Справа № 420/6701/19
20 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (код 43333459, 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А) про визнання протиправним та скасування рішення «Про коригування митної вартості товарів» від №UA500000/2019/000531/2 від 30.09.2019 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені пропуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00294, -
До Одеського окружного адміністративного суду 11 листопада 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) про визнання протиправним та скасування рішення «Про коригування митної вартості товарів» від №UA 500000/2019/000531/2 від 30.09.2019 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені пропуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00294.
Ухвалою від 13 листопада 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження та розпочато підготовче провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 липня 2019 року позивачем придбано на аукціоні в США автомобіль марки BMW, модель 1351, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2979 куб. см. за 3748 дол. США, що підтверджується інвойсом (рахунок-фактура) № 190709-2 від 09.07.2019 року та 400 дол. США за доставку, разом 4148 дол. США.
При митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною інвойсу щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Цей показник було заявлено у митній декларації від 19.09.2019 року за №UА5500170/2019/022613, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни товару.
Проте, позивач зазначив, що у митного органу виникли необґрунтовані сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, при цьому вказано на те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, у зв'язку із чим, відповідачем прийнято оскаржуване рішення.
Позивач вважає, що наданими позивачем документами підтверджується, що визначена позивачем у митній декларації митна вартість транспортного засобу базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості.
До суду 05.12.2019 року (вхід. №4460221/19) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, а також в них були відсутні всі відомості, що б підтверджували митну вартість товару.
Так, відповідач зазначив, що до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товарів, не надано документів, які підтверджують страхування та перевезення фрахту товарів до моменту перетину ними митного кордону України, які підтверджують митну вартість.
Крім того, відповідач стверджує, що в поданих позивачем документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складання митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактична сплачена та підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач зазначає, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації, та за їх результатами був обраний резервний метод.
За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю їх зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами митного контролю про те, що заявлена декларантом митна вартість товару нижча від митної вартості ідентичних товарів - митна вартість товару, валюта - долар США, вартість 7900.
Позивач подав до суду відповідь на відзив (вхід. № 49155/19 від 24.12.2019 року), в якій наполягав на задоволенні позовних вимог.
У свою чергу, відповідач надав до суду заперечення (вхід. № 263/20 від 03.01.2020 року), відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 26 грудня 2019 року задоволено клопотання відповідача та замінено відповідача по справі Одеську митницю ДФС на Одеську митницю Держмитслужби.
Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 29 січня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 26 лютого 2020 року на 14 годину 00 хвилин.
На відкрите судове засідання 26 лютого 2020 року сторони не з'явились, повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки.
У позовній заяві позивач просив проводити розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач про причини нез'явлення суд не повідомив.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 26 лютого 2020 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.42-45).
Матеріалами справи підтверджено, що 09 липня 2019 року ОСОБА_1 придбано на аукціоні в США автомобіль марки BMW, модель 1351, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2979 куб. см. за 3748 дол. США. На підтвердження цьому факту позивачем надано скріншот з Інтернет сайту (авто сайту) та його переклад на українську мову (а.с. 18,19).
Також матеріалами справи підтверджено, що 17 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Караукціон» укладено договір доручення №02-09/19-ОД (а.с. 86-87), відповідно до якого митним брокером 19.09.2019 року подано митну декларацію за №UА500170/2019/022613 (а.с. 73).
Для підтвердження митної вартості товару уповноваженою особою разом з декларацією були подані такі документи: інвойс (рахунок-фактура) № 190709-2 від 09.07.2019 року (а.с.21, 75), домашній коносамент № 584158932-01 від 05.09.2019 року (а.с. 78), наряд № 31999 (а.с. 79), сертифікат (а.с. 80, 81), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 03-0648392 від 15.08.2017 року, висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 002-17/09 від 17.09.2019 року (а.с. 83-85), акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 17.09.2019 року (а.с. 88-91), довідка ТОВ «Автотехносервіс» про відповідність транспортного засобу вимогам екологічного класу «Євро-5» для митного оформлення (а.с. 92), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання (а.с. 94-96), довідка про присвоєння ідентифікаційного коду (а.с. 97).
Митна вартість товару за вказаними документами у декларації була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту), у сумі 4148 дол. США.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно з вимог ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: згідно з п. 2 ст. 53 МК України, якщо рахунок сплачено декларантом для підтвердження митної вартості - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Згідно з ст. 368 МК України, при визначенні його фактурної вартості товарів, які переміщується у несупроводжувальному багажі та вантажному відправленню, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання митного кордону України. Зазначені документи до митного оформлення не надано.
У зв'язку з зазначеним, декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів:
- копію митної декларації країни відправлення;
- калькуляцію транспортних витрат за межами митної терти рої України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується в тому числі території країни експортера
- страхові документи, а також документи, що містять інформацію про вартість страхування
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Крім того, у відповідача наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 7900 дол. США за шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
Також відповідачем повідомлено позивача про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною ідентичних товарів, а також методу на основі віднімання (додавання) вартості, митну вартість визначено із застосуванням резервного методу згідно з наявною у відповідача інформацією.
