від 26 червня 2018 року «"Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Новосанжарської селищної ради на 2019 рік" /а.с.35-37/ за земельні ділянки, право користування на які не оформлено, встановлено земельний податок в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі.
Листом Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради №335/02-16 від 15 березня 2019 року /а.с.38-39/ повідомлено начальнику Новосанжарської ДПІ Полтавського управління ГУ ДФС у Полтавській області про перелік земельних ділянок, які знаходяться під нежитловою забудовою фізичних та юридичних осіб, зокрема про земельну ділянку загальною площею 9023 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , про її грошову оцінку - 3485765,36 грн та суму земельного податку - 104572,96 грн, а також надано інформацію про середню вартість 1 кв.м в гривнях відповідно до нормативної грошової оцінки земельних ділянок на 2019 рік.
ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №5851682-5674-1624 від 23 травня 2019 року /а.с. 8, 34/, яким відповідно до пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2019 рік у сумі 104576,57 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано та вручено ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.34/
Не погодившись з прийняттям податкового повідомлення-рішення №5851682-5674-1624 від 23 травня 2019 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Правовідносини з приводу справляння плати за землю у формі земельного податку унормовані Податковим кодексом України /у відповідних редакціях, далі - ПК України/.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.34, 14.1.72 - 14.1.74, 14.1.147 ПК України, земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами; плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно з пунктом 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктами 271.1 та 272.2 статті 272 вказаного Кодексу встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно із абзацами 1, 5-6 пункту 286.5 статті 286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що фізична особа, у власності чи користуванні якої перебуває земельна ділянка, зобов'язана платити за таку земельну ділянку земельний податок у сумі, яка визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні. При цьому базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації або площа земельної ділянки, нормативно грошова оцінка якої не проведена, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пунктами 287.1 та 287.6 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Відповідно до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З огляду на положення наведених норм, обов'язок зі сплати земельного податку виникає з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку чи права користування нею.
Разом з тим, у постанові від 28 травня 2019 року у справі №816/352/17 Верховний Суд дійшов висновків, що «Положення статті 120 Земельного кодексу кореспондують з положеннями статті 377 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
При цьому з огляду на пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного, цивільного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок (припинення цього права) не впливає на права та обов'язки платників у сфері оподаткування.
Таким чином, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов'язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов'язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У власника будівлі, споруди (їх частини) обов'язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Водночас у разі набуття права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення (нежитлові будівлі), що розміщені на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов'язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розміщено на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі».
Отже, за висновком Верховного Суду незалежно від оформлення правовстановлюючого документа на земельну ділянку, особа, яка є власником будівлі, споруди (їх частини), з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачує земельний податок за земельну ділянку, на якій розташована така будівля, споруда (їх частина).
Обов'язок ОСОБА_4 як власника нежитлових будівель сплачувати земельний податок з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно встановлений судом у справі № 816/1271/16 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської об'єдананої державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення та підтверджений Верховним Судом у постанові від 30 травня 2019 року, прийнятої у цій же справі (реєстраційний номер в ЄДРСР 82119181).
Судовим розглядом встановлено, що позивач не заперечує свого обов'язку сплачувати земельний податок за відповідний розмір площі земельної ділянки, розташованої під нежитловими будівлями загальною площею 680,7 кв. м, а лише доводить суду про відсутність у неї обов'язку сплачувати земельний податок за земельну ділянку, розмір площі якої складає 9023 кв. м, посилаючись при цьому на відсутність жодного документа, який підтверджує встановлення такого розміру площі земельної ділянки, а також на відсутність даних в Державному земельному кадастрі стосовно розміру площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами дослідження матеріалів адміністративної справи та вивчення доводів відповідача та третьої особи, судом встановлено, що підставою для висновку відповідача та третьої особи про фактичне користування позивачем площею земельної ділянки у розмірі саме 9023 кв. м стало рішення сорок першої сесії сьомого скликання Новосанжарської селищної ради від 10 листопада 2014 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9023 кв.м./а.с. 133/.
Суд зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожним наданню земельної ділянки у власність чи користування, а є лише однією із стадій процесу набуття особою права власності чи користування на земельну ділянку. Надання особі дозволу не означає, що їй надана у власність чи користування земельна ділянка, адже дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку. Так само отримання особою дозволу не свідчить про фактичне користування земельною ділянкою, на розроблення проекту землеустрою щодо якої отримано дозвіл.
Окрім цього, у матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 про зменшення розміру площі земельної ділянки, стосовно якої нею отримано дозвіл, до 3456 кв.м. /а.с.86-87/ та вказані заяви залишилися поза увагою Новосанжарської селищної ради.
Необхідно зауважити, що у власності ОСОБА_1 перебуває не увесь комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а лише його частина, а тому стверджувати про те, що ОСОБА_1 одноособово користується всією земельною ділянкою, розташованою під таким комплексом нежитлових будівель, відсутні підстави.
До того ж суду не надано ані доказів на підтвердження того, що розмір площі земельної ділянки, розташованої під усім комплексом нежитлових будівель, складає 9023 кв. м, ані доказів на підтвердження того, що лише позивач користується всім комплексом нежитлових будівель та/або земельною ділянкою, розташованою під таким комплексом.
Вказане унеможливлює нарахування позивачу земельного податку, виходячи з площі всієї земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у суду відсутні й відповідачем та третьою особою не надані докази для встановлення того, в якій частці (розміру площі) земельна ділянка розташована під нежитловими будівлями, що належать на праві власності позивачу, та яка частка (розмір площі) земельної ділянки мала братися відповідачем при розрахунку земельного податку. Суд позбавлений можливості самостійно встановити ці обставини у ході розгляду адміністративної справи, оскільки такі обставини зобов"язаний встановлювати відповідач у ході прийняття рішення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що контролюючим органом без належних правових підстав та без доведення факту користування позивачем площею земельної ділянки у розмірі 9023 кв. м визначений земельний податок на суму 104576,57 грн.
Неправильне визначення відповідачем розміру площі земельної ділянки, з якої має нараховуватися земельний податок, вже само по собі є достатньою підставою для визнання податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області №5851682-5674-1624 від 23 травня 2019 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Отже, позов слід задовольнити повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1050,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1480789138.1 від 01 жовтня 2019 року /а.с. 5/.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту прохальної частини позову слідує, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру (ціна позову - 104576,57 грн).
Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання цього позову, становить 1045,77 грн /1 відсоток ціни позову/.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1045,77 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Новосанжарська селищна рада (вул. Незалежності, буд. 41, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний код 21044987) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №5851682-5674-1624 від 23 травня 2019 року задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №5851682-5674-1624 від 23 травня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1045,77 грн (одна тисяча сорок п'ять гривень сімдесят сім копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19 березня 2020 року.
Суддя Н.І. Слободянюк