проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" березня 2020 р. Справа № 905/1536/19
Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2:Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. Склярук С.І. Барановська Н.Ю. - за положенням; Іщенко А.О. - за положенням; Не з'явився; Не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської міської ради Донецької області м.Покровськ, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від28.11.2019р.
у справі№ 905/1536/19 (суддя Левшина Я.О.)
за позовом до відповідачів: про Покровської міської ради Донецької області м.Покровськ, Донецька область 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАТА МАГНАТА" м.Покровськ, Донецька область 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" м.Покровськ, Донецька область визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2012 недійсним, скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу від 01.06.2012
У серпні 2019 року до господарського суду звернулась Покровська міська рада Донецької області м.Покровськ, Донецька область (далі -Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАТА МАГНАТА" м.Покровськ, Донецька область (далі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" м.Покровськ, Донецька область (далі - Відповідач 2) в якому просила суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 01.06.2012 та скасувати державну реєстрацію цього Договору купівлі-продажу від 01.06.2012.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2019р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що судом першої інстанції не встановлено об'єктивно всі обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- в Договорі на відчуження нежитлової будівлі не визначені умови користування земельною ділянкою за вказаною адресою, відсутнє рішення міської ради щодо зміни цільового призначення (з земель на землі);
- висновок суду про визначення кадастрового номеру для обслуговування павільйону не засноване на Законі, суперечить приписам ст. 79 Земельного кодексу України, оскільки документи про передачу земельної ділянки у користування або власність новому власнику - відсутні;
- висновок про відсутність порушеного права Позивача є необґрунтованим, оскільки павільйон розташовано на земельній ділянці комунальної власності, межі її не визначені та не узгоджені з власником;
- судом першої інстанції допущено порушення норм ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції від 15.03.2012р.) в якій істотною умовою Договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, є кадастровий номер земельної ділянки;
- в проекті землеустрою відсутні будь-які позначки щодо внесення відомостей про земельну ділянку.
На адресу суду від Відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги. Зокрема, зазначав, що форма спірного Договору купівлі- продажу відповідає вимогам Закону, а кадастровий номер та розмір земельної ділянки, якій він присвоєний, не може бути змінений за домовленістю сторін, адже сторони Договору знали та обговорювали дані конкретної ділянки, на якій розташована будівля павільйону.
Відповідач 2 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Представники Позивача у судовому засіданні 16.03.2020 підтримали доводи апеляційної скарги.
Представники Відповідачів не з'явились, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, однак з урахуванням мотивів, наведених в цій постанові, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія» у тимчасове користування строком на 10 років на умовах оренди земельної ділянки загальною площею 0,0224 га під розміщення кафе «Волна», що розташоване у парку «Ювілейний», на підставі рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради народних депутатів від 26.06.1996 №407;
- видача 04.11.1997р. виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія" свідоцтва про право власності на будівлю павільйону "Волна", що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н;
- надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія» дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0224га в оренду для обслуговування павільйону-кафе в м. Красноармійськ в парку «Ювілейний» із земель Красноармійської міської ради на підставі рішення Красноармійської міської ради №5/16-37 від 22.08.2007 ;
- укладення 01.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська збагачувальна компанія» (покупець, 21.06.2012 змінено найменування на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія») спірного Договору купівлі-продажу павільйону «Волна», відповідно до п. 1.1 якого продавець передав у власність покупця павільйон «Волна», що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, мікрорайон Южний/Південний, буд. б/н, реєстраційний номер 36778409. Приміщення, що відчужується, розташоване на не приватизованій земельній ділянці площею 0,0224га, кадастровий номер 1413200000:10:090:0092, має загальну площу - 121,7кв.м та складається з: А1 - цегляного павільйону «Волна», який посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О., зареєстрований за №1760;
- реєстрація в державному реєстрі правочинів зазначеного Договору купівлі-продажу, за яким власником майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська збагачувальна компанія» (позивач, 21.06.2012 змінено найменування на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія»), реєстраційний номер об'єкту правочину у РПВН: 36778409.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання Договору купівлі-продажу недійсним, посилався на недодержання Відповідачами під час укладення спірного Договору купівлі-продажу вимог ч.2 статті 377 ЦК України та вимог ст. 120 Земельного кодексу України, у вигляді необґрунтованого зазначення кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщений павільйон «Волна». Позивач також зазначав, що спірний об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 26,8280 га з кадастровим номером №1413200000:10:090:0135, що перебуває на праві постійного користування у КП «Міський парк культури та відпочинку» та віднесена до земель рекреаційного призначення, тоді як ділянка для обслуговування павільйону «Волна» буде мати інше цільове призначення.
Відповідач 1 у відзиві зазначив про відсутність порушених прав Позивача, посилаючись на те, що кадастровий номер земельної ділянки вказаний в спірному Договорі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Мрія» для обслуговування павільйону «Волна», копія якого була надана нотаріусом на запит господарського суду Донецької області за справою №905/549/19. Крім того, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
Відповідач 2 правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права Позивача, оскільки до моменту встановлення рекреаційного цільового призначення у 2008 році (рішенням Красноармійської міської ради №5/35-22) земельні ділянки належали до земель житлової та громадської забудови, і на них розміщувався, зокрема, об'єкт нерухомості, який належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія», тобто Відповідач 2 не порушував приписи ст. 20 Земельного кодексу України щодо використання земельної ділянки в межах її цільового призначення. Також, суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування строку позовної давності через відсутність порушеного права Позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом розгляду у даній справі є наявність/відсутність підстав до визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 01.06.2012, посвідченого приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Богатовою І.О., зареєстрованого в реєстрі 01.06.2012 за №1760, укладеного між ТОВ «МРІЯ» та ТОВ «Донбаська збагачувальна фабрика» та скасування державної реєстрації вказаного договору.
Оскаржуючи зазначене рішення господарського суду, Позивач вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про відсутність його порушеного права, оскільки внаслідок укладення спірного Договору Відповідач 1 фактично передав Відповідачу 2 право на земельну ділянку, яка входить до складу загальної земельної ділянки парку культури та відпочинку, яка належить Позивачу.
Як позов так і апеляційна скарга обґрунтовуються відсутністю посилання у тексті Договору купівлі-продажу від 01.06.2012 р. на розмір та кадастровий номер земельної ділянки, на яких розташоване придбане Відповідачем 1 нерухоме майно, що є істотною умовою, у зв'язку з чим на думку Позивача наявні підстави для визнання такого Договору недійсним.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні положення містить також і ч. 2 ст. 180 ГК України.
Виходячи з наведених вимог законодавства, істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом та які є необхідними для договорів конкретного виду.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2012 року Відповідач 1, відповідно до Договору купівлі - продажу, придбав у Відповідача 2 приміщення, який знаходиться на спірній земельній ділянці.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частинами 3 та 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи і також не заперечується сторонами по справі, Договір купівлі-продажу від 01.06.2012 р. було посвідчено приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О., зареєстрований за №1760.
Таким чином, матеріалами справи доведено факт того, що з 01.06.2012 р. Відповідач 1 у встановленому законом порядку набув право власності на придбане за Договором купівлі-продажу від 01.06.2012 р. нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Тобто, правомочності щодо володіння об'єктами права комунальної власності, до яких належить і земельна ділянка, на якій розташовано спірний об'єкт нерухомості, належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Позивач.
Разом з тим, предметом цього Договору є відчуження лише нежитлової будівлі, а не земельної ділянки. Саме право власності на цю будівлю і набув Відповідач 2 за цим Договором.
Дійсно, за змістом ст.ст. 377 ЦК України та 120 ЗК України, передбачений перехід права власності/користування на земельну ділянку до набувача права власності на будівлю, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. Саме з цією метою законом передбачено зазначення розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на будівлю.
За змістом ст. 125 ЗК України, у редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, а також на даний момент, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Отже, Договір купівлі-продажу від 01.06.2012 не є підставою до виникнення права особи на земельну ділянку, а підставою до переходу вже існуючого права попереднього власника (відчужувача) майна.
В матеріалах справи достатньо доказів того, що будь-якого права Відповідача 1 на спірну земельну ділянку, кадастровий номер якої зазначено в Договорі купівлі-продажу майна та яка була відведена Відповідачу 1 для розташування кафе «Волна» за рішенням №407 від 26.06.1996р. (а.с. 197), на момент укладення спірного Договору купівлі-продажу у встановленому законом порядку не було зареєстровано, договору оренди на зазначену ділянку не укладалось, державного акту не видавалось.
Отже, право Позивача не є порушеним внаслідок укладення Договору купівлі-продажу від 01.06.2012, оскільки право на земельну ділянку ним не встановлюється та не передається через те, що право оренди або користування земельною ділянкою в розумінні встановлених вимог земельного законодавства Відповідачем 1 не було набуто.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 01.06.2012, та, як наслідок скасування його державної реєстрації, оскільки право Позивача не є порушеним.
При цьому, судом першої інстанції цілком обґрунтовано не застосовано до позовних вимог строку позовної давності, оскільки підстави до задоволення позовних вимог - відсутні.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Покровської міської ради Донецької області м.Покровськ, Донецька область - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2019 у справі № 905/1536/19 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Покровську міську раду Донецької області м.Покровськ, Донецька область.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 20.03.2020.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя В.І. Пушай