Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2020 р. Справа№200/14469/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмустько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, управління) про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 15 березня 2017 року, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15 березня 2017 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії по інвалідності. 15 березня 2017 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії. Однак під час особистого звернення позивача 15 березня 2017 року, відповідач не надав роз'яснення з приводу його права на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком та не надав відповідну пам'ятку пенсіонеру, що призвело до позбавлення позивача можливості отримувати пенсію в більшому розмірі з березня 2017 року.
Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
15 січня 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 15 березня 2017 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням, перерахунок пенсії проведено 20 березня 2017 року. 07 серпня 2019 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України № 1058. Перерахунок пенсії проведено. Таким чином, пенсія позивача обчислена відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 17 січня 2020 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
23 січня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що він мав право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком ще в березні 2017 року, однак внаслідок бездіяльності управління був позбавлений можливості отримувати пенсію в більшому розмірі.
Ухвалою суду від 06 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27 лютого 2020 року.
27 лютого 2020 року розгляд справи було відкладено до 12 березня 2020 року.
12 березня 2020 року позивач через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду не з'явився, направив на електрону адресу суду пояснення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ), РНОКПП: НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 25 липня 2017 року № 1419111002.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії по інвалідності 3 групи.
15 березня 2017 рок позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії. (т.1 а.с. 89)
Відповідно до розпорядження управління від 20 березня 2017 року позивачу перераховано пенсію. (т.1 а.с. 91)
19 травня 2017 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії згідно ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (т.1 а.с. 92)
Рішенням від 30 червня 2017 року № 540 відмовлено в перерахунку пенсії по заробітній платі у зв'язку з недоцільністю проведення такого перерахунку. (а.с. 94)
25 травня 2017 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії по інвалідності. (т.1 а.с. 95)
Рішенням від 30 червня 2017 року відмолено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії по інвалідності.(т.1 а.с. 97)
07 серпня 2019 року позивач звернувся до управління із заявою про перехід на інший вид пенсії (т.1 а.с. 98)
Рішенням управління № 914190814409 про перерахунок пенсії призначено позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років. ( т.1 а.с. 100)
Матеріали справи також містять звернення позивача, які надійшли управлінню через вебпортал Пенсійного фонду України.
18 травня 2017 року до управління надійшло звернення позивача №ВЕБ-05635-Ф-С-17-002482, в якому останній просив здійснити перерахунок пенсії за трудовим стажем з моменту нарахування пенсії по інвалідності третьої групи до моменту звільнення з роботи.
22 травня 2017 року до управління надійшло звернення позивача №ВЕБ-05635-Ф-С-17-002521, в якому позивач в доповнення звернення №ВЕБ-05635-Ф-С-17-002482 просив провести перерахунок пенсії у різних варіантах: по заробітній платі, по заробітній платі та стажу роботи або тільки по стажу роботи та збільшити виплату пенсії за найбільшим розрахунковим збільшенням. (т.1 а.с. 118)
Листом від 28 серпня 2017 року відповідач повідомив про те, що управлінням було проведено перерахунок пенсії відповідно до заяви №2454 згідно з ч. 4 ст. 42 Закону №1058.(т.1 а.с.121)
18 липня 2019 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України через веб-портал ПФУ із вимогою надати письмове роз'яснення чи має він право на виплату пенсії в розмірі пенсії за віком. (т. 1 а.с. 27)
07 серпня 2019 року позивач звернувся до управління із заявою через веб-портал про перерахунок пенсії. (т.1 а.с. 28)
Листом від 21 серпня 2019 року відповідач повідомив, що з 07 серпня 2019 року йому було проведено перерахунок пенсії, розмір пенсії після перерахунку склав 5838,94 грн. (т.1 а.с. 29)
16 вересня 2019 року через вебпортал позивач звернувся до Бахмутсько-Лииманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із проханням, в тому числі, щодо надання пояснень з яких причин він не був ознайомлений під розпис із пам'яткою пенсіонера під час особистого подання заяви 15 березня 2017 року. (т.1 а.с. 31)
Листом від 25 жовтня 2019 року № ВЕБ 05-745-Ф-С-19-028822 відповідач повідомив про те, що пенсія позивачу обчислена відповідно до вимог чинного законодавства. (т.1 а.с 32)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 ст. 58 Закону України Закону № 1058 передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України №1058 (у редакції закону станом на 15 березня 2017 року) непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу:
у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;
у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;
у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;
у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;
у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;
у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.
Непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
Суд звертає увагу, що відповідно до розпорядження управління від 20 березня 2017 року про перерахунок пенсії з 15 березня 2017 року повний стаж позивача складав 31 рік 3 місяці 11 днів, додатковий стаж складав 12 років 11 місяців 5 днів.
Аналізуючи наведене суд приходить до висновку, що станом на 15 березня 2017 року позивач набув достатнього стажу для отримання пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону 1058 (у редакції закону станом на 15 березня 2017 року) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.
У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.
Проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що однією з підстав для призначення (перерахунку) пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком або є подання пенсіонером відповідної заяви.
Разом з цим як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії від 15 березня 2017 року. Рішенням управління було зроблено перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням, однак відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не вирішенню питання про перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.
Перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком був здійсненний відповідачем з серпня 2019 року у зв'язку із наданням заяви позивача від 07 серпня 2019 року.
Враховуючи те, що перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком був здійснений з 07 серпня 2019 року, а не 15 березня 2017 року, суд вважає задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15 березня 2017 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 69421, судові витрати у розмірі 768,40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмустько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 4172734) щодо не проведення ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15 березня 2017 року.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 4172734) здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15 березня 2017 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 4172734) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 12 березня 2020 року.
Повний текст рішення складено 20 березня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Є.І. Грищенко