18 березня 2020 року м. Київ № 320/4229/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій
протиправними
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.07.2016 №78562-13; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17.07.2019 №0077275206; визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Київській області щодо нарахування пені у розмірі 9754,45 грн.
Позов мотивовано неправомірністю нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання по транспортному податку, штрафу та пені відносно належного позивачу транспортного засобу, який не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, в зв'язку із спливом 5-річного терміну з моменту випуску вказаного транспортного засобу.
Ухвалою суду від 02.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Від Головного управління ДПС у Київській області до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на належність легкового автомобіля позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році та на дотримання контролюючим органом встановленого податковим законодавством порядку направлення спірних податкових повідомлень-рішень позивачу.
Представником позивача під час судового розгляду позов підтримано, наголошено на помилковості тверджень контролюючого органу про належність легкового автомобіля позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки визначення 5-річного віку транспортного засобу розраховується з моменту випуску транспортного засобу. Зважаючи, що належний позивачу легковий автомобіль є 2011 року випуску і в 2016 році минуло 5 років з моменту його випуску, зазначений транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Представником відповідача проти позову заперечено, наголошено на правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень та на необґрунтованості позовних вимог про визнання вказаних рішень протиправними і наявності підстав для їх скасування.
На підставі поданих сторонами у судовому засіданні письмових клопотань про розгляд справи у письмовому проваджені, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи в письмовому провадженні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 замінено відповідачів у справі - Броварську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області та Головне управління ДФС у Київській області на їх правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є власником легкового автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, об'єм двигуна 4367 см3, 2011 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Броварською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 №78562-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялось контролюючим органом за місцем проживання позивача рекомендованим поштовим відправленням №0740018489337, яке повернулось відправнику неврученим із довідкою поштового відділення від 17.08.2016 про повернення «за закінченням терміну зберігання».
Головним управлінням ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2019 №0077275206, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 5000,00 грн. за затримку на 993 календарних дні сплати грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення отримано позивачем, про що свідчить відповідна розписка в примірнику зазначеного податкового повідомлення-рішення, наявного у матеріалах справи.
Згідно розрахунку штрафної санкції до вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачу також нараховано пеню в сумі 9754,45 грн. за період з 27.10.2016 по 16.07.2019.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, викладено в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України що стосується сплати транспортного податку.
Згідно пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин), місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин), рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4).
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5).
01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», (далі по тексту - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України в частині об'єкту оподаткування транспортним податком.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону №909-VIII), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Оскільки Законом №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років (включно), середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено мінімальну заробітну плату станом на 01.01.2016 у розмірі 1378,00 грн., відповідно, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 становило 1033500,00 грн.
Відтак, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
При цьому суд наголошує, що саме з п'ятирічним строком з року випуску автомобіля, а не з моментом його державної реєстрації, законодавець пов'язує одну з двох обов'язкових умов для визначення об'єкта оподаткування.
Підпунктом 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , роком виготовлення належного позивачу автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER є 2011 рік. Відтак, з урахуванням того, що базовим податковим (звітним) періодом обчислення транспортного податку є календарний рік, 2011 рік одночасно є роком випуску автомобіля та першим звітним податковим періодом, в незалежності від того коли позивач набув транспортний засіб у власність та здійснив його реєстрацію.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що належний позивачу автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER 2011 року випуску не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно положень статті 267 Податкового кодексу України, у зв'язку із спливом 5-річного строку з року його випуску (01.01.2016 є першим днем шостого року випуску транспортного засобу згідно положень підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Відтак, нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов'язання по транспортному податку та, в подальшому, застосування до позивача штрафу за затримку сплати вказаного грошового зобов'язання з нарахуванням суми пені, є протиправним. