Єдиний унікальний номер судової справи № 201/11497/19
Номер провадження № 1-кс/201/285/2020
Іменем України
16 березня 2020 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи прокуратури Дніпропетровської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення,
11.10.2019р. ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи прокуратури Дніпропетровської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 від 11.10.2019р. скаргу повернуто заявникові у зв'язку із пропущенням строку на її подання.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.01.2020р. ухвалу слідчого судді від 11.10.2019р. скасовано, провадження направлене до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для ухвалення процесуального рішення (а.с. 50-54)
В обґрунтування скарги заявник зазначив, що подав Президенту України скаргу від 03.09.2019р. на бездіяльність посадових осіб правоохоронних органів, в тому числі прокуратури Дніпропетровської області, яка полягала у невиконанні вимог ч. 1 ст. 214 КПК України щодо не внесення до ЄРДР відомостей за його заявою про скоєння кримінального правопорушення суддями Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.
У вересні 2019 року заявник отримав лист з офісу Президента України №22/05/216-04 від 10.09.2019р., з якого йому стало відомо, що його скарга від 03.09.2019р. направлена до прокуратури Дніпропетровської області для розгляду. 01.10.2019р. отримав лист з прокуратури Дніпропетровської області №15/3р-19 від 23.09.2019р. за підписом начальника відділу прокуратури ОСОБА_7 про те, що його заява направлена до ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава за підслідністю.
У скарзі просив зобов'язати начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 представити суду матеріали (або копії), документів , направлені до ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, зобов'язати начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 внести до ЄРДР відомості за його заявами, які надійшли з офісу Президента України про скоєння кримінального правопорушення суддями Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , передбаченого ст. 375 КК України.
Заявник в судове засідання не з'явився, 05.02.2020р. надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
Прокурор відділу прокуратури області ОСОБА_8 надав письмові заперечення, в яких повідомив, що до прокуратури Дніпропетровської області надходила заява ОСОБА_3 щодо вчинення, як на думку заявника, злочину суддями Нікопольського міжрайонного суду, а також з інших питань. Зі змісту заяви вбачається незгода із прийнятими суддями рішеннями та відсутні об'єктивні дані, що можуть свідчити про вчинення суддями злочину. Відомості до ЄРДР прокуратурою Дніпропетровської області не вносились, одночасно згідно з п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України досудове розслідування злочинів вчинених суддею віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань. З огляду на викладене заяву ОСОБА_3 для розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства направлено до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, яке про результати розгляду повідомить заявника.
З урахуванням викладеного на підставі п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 107 КПК України у зв'язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.
З матеріалів скарги встановлено, що ОСОБА_3 звернувся зі заявами про вчинення кримінального правопорушення суддями Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, по кожній окремо, в Генеральну прокуратуру України, НАБУ, ДБР, прокуратуру Дніпропетровської області.
Прокурор у поданих на скаргу запереченнях повідомив, що до прокуратури дійсно надходила заява ОСОБА_3 , але відомості до ЄРДР прокуратурою Дніпропетровської області не вносились, одночасно згідно з п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України досудове розслідування злочинів вчинених суддею віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань.
В матеріалах справи міститься відповідний супровідний лист про направлення за підслідністю заяви ОСОБА_3 до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що у заяві про кримінальне правопорушення заявник вказував, що судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 і ОСОБА_5 виносили завідомо неправосудні рішення, чим кожна з них скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 375 КК України.
Як встановлено, в провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 182/4493/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_10 , Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним, витребування майна, набутого без достатньої правової підстави.
13.04.2018р. ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_11 залишено без розгляду клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів, призначення судово-почеркознавчої експертизи та зобов'язання вчинити певні дії.
08.06.2018р. рішенням Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_10 , Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання договору дарування недійсним, витребування майна, набутого без достатньої правової підстави. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.
12.09.2018р. постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.04.2018р. скасовано, справу направлено до суду для вирішення питання, відповідно до ЦПК України.
19.02.2019р. постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.06.2018р. в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким судові витрати відповідача ОСОБА_9 , понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн. вирішено компенсувати за рахунок держави. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
02.04.2019р. ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 відмовлено ОСОБА_3 у заявленому відводі судді ОСОБА_11 по справі № 182/4493/16-ц.
18.04.2019р. ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_11 у цивільній справі № 182/4493/16-ц.
Згідно ст. 9 та ст. 214 КПК України слідчий, прокурор після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування під час якого прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження та надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається не на заявника, а на слідчого і прокурора.
За змістом ч. 3 ст. 214 КПК України заборонено здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також ч. 5 ст. 214 регламентує які саме відомості мають заноситися у ЄРДР при надходженні заяви про вчинення кримінального правопорушення. До них належать відомості про: дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Таким чином, слідчий суддя констатує пряме указання щодо внесення до ЄРДР стислого опису обставин, відповідно до яких потерпілий або заявник вважає, що дійсно відбулося кримінальне правопорушення.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту вимог ч. 2 ст. 214 КПК України вбачається, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається досудове розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Частиною 1 ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, щодо вимоги внесення відомостей до ЄРДР відносно суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , слід врахувати таке.
Положеннями ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Визначення приводів і підстав як підстав для початку досудового розслідування також наведено і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 6 "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи".
Крім того, при розгляді заяв і звернень щодо суддів про вчинення кримінального правопорушення, органам НП України та прокуратури при вирішенні питання про наявність в діях судді ознак складу злочину і внесенні їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід брати до уваги і роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007р. "Про незалежність судової влади", якою визначено, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007р. «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Також, існує процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. За статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді зокрема є незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та ін.
Відповідно до пунктів 66, 68, 69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов'язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 3 (2002) згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб, повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки).
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та у Середній Азії (від 23-25 червня 2010 року) зазначено, що процедура прийняття суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення щодо діяльності судді, а лише ті з них, які містять достатні відомості про вчинення ним кримінального правопорушення. На відміну від цього, незгода із прийняттям суддею процесуального рішення у справі може бути оскаржена в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.
В даному ж випадку, зі змісту заяви ОСОБА_3 вбачається, що заявник просить внести відомості щодо вчинення, на його думку, суддями Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , кримінальних правопорушень під час виконання ним своїх суддівських обов'язків, пов'язаних із розглядом заяв заявника та прийняття по ним процесуальних рішень.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних не має, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.
Виходячи з наведеного, слід дійти висновку про відсутність підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддями Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 і ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Доходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 25, 28, 214, 303-307 КПК України, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Прокуратури Дніпропетровської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення суддями Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1