Іменем України
19 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/741/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області (далі також - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати бездіяльність відповідача про відмову у зарахуванні до трудового стажу позивача період роботи у Ровенківському ОРС виробничому об'єднанні «Донбасантрацит» з 20.08.1979 по 31.03.1995 неправомірною;
- зобов'язати відповідача скасувати рішення від 04.10.2019 № 22 та зарахувати до трудового стажу позивачу період роботи у Ровенківському ОРС виробничому об'єднанні «Донбасантрацит» період з 20.08.1979 по 31.03.1995, здійснити призначення пенсії за віком з урахуванням до стажу вищезазначеного періоду роботи з дня звернення за призначенням пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача для нарахування позивачу пенсії за віком.
Відповідачем в призначенні позивачу пенсії було відмовлено в зв'язку з нечитаємою печаткою підприємства, через що не враховано стаж з 20.08.1979 по 31.03.1995 за період роботи у Ровенківському ОРС виробниче об'єднання «Донбасантрацит».
Позивач безпосередньо звернулась до розпорядника архівних документів Ровенківського ОРС виробничого об'єднання «Донбасантрацит» з заявою про надання документів щодо підтвердження трудового стажу у вищевказаному закладі.
В цьому комунальному закладі позивач отримала наступні довідки: архівну довідку № 1084 від 15.08.2019; архівну довідку № 1085 від 15.08.2019.
Для підтвердження факту роботи позивача у вказаний період до відповідача були надані довідки: архівну довідку № 1084 від 15.08.2019 та архівну довідку № 1085 від 15.08.2019.
З таким рішенням відповідача позивач не погодився та вважає дії відповідача щодо відмови мені в призначенні пенсії незаконним.
Ухвалою суду від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відстрочено сплату судового збору (а.с. 38-39).
Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с. 78-79), в якому зазначив, що до управління 11 вересня 2019 року надійшла заява ОСОБА_1 , щодо призначення їй пенсії за віком. При розгляді документів ОСОБА_1 до загального трудового стажу не враховано стаж: з 20.08.1979 по 31.03.1995 за період роботи у Ровенківському ОРС виробничому об'єднанні «Донбассантрацит».
На дооформлення пакету документів, відповідно до діючого законодавства, позивачці було встановлено термін з 11.09.2019 по 10.12.2019, але додатково документи на підтвердження реорганізації підприємств до управління не надійшли.
Відповідно до наданих документів та згідно даних персоніфікованого обліку загальний стаж роботи ОСОБА_1 склав 18 років 1 місяця 11 днів, на підставі чого було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного загального стажу.
На підставі наведеного, представник Старобільського УПФУ просив позовні вимоги залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено інформацією, зазначеною в паспорті громадянина України (а.с. 5-7), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 8), довідці від 11.09.2019 № 927-5000191854 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 9).
Позивач 11.09.2019 звернулась до Старобільське УПФУ із заявою про призначення пенсії (а.с. 55).
З інформації, яка зазначена у відзиві на позовну заяву, вбачається, що до заяви були надані наступні документи:
1. Паспорт для розгляду, копія до справи;
2. Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера для розгляду, копія до справи;
3. Довідка про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, копія до справи ;
4. Атестат № 78 від 17.07.1979;
5. Трудова книжка для розгляду, ксерокопія до справи;
6. Свідоцтво про народження для розгляду, копія до справи;
7. Свідоцтво про шлюб для розгляду, копія до справи
9. Свідоцтво про народження дитини для розгляду, копія до справи. (а.с. 78 зв.).
04.10.2019 управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з огляду на те, що при розгляді документів ОСОБА_1 до загального трудового стажу не враховано стаж з 20.08.1979 по 31.03.1995 за період роботи у Ровенківському ОРС виробниче об'єднання «Донбасантрацит» (арк. спр. 48-49).
Як підстави відмови зазначено, що на дооформлення пакету документів, відповідно до діючого законодавства, позивачці було встановлено термін з 11.09.2019 по 10.12.2019, але додатково документи на підтвердження реорганізації підприємств до управління не надійшли. Відповідно до наданих документів та згідно даних персоніфікованого обліку загальний стаж роботи ОСОБА_1 склав 18 років 1 місяця 11 днів, на підставі чого було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного загального стажу.
30.01.2020 позивачем було направлено лист до Старобільського УПФУ про приєднання до пенсійної справи документів, а саме: архівна довідка № 1084 від 15.08.2019 та архівна довідка № 1085 від 15.08.2019 на підтвердження врахування періодів роботи до страхового стажу (а.с. 47).
Листом Старобільського УПФУ від 10.02.2020 було повернуто позивачу довідки без виконання (а.с. 44-45).
Спірним по справі є правомірність рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії.
Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій (далі - Закон № 1788).
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України було надано 1. Паспорт для розгляду, копія до справи; 2. Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера для розгляду, копія до справи; 3. Довідка про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, копія до справи ; 4. Атестат № 78 від 17.07.1979; 5. Трудова книжка для розгляду, ксерокопія до справи; 6. Свідоцтво про народження для розгляду, копія до справи; 7. Свідоцтво про шлюб для розгляду, копія до справи. 8. Свідоцтво про народження дитини для розгляду, копія до справи (а.с. 78 зв.).
30.01.2020 позивачем було направлено лист до Старобільського УПФУ про приєднання до пенсійної справи документів, а саме: архівна довідка № 1084 від 15.08.2019 та архівна довідка № 1085 від 15.08.2019 на підтвердження врахування періодів роботи до страхового стажу (а.с. 47).
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства. Даний порядок не вимагає будь-який інших підтверджень.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 надання уточнюючих довідок передбачено лише у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.
Копія трудової книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Вищенаведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж. Таким чином Старобільським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в Луганської області не доведено правомірність прийняття свого рішення щодо відмови у призначенні (перерахунку) пенсії за віком позивачу, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідністю задоволення позову.
У зв'язку з викладеним, дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу є протиправними.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо обраного позивачем способу захисту, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок винесення відповідачем протиправного рішення, тому ефективним та достатнім способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 04.10.2019 № 22 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального стажу періоди роботи з 20 серпня 1979 року по 31 березня 1995 року для обчислення стажу для призначення пенсії за віком.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача - Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити позивачу пенсію за віком за заявою від 11 вересня 2019 року суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Проте, відповідно до ч.2ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.09.2019.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 25.02.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 840,80 грн. до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41246506, 92704, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1-А) про визнання та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 04.10.2019 № 22 про відмову в призначенні пенсії за віком на загальних умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 20 серпня 1979 року по 31 березня 1995 року.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.09.2019 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
В задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсії за віком відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41246506, 92704, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 «А») в доход Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов