справа № 1.380.2019.006060
20 березня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія, голови Національної поліції України Клименко Ігора, Національної поліції України, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області (відповідача 1), заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія (відповідача 2), голови Національної поліції України Клименко Ігора (відповідача 3), Національної поліції України (відповідача 4), заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії (відповідача 5), у якій на підставі статті 55 Конституції України просить суд:
- визнати дії відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 по наданню відповідей такими, що порушили вимоги Закону № 393, Закону № 2939, Закону № 2938 та статті 40 Конституції України - протиправними і незаконними;
- визнати дії відповідачів 2, 4, 5 по наданню відповідей - правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, діяннями, що порушують встановлені Законом № 1700 вимоги та заборони;
- забов'язати відповідача 3, 4 надати відповідь на скаргу/заяву від 03.10.2019 з посиланням на Закон та викладення мотивів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.08.2019 позивач звернувся із заявою про злочин до Головного управління Національної поліції у Львівській області. Проте, у встановлений законом строк жодної відповіді ОСОБА_1 не отримав. Відтак, 03.10.2019 позивач звернувся до голови Національної поліції України Клименко Ігора, Національної поліції України із скаргою/заявою про злочин. У встановлений строк відповіді позивачем не отримано. 08.11.2019 позивач отримав лист від заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії. Тобто вказує, що Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, заступником начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталією розглянуто звернення позивача від 03.10.2019, адресоване голові Національної поліції України Клименко Ігору , Національній поліції України. Також 14.11.2019 позивачем отримано лист від Головного управління Національної поліції у Львівській області, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія без посилання на реквізити щодо якого звернення надіслано лист.
Позивач зазначає, що Головним управління Національної поліції у Львівській області, заступником начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тараном Андрієм порушено ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», також порушено вимоги ч. 4 ст. 15 вказаного закону, ст. 2, ст. 17, ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про інформацію». Головою Національної поліції України Клименко Ігорем, Національною поліцією України порушено ч. 1 ст. 19, ч. 9 ст. 19, ст. 7, ст. 15, ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Головним управління Національної поліції у Львівській області, заступником начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталією порушено вимоги ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».
Також позивач посилається на те, що ненадання відповіді, надання неповної відповіді згідно ч. 5 ст. 1, ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції» кваліфікується як діяння пов'язані з корупцією.
Ухвалою суду від 19.02.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача Національної поліції України подав до суду відзив на позовну заяву від 18.03.2020 (вх. № 14956). Зазначає, що оскільки звернення позивача стосувалось неналежного розгляду його заяви про злочин Галицьким відділом поліції та не розглядалось в територіальному органі Національної поліції, керівництвом національної поліції України прийнято рішення доручити його розгляд Головному управлінню Національної поліції у Львівській області, в структурі якого перебуває Галицький відділ поліції. Листом Головне управління Національної поліції у Львівській області від 04.11.2019 № К-381/02/16-19 позивачу надано відповідь на звернення адресоване голові Національної поліції України. Надана відповідь на звернення від 03.10.2019 адресована голові Національної поліції України надана в повній мірі та у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».
Представник відповідача голови Національної поліції України подав до суду відзив на позовну заяву від 19.03.2019 (вх. № 15255). Вказує, що згідно пункту 10 Положення Про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, голова Національної поліції має першого заступника та заступників. Відповідно до пунктів 7 та 8 розділу II вказаного Порядку обов'язковій доповіді голові Національної поліції, керівництву органів (підрозділів) поліції підлягають: звернення Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни; звернення, адресовані Голові Національної поліції України, керівництву органів (підрозділів) поліції з позначкою «Особисто». Про інші звернення, що потребують розгляду керівництвом Національної поліції України, працівники служби діловодства доповідають першому заступнику Голови Національної поліції України, заступникам Голови Національної поліції України відповідно до розподілу обов'язків. Враховуючи, що ОСОБА_1 не належить до зазначеної категорії громадян та не проставив на зверненні позначку «особисто», про зазначене звернення голові Національної поліції України не доповідалося, відтак рішення щодо розгляду не приймалося. Зважаючи на те, що у зверненні позивача містилась інформація про неналежне реагування на заяву про злочин Галицьким ВП ГУНП у Львівській області, про надходження даного звернення службою діловодства доповідалося заступнику голови Національної поліції України, яким прийнято рішення доручити розгляд Головному управління Національної поліції у Львівській області.
Відповідачами Головним управління Національної поліції у Львівській області, заступником начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тараном Андрієм, заступником начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталією відзив на позовну заяву не подано, хоча про відкриття провадження відповідачі повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно з повідомленнями про вручення вказаними відповідачами копію ухвали про відриття провадження у справі отримано 26.02.2020.
Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Оскільки Головним управління Національної поліції у Львівській області, заступником начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тараном Андрієм, заступником начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталією відзиву у встановлений, в ухвалі про відкриття провадження строк, не подали, причин неподання до суду відзиву не повідомили, відтак суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову.
20.03.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 1462 ел), відповідно до якої позивач додатково вказує, що відповідачем 4 визнано юридичний факт відсутності розгляду Головним управлінням Національної поліції заяви про злочин від 19.08.2019. Окрім того, скаргу/заяву направлено для розгляду органу, дії якого були предметом оскарження та не здійснено необхідних дій/реагування на заяву про злочин, що містилася у скарзі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 19.08.2019 про злочин до Головного управління Національної поліції у Львівській області 20.08.2019 (№ К-1710/оп), згідно з якою просить здійснити дії щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР та надати витяг, здійснити дії щодо притягнення винних осіб поліції до адміністративної та кримінальної відповідальності, повідомити про вчинені дії та результати.
Згідно із скаргою/заявою про злочин від 03.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови Національної поліції України Клименко Ігора, в якій просить здійснити дії щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР та надати витяг, здійснити дії щодо притягнення винних осіб поліції до адміністративної та кримінальної відповідальності, повідомити про вчинені дії та результати.
Начальник слідчого управління заступник начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталія листом від 04.11.2019 № К-381/02/16-19 повідомила позивача щодо розгляду слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області в межах компетенції звернення ОСОБА_1 від 03.10.2019 адресоване голові Національної поліції України з приводу можливих неправомірних дій окремих працівників Головного управління Національної поліції, неналежного розгляду Галицьким відділом поліції Головного управління Національної поліції заяв щодо можливих неправомірних дій ТОВ «Елліко» та «Естейт Кепітал Груп», а також про хід досудового розслідування кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР 19.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України.
Заступник начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Таран Андрійзгідно з листом від 11.11.2019 № К-96/04/15-19 повідомив позивача про те, що у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області розглянуто звернення ОСОБА_1 з приводу неналежного розгляду окремими працівниками Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області попередніх звернень щодо можливих неправомірних дій ПАТ «Львівобленерго», ТОВ «Еліко», ТОВ «Естейт Кепітал Груп». Роз'яснено порядок оскарження відповідно до ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».
Вважаючи дії відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 по наданню відповідей такими, що порушили вимоги Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про запобігання корупції» та статті 40 Конституції України - протиправними і незаконними; дії відповідачів 2, 4, 5 по наданню відповідей - правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, діяннями, що порушують встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги та заборони, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами с. 40 Основного Закону усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема і зі змінами внесеними Законом України № 2938-VI від 13.01.2011) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації (далі - Закону України «Про інформацію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Як встановлено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації.
Згідно ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується:
створенням механізму реалізації права на інформацію;
створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;
обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;
обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (далі - Закон України «Про звернення громадян»).
Відповідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про зверненя громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про зверненя громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з ст. 16 Закону України «Про зверненя громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
За приписами ст. 19 Закону України «Про зверненя громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про зверненя громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Вказані конституційні положення, а також положення Закону України «Про звернення громадян» містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб'єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов'язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18, постанові від 30.01.2020 у справі № 806/1959/16.
Судом встановлено, що згідно із скаргою/заявою про злочин від 03.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови Національної поліції України Клименко Ігора, в якій просить здійснити дії щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР та надати витяг, здійснити дії щодо притягнення винних осіб поліції до адміністративної та кримінальної відповідальності, повідомити про вчинені дії та результати.
Скарга/заява про злочин від 03.10.2019 ОСОБА_1 відповідає вимогам, зазначеним у статті 5 Закону України "Про звернення громадян".
Згідно зі статтею 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Норма про заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, носить імперативний характер.
Суд зазначає, що позивач звернувся із скаргою/заявою до голови Національної поліції України Клименко Ігора, проте відповідь надала начальник слідчого управління заступник начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталія згідно з листом від 04.11.2019 № К-381/02/16-19. Також заступник начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Таран Андрій скерував лист ОСОБА_1 від 11.11.2019 № К-96/04/15-19
За таких обставин, відповідачі діяли з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію» та статті 40 Конституції України, відтак дії Головного управління Національної поліції у Львівській області, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія, голови Національної поліції України Клименко Ігора, Національної поліції України, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії є протиправними.
Тому, суд вважає за необхідне зобов'язати Голову Національної поліції України Клименко Ігора , Національну поліцію України надати відповідь на скаргу/заяву від 03.10.2019, як передбачено ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», з посиланням на Закон та викладення мотивів.
Позивач також просить визнати дії відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 по наданню відповідей такими, що порушили вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 03.01.2011 № 2939-VI (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес (далі - Закон України «Про доступ до публічної інформації»).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За цим визначенням можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень. У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 813/3931/17.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Згідно із скаргою/заявою про злочин від 03.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови Національної поліції України Клименко Ігора, в якій просить здійснити дії щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР та надати витяг, здійснити дії щодо притягнення винних осіб поліції до адміністративної та кримінальної відповідальності, повідомити про вчинені дії та результати.
Таким чином, в силу ч. 2 ст. 2 Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами.
Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідачів 2, 4, 5 по наданню відповідей - правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, діяннями, що порушують встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги та заборони, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про запобігання корупції" (Закон № 1700) особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, а також особам, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, забороняється:
1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;
2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.
Відповідальність за порушення вимог ст.60 Закону України "Про запобігання корупції" (Закон № 1700), передбачена ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тобто визнання дій правопорушеннями пов'язаними з коріпцією, діяннями, що порушують встановлені Законом № 1700 вимоги та заборони здійснюється в порядку накладення адміністративних стягнень передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КУпАП застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 221 КУпАП передбачено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 204-1, 204-3, 206-1, 212-2 - 212-21 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 257 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення такого правопорушення.
Таким чином, справи про накладення адміністративних стягнень розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів в порядку встановленому КУпАП, на підставі протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, складеного уповноваженим на це органом.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 245 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Таким чином, адміністративний суд, суд зважаючи на повноваження визначені ч. 2 ст. 245 КАС України, не може визнати дії відповідачів 2, 4, 5 по наданню відповідей - правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, діяннями, що порушують встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги та заборони.
На підставі наведеного, в задоволенні позовної вимоги про визнання дій відповідачів 2, 4, 5 по наданню відповідей - правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, діяннями, що порушують встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги та заборони слід відмовити.
Щодо клопотання позивача, викладеного у відповіді на відзив, про винесення окремої ухвали на підставі п. 1, 2 ст. 249 КАС України, на направлення її Міністерству внутрішніх справ України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та для притягнення винних осіб до відповідальності суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Згідно вказаної норми постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, а тому є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних підстав.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачами дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач відповідно до посвідчення від 02.09.1998 серії АБ № 101986 є учасником бойових дій, відтак звільнений від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до ст.139 КАС України не стягується.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія, голови Національної поліції України Клименко Ігора, Національної поліції України, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії щодо надання відповідей на скаргу/заяву ОСОБА_1 від 03.10.2019.
3. Зобов'язати Голову Національної поліції України Клименко Ігора, Національну поліцію України надати відповідь на скаргу/заяву від 03.10.2019.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 20.03.2020.
Суддя Костецький Н.В.