пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 березня 2020 року Справа № 903/891/19
Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу
за позовом: Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Поворської сільської ради Ковельського району
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт"
про розірвання договору оренди землі
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
від прокуратури: Мацюк Сергій Ярославович, службове посвідчення №03626 від 12.11.2015;
Встановив: Позивач Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Поворської сільської ради Ковельського району, звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт", в якому просить:
- розірвати договір оренди землі, укладений 15.07.2017 між Ковельською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Заповіт», зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди землі Поворської сільської ради Ковельського району 01.08.2017 за №5.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди землі від 15 липня 2017 року, а саме несвоєчасної сплати коштів до бюджету Поворської сільської ради за користування земельною ділянкою.
Ухвалою суду від 13.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2019.
Ухвалою суду від 09.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2020.
Ухвалою суду від 10.02.2020 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик у судове засідання відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Заповіт", у зв'язку з цим відкладено розгляд справи по суті на 10.03.2020.
Однак, представник відповідач в дане судове засідання не прибув. Ухвала суду від 10.02.2020 була направлена на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт", що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Михайлівська, буд. 73), проте повернута поштовим відділенням з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
Крім того, 12.02.2020 на веб - сайті Господарського суду Волинської області розміщено оголошення про виклик в судове засідання СТзОВ "Заповіт", а відтак останній повідомлений належним чином.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №4505000092559.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити позов з підстав викладених у позовній заяві.
Разом з тим, прокурор подав заяву за вх. №01-57/1730/20 від 10.03.2020 про зміну реквізитів, відповідно до яких просить стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт" (25006, вул. Михайлівська,73 м. Кропивницький, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 03736902) на користь прокуратури Волинської області судовий збір в розмірі1921,00 грн., згідно платіжного доручення №2002 від 01.11.2019 за такими реквізитами (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15 код ЄДРПОУ 02909915, р/р НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ).
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. ст. 12, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частинами 3 і 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, в редакції на час вирішення спору по суті, визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як зазначив прокурор у позові, Поворська сільська ради Ковельського району Волинської області є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо розірвання договору оренди. При цьому, необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, відновленні законності при вирішенні суспільного значимого питання недопустимості безоплатного використання земельної ділянки, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Крім того, позивач проінформував прокуратуру листом від 01.10.2019 за №1289/3.05/2-19, у якому останній зазначає, що не може належним чином здійснити повноваження щодо розірвання спірного договору в судовому порядку у зв'язку з відсутністю у штаті сільської ради юриста та коштів, передбачених для сплати судового збору, у зв'язку з чим просить прокурора представляти інтереси ради в суді.
15.07.2017 між Ковельською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Заповіт» (далі - СТзОВ «Заповіт») укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення із не витребуваних земельних часток (паїв), що зареєстрованих у книзі реєстрації договорів оренди землі Поворської сільської ради 01.08.2017 за №5. (а.с.13-17)
Даний договір укладено на підставі розпорядження голови Ковельської районної державної адміністрації від 13.07.2017 №219 «Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Згідно договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва із земель не витребуваних земельних часток (паїв), загальною площею 411,3528 га, в тому числі: 69,7171 га - пасовища, 117,0139 га - сіножаті, 224,6218 га - рілля, що розташована за межами населених пунктів Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області.
Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 5 відсотків від нормативної грошової оцінки, розмір якої 5534698,54 грн (п. 5 договору) та вноситься щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місця (п. 11 Договору).
Пунктами 28 та 31 даного договору визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар, в свою чергу, зобов'язаний сплачувати орендну плату в строки, визначені договором.
За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору (п. 41 договору).
Як слідує із листа Поворської сільської ради від 01.10.2019 №1289/3.05/2-19 відповідач - СТзОВ «Заповіт» систематично порушується зобов'язання, визначені у пунктах 9, 11, 31 договору, щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим місцевий бюджет Поворської сільської ради недоотримує значних коштів.
Станом на 01.10.2019 заборгованість відповідача по орендній платі становить 213619,57 грн., за період з 31.07.2017 по 01.10.2019.
Крім того, згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Волинській області від 25.10.2019 №10835-19 визначено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №140/1606/19 задоволено позов ГУ ДФС у Волинській області до СТзОВ «Заповіт» про стягнення податкового боргу з рахунків платника в розмірі 592 663,11 грн., в тому числі з орендної плати за землю в сумі 179 440,07 грн. Рішення набрало законної сили 08.08.2019). Ковельським управлінням ГУ ДПС у Волинській області на рахунки платника виставляються інкасові доручення, станом на 23.10.2019 стягнення коштів не відбувалось.