У зв'язку з тим, відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені пропуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00 та рішення «Про коригування митної вартості товарів» №UA 500000/2019/000531/2 від 30.09.2019 року (а.с.26-29).
Не погоджуючись з наведеними рішеннями митниці ДФС, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вивчивши матеріали справи та здійснивши аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права.
Митний кодекс України (надалі - МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Приписами ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з вимогами пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631 (надалі - Порядок № 631), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною 1 ст. 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 4 ст. 58 МК України закріплено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Крім того, п. 10 ст. 58 МК України визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
- витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
- належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
- роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
- відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано такий пакет документів:
Рахунок-фактуру (інвойс) № UA109709-2 від 09.07.2019 року (а.с. 21);
Посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
Коносамент від 0509.2019 року №584158932;
Домашній коносамент №584158932-01 від 05.09.2019 року;
Навантажувальний документ;
Наряд №31999 від 10.09.2019 року (а.с.80);
Експертний висновок №002-17/09 від 17 вересня 2019 року (а.с.83-85);
Сертифікат від 17 червня 219 року (а.с.81-82);
Паспорт позивача.
На підставі наведених документів декларантом заявлено вартість імпортованого товару - 41480 дол. США/шт., яка складається із ціни за автомобіль в сумі 3748 дол. США та за доставку в сумі 400 дол. США.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не прийнято декларацію позивача за першим (основним) методом, оскільки до митного оформлення, зокрема, не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд погоджується з таким висновком відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України, відповідно до якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, переліку документів, наведеного в ч. 2 ст. 53 МК України, які декларант має надати для підтвердження митної вартості, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, тощо.
Таким чином, приписами МК України чітко передбачено надання певного пакету документів у двох випадках: якщо під час митного оформлення за товар не здійснена оплата та якщо за товар вже здійснена оплата.
Якщо за товар не здійснена оплата під час митного оформлення, то декларантом подаються зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, тощо.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що ним 09.07.2019 року придбано за 3748 дол. США в м. Майамі, США у юридичній фірмі Lion Motors Group LLC на публічних торгах (аукціоні) вказаний транспортний засіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 706 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.
Вартість придбаного автомобіля у сумі 4148 дол. США підтверджено інвойсом (рахунок-фактура) № UA190709-2 від 09.07.2019 року (а.с.21).
Позивач не надав жодних пояснень чи вже здійснена оплата чи ні за транспортний засіб за вказаним інвойсом, які умови оплати та у який строк, ані митному органу, ані суду.
Тому, суд вважає, що відповідач обґрунтовано дійшов висновку щодо необґрунтованості позивачем вартості транспортного засобу, яка зазначена у декларації, за відсутністю документів, що підтверджують здійснення оплати за даний транспортний засіб, оскільки, як зазначено вище, покупець зобов'язаний оплатити товар, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.
Але, як встановив суд, позивач не довів, що за даними у цій справі обставинами, він не повинен був здійснити оплату за придбаний транспортний засіб після придбання автомобілю на аукціоні та до перетину митного кордону України.
Таким чином, враховуючи вищевикладені приписи діючого законодавства, суд вважає, що позивачем не надано у повному обсязі доказів на підтвердження банківських відомостей про суму оплати за товар, а тому ненадання банківських платіжних документів, що стосуються даного товару, не дало змогу відповідачу перевірити числове значення заявленої митної вартості товару, відповідно до умов ч. 1 ст. 54 МК України.
Таким чином, суд вважає, що неподання платіжного доручення у випадках, коли платіж за товар мав бути здійснений до моменту його ввезення до митної території України, є підставою для твердження про неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів.
Окрім того, суд встановив, що позивачем не надано документів щодо страхування та перевезення (фрахту) автомобіля до моменту перетину митного кордону України, та відносно цих обставин не надані жодні пояснення.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення страхові документи, якщо здійснювалося страхування.
Відповідно до ст. ст. 53 та 54 МК України, митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в договорі.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Суд встановив, що відповідачем був проведений аналіз баз даних АСМР «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Вартість транспортного засобу» нижча наявної цінової інформації, за результатами якого отримана інформація щодо продажу транспортного засобу за VIN - кодом НОМЕР_1 з аукціону за ціною 7500 дол. США.
Таким чином, враховуючи, що митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.ст. 58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, суд доходить висновку, що митним органом було обґрунтовано обрано резервний метод визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.
Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідач довів правомірність своїх рішень, у свою чергу, позивач не довів обґрунтованість своїх доводів, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не належать задоволенню у повному обсязі.
В прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у сумі 11 200 грн. та на підготовку розгляду справи (переклад) у сумі 700 грн.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, суд доходить висновку, що судовий збір та понесені позивачем витрати на правову допомогу та підготовку розгляду справи (переклад) не повертаються позивачу, та за відсутності понесених судових витрат у відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,293,295 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (код 43333459, 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А) про визнання протиправним та скасування рішення «Про коригування митної вартості товарів» від №UA500000/2019/000531/2 від 30.09.2019 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені пропуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500170/2019/00294,- відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.