Справа № 211/5837/19
Провадження № 2/211/291/20
іменем України
13 березня 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Сарат Н.О.
секретаря Зоріної С.М.
у відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради про припинення права власності на частину квартири та визнання права власності , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради про припинення права власності на частину квартири та визнання права власності та просив припинити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/4 частку її майна в квартирі АДРЕСА_1 загальна площа якої складає 74,7 кв.м., житлова площа 42,1 кв.м. та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину в квартирі АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 74,7 кв.м., житлова площа 42,1 кв.м. яка раніше належала ОСОБА_2 , стягнути на користь ОСОБА_2 вартість 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 119750 грн. (що за курсом НБУ України еквівалентно 5000,00 дол. США ), які згідно квитанції № 0.0.1476305917.1 від 25.09.2019 року внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду, шляхом перерахування суми грошових коштів 119750 грн. (що за курсом НБУ України еквівалентно 5000,00 дол. США ) Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з депозитного рахунку суду на імя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Та стягнути судові витрати.
В обгрунтування позову зазначив, що 27.10.2006 року органом приватизації було видане свідоцтво про право власності на житло, трьохкімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа якої складає 74,7 кв.м., житлова площа 42,1 кв.м. на ім'я батька - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_2 , брата - ОСОБА_3 , та позивача ОСОБА_1 . Згідно вказаного свідоцтва, кожен із співвласників має по 1/4 частини у власності вказаної квартири. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний № 16570539 від 31.10.2006 р. виданим УЖКГ Криворізької міської ради (квартира була приватизована у відповідності до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згодом батьки позивача розірвали шлюб через те, що матір позивача стала зловживати спиртними напоями. Батько виписався з квартири, та 07 листопада 2015 року згідно договору дарування подарував позивачеві, ОСОБА_1 , належну йому 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №2-1031. Договір дарування був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 11942438. Таким чином, на теперішній час ОСОБА_1 , належить 1/2 частина трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 . В позивача є брат - ОСОБА_3 , який є співвласником 1/4 частини квартири. Обидва перебувають в шлюбах. ОСОБА_1 , перебуваю в шлюбі з 06 вересня 2014 року, однак в 2015 році був вимушений з дружиною виїхати зі свого житла із-за сварок з матір'ю, яка вчиняла сварки перебуваючи у нетверезому виді. Брат ОСОБА_3 , перебуває в шлюбі з 11 листопада 2011 року , в шлюбі у нього народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після того, як позивач з дружиною не змоги проживати в квартирі, його брат довше прожив в квартирі, однак мати негативно впливала на малолітню доньку брата, фактично кожен день знаходилася в нетверезому стані, то дружина брата і брат були також вимушені виїхати з квартири та знімати житло. Після того як позивач з братом із-за неможливості проживання виїхали з квартири, вони стали матері пропонувати продати квартиру, та поділити кошти згідно до часток, кожного із співвласників. Однак матір не була проти цього, але стала вимагати, щоб їй сини дали 10000 доларів США. На той час квартира з урахуванням автономного опалення, яке встановили позивач з братом, коштувала близько 12000-15000 доларів США, вони матері казали, що 1/4 частина це від 3000 до 3700 доларів США, на що відповідач сказала, що 10000 США їй потрібно, або вона не надасть дозволу на продаж квартири. Позивач та його брат матері знайшли 1-но кімнатну квартиру, та запропонували, їй там жити, якщо вона дасть таку згоду. Вказану квартиру вони хотіли купити для матері за власні кошти, але матір також відмовилася.
Продаж квартири необхідний для того, щоб позивач та його брат змогли продати квартиру, та за ці кошти, кожен окремо, купити квартиру, щоб там проживати з сім'єю та щоб позивач, його брат з дружиною та малолітньою донькою мали своє житло. Вказаний спір стосується і прав дитини її права на житло, і на її нормальне виховання. Позивач, з братом, також намагалися зробити все, щоб мати не вживала алкогольні напої, просили її про це, пропонували свої послуги на лікування, однак вона відмовлялася в їх послугах. Відповідач по справі , мати вже пенсіонерка, але нормальну пенсію вона не заробила, їй не має 60 років. Під впливом сестри, мама на позивача та його барата, тобто на своїх дітей, подала в суд, щоб вони їй сплачували аліменти на її утримання. При цьому вказала, що вони мешкають в спірній квартирі, достовірно знаючи про наше дійсне місце проживання. Тому позивач з братом не знали про суди, дату та час слухання справ.
Заочними рішеннями від 12 січня 2018 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, позови були задоволені та з позивача та брата було стягнуто на користь мами аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу). За їх заявами заочні рішення були скасовані та після їх перегляду, мамі було відмовлено в позовних вимогах рішенням Довгинцівського районного суду від 04.03.2019 року. Мама не погодилася з рішеннями судів та подала апеляційні скарги. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Про вказані обставини, позивач зазначає тому, що поки вониз братом скасовували заочні рішення, мама за виконавчими листами отримала аліменти в розмірі біля 20000 грн. Мама в позовах вказувала, що гроші їй потрібні у зв'язку з тим, що їй нічим сплачувати комунальні послуги. Однак, із вказаних отриманих грошових коштів мама не сплачувала комунальні послуги взагалі. Станом на 05.09.2019 року заборгованість по комунальним платежам по квартирі, послугами якою позивач та його брат не користувалися, складає більше ніж 26000 грн. При цьому слід урахувати те, що в квартирі позивач з братом встановили автономне опалення та за теплопостачання не потрібно платити. Для подачі позову до суду, та для отримання належного та достовірного позову, позивач з братом звернулися до судового експерта Ткаленко О.М., яка в своєму експертному висновку № 42/18 зазначила, що: середня ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 381300 грн. (на теперішній час це є еквівалентом 15250 доларів США). Квартира має конструктивні і плануванні обмеження, обмежену загальну і житлову площу, виділення в квартирі АДРЕСА_1 в натурі 1/4 частки з дотриманням будівельних норм є технічно не можливим. Середня ринкова ціна квартири складає 381300 грн. (на теперішній час це є еквівалентом 15250 доларів США), відповідно ціна 1/4 частини, яка належить мамі - 95325 грн., що є еквівалентом 3820 доларів США. Позивач та його брат розуміючи, що за вказані грошові кошти 3800 доларів США не можливо фактично придбати достойну однокімнатну квартиру мамі, так як вартість однокімнатних квартири складає від 4000 до 7000 доларів США, з урахуванням місцевості, поверху та стану і ремонту квартири, наявність в квартирі меблі від попередніх власників. Тому позивач, з братом, щоб не порушити права мами, та щоб вона змогла придбати собі однокімнатну квартиру, в якій навіть можливо зробити пристойний ремонт, поклали на депозит суду не 3820 доларів США, а 5000 доларів США, що є на теперішній час еквівалентом 119750,00 гривень, про що надана кватанція.
Ухвалою суду від 20.09.2019 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти винесення заочного рішення сторона позивача не заперечувала, на задоволенні позову наполягали.
Від третьої особи ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Від представника третьої особи Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради Березуцької Н.І. надійшла заява про слухання справи за відсутності представника, при винесенні рішення покладалися на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відповідач знаючи, що в суді перебуває зазначена цивільна справа , де вона є відповідачем, жодного разу не поцікавилася її розглядум, не зателефонувала, не з'явилася, повістки суду з викликом в судове засідання відмовлялася отримувати, що підтверджено відеозаписом та матеріалами справи. А тому суд розцінює таку поведінку відповідача, як зловживанням своїми процесуальними правами, як учасника справи.
Згідно з ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з повторною неявкою без поважних причин у судове засідання сторони відповідача, який не надав відзив на позов, у той час як представник позивача та позивач не заперечували проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності сторони відповідача на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.10.2006 року органом приватизації було видане свідоцтво про право власності на житло, трьохкімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа якої складає 74,7 кв.м., житлова площа 42,1 кв.м. на ім'я батька - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_2 , брата - ОСОБА_3 , та позивача ОСОБА_1 . Згідно вказаного свідоцтва, кожен із співвласників має по 1/4 частини у власності вказаної квартири. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний № 16570539 від 31.10.2006 р. виданим УЖКГ Криворізької міської ради (квартира була приватизована у відповідності до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»). (а.с. 7, 8, 9, 13, 14).
Згодом батьки позивача розірвали шлюб через те, що матір позивача стала зловживати спиртними напоями. Батько виписався з квартири, та 07 листопада 2015 року згідно договору дарування подарував позивачеві, ОСОБА_1 , належну йому 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №2-1031. Договір дарування був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 11942438.
Таким чином, на теперішній час ОСОБА_1 , належить 1/2 частина трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 .( а.с. 15, 16, 17).
В позивача є брат - ОСОБА_3 , який є співвласником 1/4 частини квартири. Обидва перебувають в шлюбах. ( а.с. 10,11, 12).
Позивач , його брат та їх сім'ї, були вимушені виїхати з спірної квартири, так як мати, яка постійно вживає спиртні напої, вчиняє сварки та робить неможливим проживання з нею, а тим паче негативно впливає на дитину. Після того як позивач з братом із-за неможливості проживання виїхали з квартири, вони стали матері пропонувати продати квартиру, та поділити кошти згідно до часток, кожного із співвласників. Однак матір не була проти цього, але стала вимагати, щоб їй сини дали 10000 доларів США. На той час квартира з урахуванням автономного опалення, яке встановили позивач з братом, коштувала близько 12000-15000 доларів США, вони матері казали, що 1/4 частина це від 3000 до 3700 доларів США, на що відповідач сказала, що 10000 США їй потрібно, або вона не надасть дозволу на продаж квартири. Позивач та його брат матері знайшли 1-но кімнатну квартиру, та запропонували, їй там жити, якщо вона дасть таку згоду. Вказану квартиру вони хотіли купити для матері за власні кошти, але матір також відмовилася.
Продаж квартири необхідний для того, щоб позивач та його брат змогли продати квартиру, та за ці кошти, кожен окремо, купити квартиру, щоб там проживати з сім'єю та щоб позивач, його брат з дружиною та малолітньою донькою мали своє житло. Вказаний спір стосується і прав дитини її права на житло, і на її нормальне виховання.
Заочними рішеннями від 12 січня 2018 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, позови були задоволені та з позивача та третьої особи брата було стягнуто на користь мамері аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу). За їх заявами заочні рішення були скасовані та після їх перегляду, мамі було відмовлено в позовних вимогах рішенням Довгинцівського районного суду від 04.03.2019 року. Мама не погодилася з рішеннями судів та подала апеляційні скарги. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. Поки позивач з братом скасовували заочні рішення, мати, тобто відповідач за виконавчими листами отримала аліменти в розмірі біля 20000 грн. Відповідач в позовах вказувала, що гроші їй потрібні у зв'язку з тим, що їй нічим сплачувати комунальні послуги. Однак, із вказаних отриманих грошових коштів вона не сплачувала комунальні послуги взагалі. Станом на 05.09.2019 року заборгованість по комунальним платежам по квартирі, послугами якою позивач та його брат не користувалися, складає більше ніж 26000 грн. При цьому слід урахувати те, що в квартирі позивач з братом встановили автономне опалення та за теплопостачання не потрібно платити. Для подачі позову до суду, та для отримання належного та достовірного позову, позивач з братом звернулися до судового експерта Ткаленко О.М., яка в своєму експертному висновку № 42/18 зазначила, що: середня ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 381300 грн. (на теперішній час це є еквівалентом 15250 доларів США). Квартира має конструктивні і плануванні обмеження, обмежену загальну і житлову площу, виділення в квартирі АДРЕСА_1 в натурі 1/4 частки з дотриманням будівельних норм є технічно не можливим. (а.с. 20-24).
Відповідно до висновку експерта середня ринкова ціна квартири складає 381300 грн. (на теперішній час це є еквівалентом 15250 доларів США), відповідно ціна 1/4 частини, яка належить мамі - 95325 грн., що є еквівалентом 3820 доларів США. ( а.с. (а.с. 20-24, 25, 26).
Позивач та його брат розуміючи, що за вказані грошові кошти 3800 доларів США не можливо фактично придбати достойну однокімнатну квартиру мамі, так як вартість однокімнатних квартири складає від 4000 до 7000 доларів США, з урахуванням місцевості, поверху та стану і ремонту квартири, наявність в квартирі меблі від попередніх власників. Тому позивач, з братом, щоб не порушити права мами, та щоб вона змогла придбати собі однокімнатну квартиру, в якій навіть можливо зробити пристойний ремонт, поклали на депозит суду не 3820 доларів США, а 5000 доларів США, що є на теперішній час еквівалентом 119750,00 гривень, про що надана кватанція. ( а.с. 36,37 оригінали квитанції).
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати ві інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідне матеріальної компенсації.
У відповідності до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може буті припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення Права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості Дієї частки на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд України, в Постанові ВСУ від 13.01.2016р. у справі №6-2925цс15, з урахуванням закріплених в п. 6 ст. З ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при-розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Таким чином, обов'язковою умовою вимагання виплати компенсації за свою частку в спільному майні повинно бути неподільність спірної квартири.
Слід також зазначити, що позиція касаційної інстанції вказує, що не потрібно наявність всі підстав припинення .права власності, передбачених ч.І ст. 365 КК України: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд може винести рішення про припинення права власності у співвласника, лише при наявності однієї вищезазначеної підстави.
Згідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником. Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.
З урахування викладеного, так як квартира є неподільною, не можливо виділити в натурі 1/4 частини квартири, спільне володіння та користування квартирою є не можливим, через спосіб життя відповідачки, позивачем внесено на дипозитний рахунок суму вартості 1/4 частини спірної квартири, навіть більше ніж коштує 1/4 частина, що належить відповідачеві, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 158, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради про припинення права власності на частину квартири та визнання права власності - задовольнити.
Припинити за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/4 частку її майна в квартирі АДРЕСА_1 загальна площа якої складає 74,7 кв.м., житлова площа 42,1 кв.м. та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину в квартирі АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 74,7 кв.м., житлова площа 42,1 кв.м. яка раніше належала ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 загальна площа якої складає 74,7 кв.м., житлова площа 42,1 кв.м. в розмірі 119750 грн. (що за курсом НБУ України еквівалентно 5000,00 дол. США ), які згідно квитанції № 0.0.1476305917.1 від 25.09.2019 року внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду, шляхом перерахування суми грошових коштів 119750 грн. (що за курсом НБУ України еквівалентно 5000,00 дол. США ) Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з депозитного рахунку суду на імя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 понесені судові витрати в розмірі 953 (дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 25 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення. Якщо було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 19.03.2020 року.
Суддя: Н. О. Сарат