Справа № 201/13932/19
Провадження № 2/201/95/2020
(заочне)
17 березня 2020 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Мунтян А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 19 грудня 2019 року надійшла позовна заява ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №ASJ-24331-16-DOM про приєднання до правил надання банківських послуг за картковими рахунками від 21 липня 2016 року в розмірі 11343,69 грн., з яких: 3758,20 грн. - заборгованість по кредитну (поточна), 4800,34 грн. - заборгованість по кредиту (прострочена), 229,01 грн. - заборгованість по процентах (поточна), 2556,13 грн. - заборгованість по процентах (прострочена); також просить стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 21 липня 2016 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про приєднання до правил надання банківських послуг за картковими рахунками та підписана заява-анкета №ASJ-24331-16-DOM. За умовами Договору овердрафту, позивачем встановлено на картковий ліміт дозволеного овердрафту відповідача кредит в сумі 5000,00 грн., строком на 12 місяців з 21 липня 2016 року до 21 липня 2017 року, зі сплатою 0.0001% річних протягом пільгового періоду, 36% річних (базова процентна ставка) за користування дозволеним овердрафтом, та 48% річних за користування простроченим овердрафтом.
Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 20 вересня 2019 року утворилась заборгованість за договором овердрафту в розмірі 11343,69 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 грудня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.52).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.53)
До суду 27 січня 2020 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.54).
Ухвалою судді від 27 січня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.55-56).
Представник позивача у позовній заяві просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надала, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 21 липня 2016 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб подана заява-анкета №ASJ-24331-16-DOM. За умовами Договору овердрафту, позивачем встановлено на картковий ліміт дозволеного овердрафту відповідача кредит в сумі 5000,00 грн., строком на 12 місяців з 21 липня 2016 року до 21 липня 2017 року, зі сплатою 0.0001% річних протягом пільгового періоду, 36% річних (базова процентна ставка) за користування дозволеним овердрафтом, та 48% річних за користування простроченим овердрафтом (а.с. 6-7, 9-23, 24-25).
На виконання умов договору овердрафту позичальнику на його картковий рахунок, встановлено ліміт овердрафту в сумі 5000 грн. та видана окрема картка № НОМЕР_1 із ПІН-конвертом (а.с. 8).
Факт користування відповідачем кредитом підтверджується випискою за договором №ASJ-24331-16-DOM від 21 липня 2016 року позичальника за період з 22 липня 2016 року по 27 серпня 2019 року (а.с.29-33).
Згідно з розрахунком, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором №ASJ-24331-16-DOM від 21 липня 2016 року станом на 20 вересня 2019 року становить 11343,69 грн., з яких: 3758,20 грн. - заборгованість по кредитну (поточна), 4800,34 грн. - заборгованість по кредиту (прострочена), 229,01 грн. - заборгованість по процентах (поточна), 2556,13 грн. - заборгованість по процентах (прострочена).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, відповідно до публічної пропозиції АБ «Укргазбанк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який є невід'ємною частиною до заяви-Анкети становить укладений договір про надання банківських послуг.
Одночасно з цим, позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником публічної пропозиції АБ «Укргазбанк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Зі змісту заяви-анкети вбачається, що відповідачу не надавалися для ознайомлення під підпис публічна пропозиція АБ «Укргазбанк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який є невід'ємною складовою частиною договору, про що також зазначено в анкеті-заяві відповідача.
За ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до вказаної заяви-анкети про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 підтвердила, що всі умови Договору їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Однак, не зазначила чи отрималаа свій примірник заяви-анкети про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в день укладення Договору.
Відповідач не зазначила: чи погодилась вона, чи ні з діючими Щоденними картковими лімітами, Тарифами, які є невід'ємною частиною Договору, Правилами користування карткою чи ознайомлена вона з ними чи ні, а також не зазначила чи згодна з ними чи ні.
У розписці про отримання платіжної картки ОСОБА_1 підписалася особисто про те, що з правилами користування карткою ознайомлена та зобов'язалась їх дотримуватись (а.с.8).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію, яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм публічна пропозиція АБ «Укргазбанк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі договори не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови в подальшому не змінювались.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з публічною пропозицією АБ «Укргазбанк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з офіційного сайту АБ «Укргазбанк» - публічна пропозиція на укладення до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, не містить підпису позичальника, то суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими договорами публічною пропозицією на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів був отриманий відповідачем (позичальником), а додані до матеріалів Витяг з офіційного сайту АБ «Укргазбанк» - публічна пропозиція на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичнихі осіб, як були надані відповідачу, не містять відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з обраним Тарифом кредитування.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Крім того, відповідно до ст.ст.1048, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Таким чином, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо умов, викладених в публічній пропозиції на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та не доведено факту надання кредиту на підставі заяви-анкети від 21 липня 2016 року, вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором безпідставні та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням результату вирішення справи, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволеню не підлягають.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя С.О. Демидова