справа №380/2234/20
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
19 березня 2020 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кухар Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" до Франківського відділу державної виконавчої служби місто Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконними дій, скасування постанови, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" до Франківського відділу державної виконавчої служби місто Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у якій просять зняти арешт коштів та рахунків Приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" накладений постановою про арешт коштів боржника від 23.11.2015 року по виконавчому провадженню № 49152505.
Пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши матеріали позовної заяви суддя дійшов висновку, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, виходячи із наступного.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби встановлено статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», частиною першої якої встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Процесуальні відносини, пов'язані із оскарженням рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, одночасно регулюються процесуальним законодавством різних судових юрисдикцій.
Згідно ч.1 ст.339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Так, відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №805/3463/15-а, від 31.05.2018 у справі №810/5563/15, від 19.02.2018 у справі №805/4715/15-а, від 24.01.2018 у справі №0670/4378/12, в яких Верховний Суд зазначив, що згідно статті 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, сторони, інші учасники виконавчого провадження та особи незалежно від їх статусу, мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Як вбачається Господарський суд видав наказ від 23.07.2014 року № 914/1777/14.
28 жовтня 2015 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 49152505.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що вимога про зняття арешту згідно постанови про арешт коштів боржника від 23.11.2015 у виконавчому провадженні № 49152505, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом першим частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд роз'яснює, що розгляд даної справи віднесено до компетенції господарського суду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись ст.ст.170, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" до Франківського відділу державної виконавчої служби місто Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконними дій, скасування постанови.
Роз'яснити, що вирішення даного спору здійснюється в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.