Справа № 212/3933/19
2/212/425/20
19 березня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., за участю секретаря судового засідання Нестеренко В.В., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
13 травня 2019 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог, позивач, зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.08.2006 року, відповідач - ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач, підписавши заяву, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Банк за договором свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору і в межах встановленого ліміту. Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не надав своєчасно грошові кошти на погашення кредиту, в зв'язку з чим станом на 24.04.2019 виникла заборгованість в розмірі 25845,72 грн., з яких 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2039,48 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 20282,01 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 1817,29 грн. - нараховно пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи 500,00 грн. (фіксована частина), 1206,94 грн. (процентна складова).
Ухвалою суду від 23 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху, 07 червня 2019 року на виконання ухвали позивач виконав недоліки.
Ухвалою суду від 12 червня 2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
31 липня 2019 року відповідач надав до суду заяву, в якій просив застосувати до спірних відносин позовну давність, зазначив, що строк дії картки сплив в останній день серпня 2009 року, після чого він користувався зазначеною карткою, кредитні кошти йому не видавалися. Перебіг позовної давності почався 01 вересня 2009 року і сплив 01 вересня 2012 року. Спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплила 01 вересня 2010 року. Із позовними вимогами позивач звернувся до суду в червні 2019 року. Також зазначив, що у ПАТ КБ «Приватбанк» відсутні правові підстави для стягнення з нього штрафів.
Ухвалою суду від 29 серпня 2019 року розгляд справи відкладено.
01.10.2019 року розгляд справи відкладено, відповідачу надано час на ознайомлення із долученими документами.
Ухвалою суду від 22 січня 2020 року розгляд справи відкладено, через неявку до суду відповідача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позові просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в попередніх судових засіданнях, заперечував проти позовних вимог, посилаючись на письмові пояснення, які міститься в матеріалах справи.
Відповідач про дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином, відзив на позовну заяву до суду подав.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 01.08.2006 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційним банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 1500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
До кредитного договору позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 24 квітня 2019 року становить 25845,72 грн., з яких 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2039,48 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 20282,01 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 1817,29 грн. - нараховно пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи 500,00 грн. (фіксована частина), 1206,94 грн. (процентна складова).
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку та, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з вимог частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту.
При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стороною позивача на підтвердження позовних вимог надано копію анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку та до відповіді на заперечення відповідача додав виписку про рух коштів ОСОБА_1 , а також довідку щодо виданих відповідачу кредитних карток із зазначенням їх номеру та строку дії (а.с. 128) та фото відповідача з кредитною карткою (а.с.127).
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку кредитка «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом 500 грн. Даних про те, який розмір процентів за користування кредитом погоджений сторонами, розмір пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, представник позивача зазначав, що у порушення своїх зобов'язань відповідач кредит у повному обсязі не повернув, у зв'язку з чим станом на 24 квітня 2019 року сума заборгованості відповідача за зазначеним договором становить 25845,72 грн., з яких: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2039,48 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 20282,01 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 1817,29 грн. - нараховно пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи 500,00 грн. (фіксована частина), 1206,94 грн. (процентна складова).
На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними та часткового погашення заборгованості стороною позивача надано розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, ураховуючи наявність у матеріалах справи виписки про рух коштів, яка є належним підтвердженням отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними та часткової сплати грошей в рахунок погашення заборгованості, суд вважає, що позивачем доведено факт отримання ОСОБА_1 кредиту у АТ КБ «Приватбанк».
Окрім того, в матеріалах справи міститься фото відповідача разом з отриманою карткою.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а в даному випадку банку, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року №6-16цс15.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року №14-131цс19 зазначила, що договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» (www.privatbank.ua) можуть неодноразово змінюватися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення останнього до суду із позовом про стягнення заборгованості, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові встановила, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином, з огляду на відсутність підпису позичальника в Умовах та правилах надання банківських послуг в Приватбанку, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Не визнаючи наявність та розмір заборгованості, відповідач звернувся до суду із запереченням на позовну заяву, в якому просив застосувати строк позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01.08.2006 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 , відповідач періодично вносив кошти для погашення кредиту за вказаним договором, останній платіж було внесено 23.06.2016 року, однак у зв'язку з неповним погашенням заборгованості, станом на 24.04.2019 року заборгованість становить 25845,72 грн., з яких: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2039,48 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 20282,01 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 1817,29 грн. - нараховно пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи 500,00 грн. (фіксована частина), 1206,94 грн. (процентна складова).
Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов та Правил картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти, включно.
За таким договором перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104 цс16.
Згідно довідки банку, яка міститься на аркуші справи 128, термін дії кредитної картки № НОМЕР_1 , відкритої на ім'я ОСОБА_1 , до 10/21, тобто до останнього дня жовтня 2021 року.
Таким чином, ураховуючи, що строк дії кредитної картки закінчується 31 жовтня 2021 року, а позов банком пред'явлено у травні 2019 року, суд доходить висновку, що строк позовної даності, відповідно до положень статті 257 ЦК України, не пропущено.
Отже, з огляду на те, що стороною позивача доведено факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами, зважаючи, що сторонами не було погоджено розмір і порядок одержання процентів, штрафу та пені за користування кредитним договором у зв'язку з відсутністю підпису ОСОБА_1 в Умовах та правилах надання банківських послуг в Приватбанку та незазначенням в анкеті-заяві про істотні умови договору, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 2039,48 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 20282,01 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 1817,29 грн. - нараховно пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн , всього 24 138,78 грн., в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю таких вимог.
Згідно статей 57, 60, 61 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов'язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
На підставі наведеного, виходячи із принципів об'єктивності, реальності і справедливості, суд вважає , позовні вимоги підлягають задоволенню частково, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 24138,78 грн., з яких: 2039,48 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 20282,01 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 1817,29 грн. - нараховно пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду в сумі 1921,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280,281,282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, заборгованість по кредитному договору № б/н від 01.08.2006 року в розмірі 24 138 гривень (двадцять чотири тисячі сто тридцять вісім грн. 72 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299 суму судового збору у розмірі 1921,00 гривень (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Повне рішення складено та підписано 19 березня 2020 року.
Суддя: (підпис) Н. М. Ваврушак
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Рішення не набрало законної сили.
Помічник судді О. В. Гайдук
19.03.2020