19 березня 2020 року м. Київ № 320/5271/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2018 № Ф-25765-17/178.
Позовні вимогипозивач мотивує тим, що відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2018 № Ф-25765-17/178, оскільки він є платником єдиного податку та пенсіонером за віком, у зв'язку з чим звільнений від сплати єдиного внеску за себе на підставі положень частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Ухвалою Київського окружного адміністративного судувід 16 листопада 2018 рокувідкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив від 10.12.2018 № 14587/9/10-36-10-08 на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована та направлена на адресу позивача з дотриманням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки за позивачем обліковується податкова заборгованість по єдиному внеску в результаті самостійно задекларованих та несплачених ним сум за 2014-2018 роки, яка станом на 31 липня 2018 року складає 19 917 грн. 90 коп. При цьому, відповідач зауважує на тому, що позивач упродовж 2012-2013р.р. добровільно здійснював перерахування сум єдиного внеску, що підтверджується відомостями по сальдовим залишкам на центральному рівні, які надійшли від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, де станом на 01.10.2013 по фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 обліковується переплата в сумі 3 339,30 грн. за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування).
Сторони у судове засідання, призначене на 16.01.2019 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується даними наявних у матеріалах справи поштових відпавлень про вручення рекомендованого поштового відправлення за №№ 0113329338710, 0113329338729.
Від позивача 16.01.2019 до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без його участі в порядку письмового провадження.
З огляду на клопотання позивача про здійснення розгляду справи без його участі та неявкою відповідача, суд на місці ухвалив на підставі статтей 194 та 205 Кодексу адмінітсративного судочинства України здійснювати подальший розгляд даної справи в поряджку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 20.11.1998 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 353 017 0000 012017).
Основним видом діяльності позивача за КВЕД 95.29 є: «ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку».
За даними посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03.02.2000, позивач є пенсіонером та з 25.06.1999 отримує пенсію за віком.
Крім цього, позивач є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується наявною в справі копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 24.06.1999.
Позивач також є платником податків, що обрав спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку.
14 серпня 2018 року ГУ ДФС у Київській області була сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-25765-17/178, за даними якої станом на 31 липня 2018 року за позивачем обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 19 917 грн. 90 коп.
Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинамсуд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).
За приписами пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообовязкового державного соціального страхування в обовязковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування.
Виключно Законом № 2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 ст. 2 Закону №2464-VI).
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI та п.п.3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II Інструкції № 449, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
При цьому, суд звертає увагу, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції № 449.
Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У той же час, подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як уже зазначалося, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За приписами статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Оскільки позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах, добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не приймав, суд приходить до висновку, що позивач в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позбавлений обов'язку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Натомість, відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.
Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування він не укладав, суд дійшов висновку, що останній не повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 19 917 грн. 90 коп.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах даної справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, суду не надав.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що правові підстави для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2018 № Ф-25765-17/178 у відповідача відсутні, а відтак дану вимогу слід визнати протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1147639904.2від 01.10.2018, оригінал якої наявний в матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи положеннястатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, тягар оплати судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 704,80 грн. слід покласти на Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:.
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2018 № Ф-25765-17/178.
3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення,5А, код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.