20 березня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/609/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Центральна, 50, с. Косівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28030, код ЄДРПОУ 04366264) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (надалі - відповідач) та просить:
- визнати бездіяльність Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га на території Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520384100:02:001:0016 протиправною та_ зобов'язати Косівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га на території Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520384100:02:001:0016;
- зобов'язати Косівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішенням суду по даній справі, за наслідками розгляду такого звіту вирішити питання про накладення на Голову Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області штрафу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою суду від 26.02.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.12.2019р. позивач засобами поштового зв'язку звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520384100:02:001:0016. Листом від 24.12.2019р. №2442 відповідач повідомив, що згідно рішення №489 від 04.09.2019р. на вказану земельну ділянку надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою іншій особі, а тому в задоволенні заяви позивача відмовлено.
Позивач вказує, що вказана підстава відмови суперечить положенням Земельного кодексу України, а тому позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
06.03.2020р. відповідач надано відзив на позов яким вимоги не визнаються та вказується, що відмовляючи позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність, відповідач дія на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.21-23).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2019р. позивачем до відповідача подано заяву з додатками, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520384100:02:001:0016 на території Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.8).
Листом від 24.12.2019р. відповідач повідомив позивача про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що рішенням №489 від 04.09.2019р. на вказану земельну ділянку вже надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою іншій особі (а.с.10,24).
Позивач не погодившись з вказаною підставою відмови звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗКУ) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 122 ЗКУ сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Отже, вирішення питань щодо розпорядження землями комунальної власності, віднесено саме до повноважень відповідача по справі, які в розумінні Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також «Рекомендація R (80)2») є дискреційними повноваженнями.
Відповідно до названих Рекомендацій суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
В даному випадку, приймаючи рішення №489 від 04.09.2019р. відповідач діяв в межах повноважень наданих йому Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частин 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Суд зазначає, що норми ст. 118 ЗК України не передбачають можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо однієї і тієї ж земельної ділянки різним фізичним особам, оскільки, в іншому випадку створюється правова невизначеність через фактичну неможливість реалізації ч. 9 ст. 118 ЗК України в разі подання на затвердження декількох погоджених проектів землеустрою щодо однієї і тієї ж земельної ділянки.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачеві діяв на підставі та в межах повноважень, що визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник