проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" березня 2020 р. Справа № 905/1537/19
Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ (вх. № 59 Д/1-18)
на рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 року у справі №905/1537/19, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Ю.О.Паляниця) повний текст якого складено 09.12.2019 року.
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ
про стягнення 1 223 642,41 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.11.2019 року у справі №905/1537/19 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” інфляційні втрати в сумі 1046035,84 грн., 3% річних - 177606,57 грн.; судовий збір в сумі 18354,64 грн.
Публічне акціонерне товариство “Енергомашспецсталь” з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 року у справі, судові витрати покласти на позивача.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.
Господарським судом першої інстанції не надано можливості відповідачу подати свої заперечення та докази у справі, оскаржуване рішення ухвалене без участі представника відповідача, чим порушено його право на захист.
Посилається на порушення господарським судом першої інстанції положень ст. 8 та ст. 124 Конституції України.
В порушення норм чинного законодавства, господарський суд першої інстанції розглянув справу та не надав відповідачу можливості подати свої заперечення та докази, не надав належної правової оцінки доказам сторін, не повно та не всебічно з'ясував всі обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 року у справі залишено без руху; Публічне акціонерне товариство “Енергомашспецсталь” зобов'язано було усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз'яснено Публічному акціонерному товариству “Енергомашспецсталь”, що при невиконанні вимог ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
23.01.2020 року на адресу суду від представника апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№622), а саме надано докази сплати судового збору та докази направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу, яку долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 року у справі; позивачу встановлено строк до 12.02.2020 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 19.02.2020 року.
14.02.2020 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1476), в якому останній просив прийняти його до розгляду, врахувати зазначені в ньому обставини та відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи.
В обгрунтування відзиву позивач вказує на таке.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням всіх обставин справи; відповідачу було надано можливість на протязі 15 днів надати відзив на позовну заяву та відповідні докази, втім він таким правом не скористався.
19.02.2020 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення (вх.№1663), в яких останній просив відмовити в задоволенні позову, які долучено до матеріалів справи, в обгрунтування яких зазначає таке.
Публічне акціонерне товариство “Енергомашспецсталь” є найбільшим українським виробником спеціальних литих і кованих виробів індивідуального і дрібносерійного виробництва для металургії, суднобудування, енергетики та загального машинобудування; виконання ним контрактів з виготовлення та постачання продукції дає можливість отримувати обігові кошти, необхідні не тільки для забезпечення поточної господарської діяльності, виплати заробітної плати, додержання соціальних гарантій співробітників, але й для виконання контрактів з довготривалим циклом виробництва, зокрема, контрактів в енергетичній галузі; непередбачувані обставини (проведення АТО), що почали діяти з квітня 2014 року призвели до різкого спаду виробничої діяльності товариства та невиконання виробничого плану; у зв'язку з неплатоспроможністю замовників різко зменшилась кількість замовлень на вироблену продукцію, мали місце випадки відмови контрагентів від замовленої продукції та несвоєчасної оплати виготовленої продукції, що стверджує той факт, що у відповідача в період з квітня 2014 року і по теперешній час не було суб'єктивної можливості передбачити і попередити дії, що спричинили невиконання або неналежне виконання зобов'язання перед позивачем.
19.02.2020 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№1664) про відкладення розгляду справи, в якому останній просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання та надання пояснень, яке долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 року оголошено перерву у розгляді справи до 02.03.2020 року.
02.03.2020 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№2070), в якому останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату, з урахуванням строків, встановлених законодавством, у зв'язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання, з причини знаходження на лікарняному та неможливістю надання пояснень та додаткових доказів, яке долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 року оголошено перерву у розгляді справи до 16.03.2020 року.
16.03.2020 року на адресу суду, електронною поштою від відповідача надійшло клопотання (вх.№609), в якому останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з введенням карантину, обмеженням пересування та зміною графіку транспорту, яке долучено до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої Вищим господарським судом України листом від 19.02.2013 року №01-17/315/384/13 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 року, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних.
Вказане клопотання не засвідчене електронним цифровим підписом, про що уповноваженими особами Східного апеляційного господарського суду складено відповідний акт від 16.03.2020 року №13-35/106, а тому залишене без розгляду.
У судових засіданнях 19.02.2020 року, 02.03.2020 року та 16.03.2020 року представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 року оголошено перерву у розгляді справи до 19.03.2020 року.
19.03.2020 року на адресу суду, електороною поштою від відповідача - Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М. (вх.№701), яку долучено до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої Вищим господарським судом України листом від 19.02.2013 року №01-17/315/384/13 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 року, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних.
Вказану заяву не засвідчено електронним цифровим підписом, про що уповноваженими особами Східного апеляційного господарського суду складено відповідний акт від 19.03.2020 року №13-35/126, а тому залишено без розгляду.
19.03.2020 року на адресу суду від відповідача - Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М. (вх.№2728), яку долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 року відмовлено Публічному акціонерному товариству “Енергомашспецсталь” в задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М. у справі №905/1537/19.
Відмовляючи в задоволенні заяви про відвід, колегія суддів виходила з того, що заявником не визначено конкретних обставин для відводу колегії суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.; не доведено наявності обставин, які відповідно до приписів статті 35 ГПК України є підставою для відводу; доказів, які б свідчили про необ'єктивність або упередженість колегії суддів заявником відводу до заяви не додано.
В судове засідання 19.03.2020 року представник позивача не з'явився, про дату та місце судового засідання був повідомлений 16.03.2020 року, що підтверджується розпискою про дату, час та місце наступного судового засідання (а.с.150).
В судові засідання 19.02.2020 року, 02.03.2020 року, 16.03.2020 року та 19.03.2020 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце їх проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвал суду від 23.01.2020 року, від 19.02.2020 року, від 02.03.2020 року та від 16.03.2020 року, про відправлення їх копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судових засідань відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.
На підтвердження направлення копій ухвал суду від 23.01.2020 року, від 19.02.2020 року, від 02.03.2020 року відповідачу у справі, додано рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" від 31.01.2020 року №6102230968615, від 26.02.2020 року №6102231335411, від 12.03.2020 року №6102231385893, згідно з якими відповідач отримав копії ухвал від 23.01.2020 року - 30.01.2020 року; від 19.02.2020 року - 24.02.2020 року; від 02.03.2020 року - 10.03.2020 року.
Крім того, телефонограмою від 16.03.2020 року повідомлено відповідача про час та місце судового засідання - 19.03.2020 року (а.с.157)
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Процесуальні документи у даній справі направлялись на адресу відповідача в порядку приписів ст. 242 ГПК України та із дотриманням вимог ч. 4 ст. 120 ГПК України.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Приписами частини 1 статті 4 вищевказаного Закону встановлено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали суду від 23.01.2020 року, від 19.02.2020 року, від 02.03.2020 року та від 16.03.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 року у справі №905/570/14, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 року, позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” про стягнення 12824188,26 грн. задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 7933339,22 грн., пеню у розмірі 1573263,31 грн., 3% річних у розмірі 1174504,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 2113016,13 грн., судовий збір - 72908,67 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 року у справі №905/570/14 встановлено обставини укладення договору №06/11-526-47/1192 від 30.08.2011 року, здійснення позивачем поставки товару у період серпень-вересень 2011 року на суму 22376380,47 грн. та невиконання відповідачем власних платіжних зобов'язань на суму 7933339,22 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2016 року виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 року у справі №905/570/14 розстрочено на один рік та шість місяців.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2016 року у справі №905/2077/16, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року, позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” про стягнення 3969687,77 грн. задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, - 3663221,79 грн., 3% річних - 306465,98 грн, а також судовий збір в сумі 59545,32 грн; відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2016 року у справі №905/2077/16 на один рік, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2016 року у справі №905/2077/16, з урахуванням обставин, встановлених у справі №905/570/14 встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 227029,68 грн (з 17.02.2015 року по 31.05.2016 року) та інфляційних втрат у розмірі 2176415,35 грн (з лютого 2015 року по травень 2016 року).
Позивач - Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” про стягнення інфляційних втрат за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року в сумі 1046035,84 грн, 3% річних за період з 16.08.2016 року по 18.12.2017 року - 177606,57 грн. в обгрунтування якого вказував про порушення відповідачем умов договору №06/11-526-47/1192 від 30.08.2011 року поставки природного газу в частині проведення своєчасної та у повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
28.11.2019 року господарським судом Донецької області ухвалене оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.
За приписами частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Приписами статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процессів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Згідно з ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст.625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.
Колегія суддів враховує правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі №916/190/18, від 05.07.2019 року у справі №905/600/18, від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц.
Позивач посилається на те, що заборгованість Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” за спожитий у серпні-вересні 2011 року природний газ за договором №06/11-526-47/1192 від 30.08.2011 року становила 7 933 339,22 грн.
Остаточне погашення стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2015 року у справі №905/570/14 заборгованості за поставками енергоносія, було здійснено відповідачем наступним чином: 24.06.2016 року - 200000 грн.; 01.08.2016 року - 200000 грн.; 20.10.2016 року - 100000 грн.; 20.02.2017 року - 150000 грн.; 22.03.2017 року - 600000 грн.; 23.03.2017 року - 600000 грн.; 17.08.2017 року - 10000 грн.; 29.08.2017 року - 1000000 грн.; 06.09.2017 року - 5000000 грн.; 19.12.2017 року - 73339,22 грн.
Беручи до уваги, що відповідач після ухвалення рішення у справі №905/570/14 за спожитий протягом серпня - вересня 2011 року природний газ за договором №06/11-526-47/1192 від 30.08.2011 року у повному обсязі розрахувався лише 19.12.2017 року, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які не були предметом розгляду у справі №905/2077/16.
Відповідні нарахування в частині інфляційних втрат здійснені за період з серпня 2016 року по листопад 2017 року в розмірі 1046035,84 грн, нарахування в частині 3% річних в розмірі 177606,57 грн. здійснені за період з 16.08.2016р. по 18.12.2017 року.
Вище зазначено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2016 року виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 року у справі №905/570/14 розстрочено на один рік та шість місяців.
Також, рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2016 року у справі №905/2077/16, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року, зокрема, було відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2016 року у справі №905/2077/16 на один рік, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №916/190/18, де вказано про те, що після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов'язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що розмір 3% річних за визначений позивачем період є фактично більшими, ніж позивачем заявлено до стягнення.
Місцевий господарський суд вірно вказав на те, що суд обмежений обсягом позовних вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення та правомірно задовольнив позовні вимоги у частині стягнення 3% річних у сумі визначеної позивачем - 177 606,57 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що що розрахунок є арифметично вірним.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 177606,57 грн. - 3% річних та 1046035,84 грн. - інфляційних втрат.
Також, місцевим господарським судом обгрунтовано прийнято до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справи №905/570/14 та справи №905/2077/16 як такі, що відповідно до приписів ст.75 ГПК України є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003 року Вищого господарського суду України “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини”).
Крім того, колегія суддів зазначає, що зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (вх.№20204/19 від 07.10.2019 року) про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з підприємства, на Ѕ частину, яка була надана господарському суду першої інстанції правомірно не прийнята місцевим господарським судом.
Вказані суми не є штрафними санкціями, відсотки річних виступають платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, а інфляційні втрати за своєю правовою природною є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, можливість зменшення яких чинним законодавством України не передбачена.
Аргументи апелянта щодо того, що господарським судом першої інстанції не надано можливості відповідачу надати свої заперечення та докази у справі,а оскаржуване рішення ухвалене без участі представника відповідача, чим порушено його право на захист є необгрунтованими та не приймаються, з огляду на таке.
Так, з матеріалів справи слідує, що ухвала господарського суду Донецької області від 06.11.2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду була надіслана сторонам у справі за належними адресами та отримана уповноваженим представником відповідача, що слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.11.2019 року №6102230261511 (а.с.66).
Не приймаються аргументи апелянта щодо того, що обставини, які склалися для відповідача в період з квітня 2014 року і по теперешній час є випадковими, оскільки не було суб'єктивної можливості передбачити і попередити дії, що викликали невиконання або неналежне виконання зобов'язання перед позивачем.
Такі обставини носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 ГК України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову діяльність відповідача винятковим випадком.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 року у справі №905/1537/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20.03.2020 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя М.М. Слободін