Згідно вказаного рішення суду податковий борг відповідача з орендної плати з юридичних осіб виник у зв'язку з несплатою узгоджених сум грошових зобов'язань, визначених самостійно у податкових деклараціях №9024403730 від 19.02.2018 (зі строками сплати до 30.09.2018, 30.10.2018, 30.11.2018 та 30.12.2018, 30.01.2019 в сумі по 27495,27 грн.), №9016575218 від 11.02.2019 (зі строком сплати до 02.03.2019 в сумі 27495,00 грн.).
Відтак, прокурор доводить, що порушення відповідачем умов договору оренди землі від 15 липня 2017 року, а саме: несвоєчасної сплати коштів до бюджету Поворської сільської ради за користування земельною ділянкою, є правовою підставою для розірвання договору оренди, а тому звернувся за захистом порушеного права позивача.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україна є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, згідно договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Водночас, за ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статті 32 та 35 Закону України «Про оренду землі» передбачаються можливість дострокового розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із його сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
Разом з цим, п. «д» ч.. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Системний аналіз наведених положень законодавства, з урахуванням того, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, при застосуванні до спірних правовідносин положень частини 2 статті 651 ЦК України з'ясуванню підлягають такі суттєві обставини, як наявність факту порушення відповідачем умов договору, так і наявність критерію істотності цього порушення договору.
Як з'ясовано СТзОВ «Заповіт» неналежно сплачує до бюджету Поворської сільської ради оренду плату з 30.09.2018, що встановлено Волинським окружним адміністративним судом у рішенні від 08.07.2019 у справі № 140/1606/19, яке набрало законної сили 08.08.2019.
Вказана обставина відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.
На даний час, борг відповідача становить 213 619,57 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.(а.с. 31)
З урахуванням того, що плата за користування земельними ділянками відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства повинна здійснюватись щомісячно, а відповідач належним чином не сплачує визначених договором грошових коштів до місцевого бюджету Поворської сільської ради, в результаті чого сума заборгованості зросла до 213 619,57 грн., що є значними коштами для бюджету сільської ради.
Таке порушення відповідача оцінюється судом, як істотне, що завдає значної шкоди інтересам територіальної громади.
Як встановлено судом, органом місцевого самоврядування неодноразово, листами від 16.05.2019 №689, від 18.06.2019 №834/3.05/2-19, від 23.09.2019 №1238/3.05/2-19 на адресу відповідача скеровувались листи з вимогами про погашення заборгованості, а також попередження про розірвання договору.
При цьому, необхідно врахувати, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/826/18 та від 24.10.2019 у справі № 243/322/17.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-VIII ( 2498-19 ) від 10.07.2018 внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» шляхом викладення цього закону у новій редакції. Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.2019.
Частиною 3 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в редакції від 01.01.2019 визначено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.
Таким чином, на даний час розпорядником земель сільськогосподарського призначення із нерозподілених земельних ділянок та не витребуваних часток (паїв) є відповідні органи місцевого самоврядування, на території яких розміщені зазначені ділянки не залежно від їх розташування в межах чи за межами населених пунктів.
У даному випадку розпорядником земель, що згідно договору оренди від 15.07.2017 перебувають у користування СТзОВ «Заповіт», є Поворська сільська рада Ковельського району.
Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Частиною першою статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Закон України «Про оренду землі» також передбачає збереження орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку. Зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору оренди землі, що прямо передбачено нормою частини третьої статті 9 указаного Закону.
З огляду на наведені вище норми права договір оренди не припинив свою дію у зв'язку зі зміною власника земельної ділянки, у таких правовідносинах відбулася заміна орендодавця - Ковельської районної державної адміністрації на Поворську сільську раду Ковельського району Волинської області.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/19.
Таким чином, прокурором вірно зазначено Поворську сільську раду Ковельського району позивачем у справі.
З огляду на вищезазначене, вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129-130, 232- 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Розірвати договір оренди землі, укладений 15.07.2017 між Ковельською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Заповіт", зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди землі Поворської сільської ради Ковельського району 01.08.2017 за №5.
3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт" (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Михайлівська, 73, код ЄДРПОУ 03736902) на користь Прокуратури Волинської області (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15 код ЄДРПОУ 02909915) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено
20.03.2020
Суддя В. М. Дем'як