Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2020 р. Справа№200/13814/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Пономарьова А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2018 року № 0170739-4710-0522 на суму 1740,48 грн. та сплачену суму податку 1740,48 грн. визнати як надмірно сплачену та повернути на поточний рахунок № НОМЕР_1 (НОМЕР_3) в АТ КБ «Приватбанк»;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2019 року №0028433-4710-0522 на суму 2024, 94 грн. та сплачену суму податку 2024,94 грн. визнати як надмірно сплачену та повернути на поточний рахунок № НОМЕР_1 (НОМЕР_3) в АТ КБ «Приватбанк»;
В обґрунтування позову зазначено, що податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0170739-4710-0522 від 26 листопада 2018 року та №0028433-4710-0522 від 04 квітня 2019 року якими визначено грошове зобов'язання у сумі 1740,48 грн. та відповідно 2024,94 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач 09 січня 2019 року та 04 вересня 2019 року сплатив зазначені суми податку.
Пізніше позивачу стало відомо, що податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділки за 2017-2018 року було нараховано безпідставно у зв'язку з чим позивач звернувся до податкового органу із заявою про повернення помилкового сплаченого грошового зобов'язання, однак листом від 04 листопада 2019 року у задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
09 січня 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що статтею 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Позивач є фізичної особою-підприємцем, не є юридичною особою та не відповідає поняттю підприємство, а отже спірні податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Ухвалою суду від 11 січня 2020 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
06 лютого 2020 року у підготовчому засіданні було оголошено перерву.
Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року підготовче засідання відкладено до 12 березня 2020 року.
12 березня 2020 року за клопотанням сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить на праві власності об'єкт нежитлової нерухомості керамічних цех, загальною площею 543,9 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та склад Б -1, загальною площею 202,9 кв. м.
Судом встановлено, що податковим органом 26 листопада 2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0170739-4710-0522 яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік у розмірі 1740,48 грн.
Зазначену суму грошового зобов'язання було сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією від 09 січня 2019 року № 0911910601.
04 квітня 2019 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0028433-4710-0522 яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 2024,94 грн.
Зазначену суму грошового зобов'язання було сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією від 04 вересня 2019 року № 0.0.1454711490.1.
25 жовтня 2019 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою в якій просив повернути суму помилково сплаченого грошового зобов'язання.
Листом від 04 листопада 2019 року податковий орган повідомив, що позивач не є юридичною особою та не відповідає поняттю підприємство, а тому податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач вважає зазначені податкові повідомлення рішення такими, що підлягає скасування, а сума сплаченого грошового зобов'язання має бути повернута.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України).
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп. 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, зокрема: є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
За правилами пп. 266.3.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 ст. 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно пп. 266.7.2 п. 266.6 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Таким чином, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що належна йому нерухомість не є об'єктом оподаткування, оскільки відноситься до будівель промисловості, а отже підпадає під дію пп. «є» п.п. 266.2.2 ПК України.
Відповідно до вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Як вже зазначалось раніше, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 грудня 2016 року, позивач є власником керамічного цеху загальною площею 543,9 кв.м. та складу Б-1 загальною площею 202,9 кв.м.
Таким чином суд приходить до висновку, що факт відповідності належного позивачу нерухомого майна класу «Будівлі промислові та склади» підтверджуються вищезазначеним витягом, а відтак не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення рішення прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання як надмірно сплачену суму податку та повернення цієї суми на поточних рахунок позивача суд зазначає, що нормами діючого законодавства не передбачено стягнення (повернення) надмірно сплачених сум грошового зобов'язання за рішенням суду, однак порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 3 вересня 2013 року (далі - Порядок № 787).
Відповідно до п. 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюються справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Відповідно до вимог пункту 8 Порядку №787 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:
висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
два примірники реєстру висновків за платіжами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;
три примірники реєстру висновків за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.
З викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених податкових платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб'єкта господарювання до податкового органу із відповідною заявою; 2) встановлення податковим органом наявності факту переплати; 3) складання ним відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення заявнику надміру сплачених коштів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
Суд зазначає, що питання про повернення позивачу сум сплаченого податку на даний час є передчасним, оскільки встановлення податковим органом наявності факту переплати неможливе до набрання законної сили рішення, яким скасовано податкові повідомлення-рішення про нарахування сум податку.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги про визнання як надмірно сплачену суму податку та повернення цієї суми на поточних рахунок позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
При поданні позивачем позовної заяви, останнім було сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн. за позовну вимогу майнового характеру та 1921 грн. за позовну вимогу немайнового характеру, що підтверджується квитанціями № ПН742331 від 28 листопада 2019 року та № ПН788602 від 13 грудня 2019 року.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, судові витрати у розмірі 768,40 підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2018 року № 0170739-4710-0522 на суму 1740, 48 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2019 року № 0028433-4710-0522 на суму 2024, 94 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 12 березня 2020 року.
Повний текст рішення складено 20 березня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Є.І. Грищенко