вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.03.2020м. ДніпроСправа № 904/6368/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", м. Київ в особі Регіональної Філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро
про стягнення збитків у розмірі 1 160,60грн.
Представники: справу розглянуто без виклику представників сторін
Акціонерне товариство "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення збитків у розмірі 1160,60грн.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.06.2019 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 460005/917 в якому зафіксовано ознаки нестхоронного перевезення, такі як порушення маркування, виїмки та недостачі.
Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (природної втрати) для вугілля становить 1% маси, зазначеної в перевізному документі.
Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача шкоду, завдану недостачею у розмірі 1160,60грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2020 позовну заяву залишено без руху до усунення недоліків.
14.01.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами.
31.01.2020 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Короткий зміст відзиву та узагальнення його доводів.
Відповідач заперечує проти вимог позивача про стягнення вартості нестачі вантажу з таких підстав.
Статтею 115 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вартість вантажів, які належать громадянам і вартість яких не було оголошено під час відправлення, визначається за цінами, що діють у тому місці і на той час, де і коли здійснюється відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір постачання було укладено між ТОВ "Д. Трейдинг" (Постачальник) та АТ "Запорізький завод Феросплавів" (Покупець).
Згідно накладної від 23.06.19р. № 47503230 відправник вантажу - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
Позивачем до матеріалів справи не було додано відповідних документ відправника, що підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Щодо повідомлення учасників справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930011062662.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4930011062670.
За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -
26.06.2019 на станції Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 460005/917, що вагон № 53084364 вантажопідйомністю 70,0 т. прибув поїздом № 2101. Вагон у технічному стані справний. У розділі «Д» (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) комерційного акту зазначено:
На підставі акту загальної форми № 34441 від 25.06.2019 станції Запоріжжя Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшего груповою відправкою, вказаною на лицьовій стороні цього акту, приймоздавальником вантажу і багажу ОСОБА_1 , приймоздавальником заводу ОСОБА_2 , слідчим Заводського ВП Студенцовим О.О., у присутності заступника начальника станції Тетері О.М., зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача №0120 огляд - перевірка 04.03.2019р. За документом у вагоні 53084364 значиться тара 23600 кг., нетто 54900 кг. Фактично виявлено брутто 77140кг., тара з документу 23600 кг., нетто 53540кг., що менше документу на 1360 кг. У комерційному відношенні навантаження у вагоні шапкою, вище рівня бортів 10см. Вантаж марковий вапном, що відповідає перевізному документу. Над 1 і 7 люками порушено маркування, виїмка довжиною 120-140 см., шириною 280см., глибиною 40см кожна. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг.
Відповідно до положень статей 2, 3, 6, 37 Статуту залізниць України (далі - Статут) Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, підприємств, які користуються залізничним транспортом; Статутом регламентуються організація та основні умови перевезення вантажів; дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом, в тому числі і вантажів; під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім.
Накладна - основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Уклавши з залізницею угоду на перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.
Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
3 врахуванням зазначеної норми, загальна недостача партії вугілля у вагоні №53084364 складає 1160,60 грн. (вартість недостачі з ПДВ), у тому числі:
1 360 кг (виявлена недостача) - 1,098 кг (норма недостачі) = 0,262кг.
Згідно з розрахунком вартість вугілля, якого недостає, складає:
3 691,47 грн. (ціна за тону, без ПДВ) х 0,262 т (розмір недостачі) = 967,17 грн. (вартість недостачі без ПДВ);
967,17 грн. (вартість недостачі без ПДВ) + 193,43 грн. (розмір ПДВ) = 1160,60 грн. (вартість недостачі з ПДВ).
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірні вагони з вугіллям кам'яним були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень ст. 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.
Таким чином, вартість вагової недостачі вугілля з урахуванням норми природної втрати складає 1160,60 грн.
Позивач вважає, що недостача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу. Позивач просить стягнути вартість недостачі кам'яного вугілля з відповідача у розмірі 1160,60 грн., що і є причиною спору.
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Також, відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Статтею 23 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
За приписом статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами (Правилами перевезення вантажу) іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку (пункт 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").
У відповідності до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі статтею 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до п. 2.7 роз'яснень президії Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням викладеного відповідальність за вагову недостачу вугільної продукції - вугілля кам'яного у спірних вагонах, слід покласти на відповідача.
Господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що позивачем до матеріалів справи не було додано відповідних документів відправника, які підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, з огляду на наступне.
Дійсно між позивачем та ТОВ "Д.Трейдінг" (далі - постачальник) було укладено договір постачання №1-1-2019/014 від 28.02.2019, відповідно до умов п.1.1. якого, на умовах викладених у розділах цього Договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а позивач прийняти та оплатити вугільну продукцію, надалі Вугілля, за марочним складом, ціною та в кількості, наведеним у відповідних Специфікаціях до цього Договору.
Так відповідно до умов Договору, між сторонами підписано та скріплено печаткою Специфікацію № 829759 від 01.04.2019, якою відповідно до п.п. 4, 5 передбачено, що реквізити виробника рядового вугілля та вантажовідправника вугілля є ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ". Крім того, п.6. зазначеної Специфікації передбачено, що поставка вугілля здійснюється на умовах "СРТ, залізнична станція призначення" згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року(а.с. 26).
Крім того, між позивачем та постачальником було підписано - акт приймання - передачі вугільної продукції № 2406-1 від 24.06.2019; виставлено позивачу до сплати рахунок фактуру на загальну вартість 1 509 048,06 грн. та рахунок на оплату на загальну вартість 13 410 000,00 грн.
Щодо накладної № 47503230 від 23.06.2019, слід зазначити, що в ній на виконання умов Договору та Специфікації також вказано, що відправником є ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", одержувач є позивач, Найменування вантажу є "Уголь каменный марки г-газовый. Вантаж в твердому стані, з вологою не більше 14% ", маса вантажу складає 228800, спосіб визначення маси є "вагонные весы, статистические Заводський № 321374 відправника на вагонных весах (150тн).
Таким чином, в матеріалах справи є достатньо доказів щодо підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00грн. покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 124, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252, 254-259, п. 17.5 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної Філії "Придніпровська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 1 160,60грн. - задовольнити у повному розмірі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Акціонерного товариства "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"(69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) шкоду, завдану недостачею у розмірі 1160,60 грн. (одна тисяча сто шістдесят грн. 60 коп.) та витрати на судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Реквізити сторін:
Стягувач: Акціонерне товариство "Запорізький ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"(69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542).
Боржник: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237).
Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2020.
Суддя Н.Е. Петренко