19 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3773/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.10.2019 ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі-відповідач, ГУПФУ в Полтавській області), у якому просила:
- визнати протиправним нарахування поновленої пенсії, вказане у виписці по картковому рахунку від 04 квітня 2019 року;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача, починаючи з 10 жовтня 2017 року, у розмірі відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосувавши коефіцієнт заробітної плати позивача, показника середньої заробітної плати за три роки, з проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 10 жовтня 2017 року, з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивача не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом;
- зобов'язати відповідача провести індексацію та компенсацію втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані позивачу суми пенсії, починаючи з 23 січня 2014 року до їх фактичної виплати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що на виконання судового рішення у справі №816/1252/18 про поновлення виплати її пенсії за віком з 10.10.2017 при загальному стажі роботи останньої 38 років пенсійний орган протиправно розрахував розмір такої пенсії лише у сумі 130,96 грн. З таким розрахунком пенсії позивач не погоджується та вважає його таким, що суперечить статтям 27, 28, 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначає, що розмір поновленої пенсії ОСОБА_1 у сумі 130,96 грн не відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який змінювався кожного року, починаючи з 2017 року, розрахований без врахування середньої заробітної плати та без проведення перерахунку відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії. Поряд з цим, позивач вважає, що її щомісячні пенсійні виплати мали бути нараховані і виплачені відповідачем також з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, на які остання має право незалежно від місця проживання її за межами території України (в Ізраїлі). Отже, враховуючи той факт, що пенсія ОСОБА_1 була нарахована в сумі, яка є значно меншою аніж та, що встановлена діючим законодавством, і не виплачена з вини саме пенсійного органу, а тому дії останнього є неправомірним.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 10 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, нарахованої та виплаченої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі №816/1252/18. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) здійснити розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 10 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, нарахованої та виплаченої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі № 816/1252/18. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача під час нарахування поновленої пенсії, зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача, починаючи з 10 жовтня 2017 року, у розмірі відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосувавши коефіцієнт заробітної плати позивача, показника середньої заробітної плати за три роки, з проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 10 жовтня 2017 року, з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивача не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом - закрито.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року по справі №440/3773/19 скасовано в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача під час нарахування поновленої пенсії, зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача починаючи з 10 жовтня 2017 року, у розмірі відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосувавши коефіцієнт заробітної плати позивача, показника середньої заробітної плати за три роки, з проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 10 жовтня 2017 року, з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивача не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом.
Справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 11.02.2020 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 визначено суддю Костенко Г.В. для розгляду адміністративної справи №440/3773/19.
Ухвалою суду від 17.02.2020 справу №440/3773/19 прийнято до свого провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
04.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.194-196, т.2/, у якому відповідач заперечував стосовно позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити. Відзив мотивований тим, що на виконання судового рішення по справі №816/1252/18 пенсійним органом згідно з розпорядженням №20415 від 22.08.2018 проведено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 10.10.2017, розмір пенсії з 10.10.2017-130,96 грн. Виплату по перерахунку за період з 10.10.2017 по 30.09.2018 позивач отримала 05.10.2018 за додатковою відомістю через відділення АТ «Ощадбанк» загальною сумою 1533,50 грн. Окрім цього, повідомлено, що з 07.07.2019 виплата пенсії ОСОБА_1 призупинено у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Разом з тим відповідач наголошує, що підставою для поновлення пенсії за віком є відповідна заява особи та додані до неї документи, проте позивач не зверталася до пенсійного органу з такою заявою.
06.03.2020 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її представника, у якій позов підтримував у повному обсязі /а.с.199, т.2/.
ГУПФУ в Полтавській області у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, зважаючи на те, що учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні відсутні, потреби у допиті свідка чи експерта не вбачається, а тому суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 , виданий органом 1623 07.07.1999 /а.с.33-49, т.1/.
31.03.1997 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 від 31.03.1997 /а.с.51, т.1/.
17.08.1999 позивач виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль /а.с.35, т.1/ у зв'язку із чим з 2000 року виплату пенсії за віком позивачу припинено.
Уповноважений представник ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою від 20.09.2017 вх.№ 524/П-14 про поновлення нарахування та виплату раніше призначеної пенсії, починаючи із 01 лютого 2000 року /а.с.74-76, т.1/.
Листом від 06.10.2017 № 524/П-14 Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повідомило представника ОСОБА_1 про те, що надані документи не відповідають вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /а.с.77-78, т.1/.
Не погодившись з вказаним рішеннями пенсійного органу щодо відмови у поновленні виплати їй пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком позивача з 07.10.2009 - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №816/1252/18 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , Кір'ят ОСОБА_2 , Ізраїль, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 10 жовтня 2017 року. Позовні вимоги в частині поновлення нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 по 09.10.2017 залишено без розгляду. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено /а.с.19-24, т.1/.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 по праві №816/1252/18 - без змін /а.с.25-27, т.1/.
За змістом матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 розпорядженням від 22.08.2018 №20415 пенсійний орган провів перерахунок пенсії останньої та визначив його у розмірі 130,96 грн /а.с.107, 110, т.1/.
Також, з копії довідки від 25.10.2019, що видана ОСОБА_1 суд вбачає, що останній за період з листопада 2017 року по червень 2019 року виплачувалася пенсія у розмірі 130,96 грн /а.с.111, т.1/.
Позивач не погоджується з діями пенсійного органу щодо проведеного розрахунку пенсії, який, на думку останньої, суперечить статтям 27, 28, 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим звернулася через свого уповноваженого представника до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 25 Конституції України визначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Таким чином, кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном зі збереженням всіх конституційних прав, в тому числі й право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадянина у старості.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Стаття 5 Закону №1058-ІV визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до приписів статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком визначає статті 26 Закону №1058-ІV.
Слід зазначити, що право ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком встановлене в судовому порядку під час судового розгляду справи №816/1252/18, а відтак в силу приписів частини 4 статті 78 КАС України підтвердженню в ході розгляду цієї справи вже не потребує.
Предмет спору у даній справі стосується виключно перевірки правильності розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , проведеного управлінням на виконання судового рішення у справі №816/1252/18 при поновленні останній виплати такої пенсії, та, як наслідок, правильності визначення розміру такої пенсії на рівні 130,96 грн.
Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп? Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Частиною 2 статті 40 Закону №1058-ІV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3+ ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Статтею 28 Закону №1058-ІV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому, відповідно до пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:
мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;
збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Суд зауважує, що Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" прийнятий 08.07.2011 та вступив дію 01.10.2011, при цьому, виплата призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 розпочата ще з 31.03.1997.
Також, судом встановлено, що позивач мала 41 рік 4 місяці та 2 дні загального стажу роботи, що знайшло своє відображення у розпорядженні пенсійного органу від 22.08.2018 №20415.
Тобто, вказане свідчить про те, що на позивача поширюються приписи статті 28 Закону №1058-ІV з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.
Поряд з цим, частина 3 статті 46 Конституції України визначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Як слідує з наявних у матеріалах справи документів, при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі №816/1252/18 пенсійний орган не врахував вказаних вище норм Закону №1058-ІV та Конституції України, встановивши розмір пенсії останньої на рівні лише 130,96 грн при загальному стажі її роботи - 41 рік 4 місяці та 2 дні, що суперечить правовій природі права на належний соціальний захист.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач просить визнати протиправними дії щодо нарахування поновленої пенсії, проте суд звертає увагу, що поновлення та розрахунок пенсії відбулося на підставі розпорядження ГУ ПФУ в Полтавській області від 22.08.2018 №20415, а тому правові наслідки для позивача створює таке розпорядження, а не дії пенсійного органу.
З огляду на зазначене, керуючись приписами наведених норм, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ПФУ в Полтавській області від 22.08.2018 №20415 про призначення ОСОБА_1 пенсії у розмірі 130,96 грн.
Обираючи належний спосіб захисту, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області провести розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 10.10.2017 з урахуванням положень статті 46 Конституції України та статей 27, 28, 40 Закону №1058-ІV та пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.
Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання управління провести розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 23.01.2014 з проведенням її індексації, то, на переконання суду, вказані вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пунктом 4-5 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV встановлено, що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.
Безпосередньо Законом №1058-ІV не передбачено з якої дати мають перераховуватися пенсії. Визначено лише, що дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України, з урахуванням мінімального розміру збільшення, тобто не менше 50% темпів зростання споживчих цін та 50% зростання середньої заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та передбачено проведення індексації пенсій з 1 березня 2019 року з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,17. Зазначений коефіцієнт (1,17) визначений виходячи з індексу споживчих цін на товари і послуги у 2018 році - 9,8% та зростання середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, у 2018 році - 24,5%.
Разом з тим, станом як на 23.01.2014, так і на дату розрахунку пенсії рішенням Кабінету Міністрів України не визначалися розмір, дата та порядок збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, пенсія позивача при розрахунку станом на 22.08.2018 індексації на підставі частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV не підлягала, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині проведення розрахунку пенсії з урахуванням індексації задоволенню не підлягають.
Також суд зазначає, що станом на час розгляду справи розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 10.10.2017 з урахуванням положень статті 46 Конституції України, статей 27, 28, 40 Закону №1058-ІV та пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV ще не проведено та жодних пенсійних виплат, виходячи з такого розрахунку не здійснено, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем передбачене законодавством проведення індексації пенсій з 01.03.2019 не буде проведено та не будуть проведені відповідні виплати.
Вимога позивача про щоквартальне підвищення розміру пенсії нормативно не обґрунтована, а відтак задоволенню також не підлягає.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 17.04.2019 №2165.
Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.08.2018 №20415 про призначення ОСОБА_1 пенсії у розмірі 130,96 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 10 жовтня 2017 року з урахуванням положень статті 46 Конституції України, статей 27, 28, 40 та пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко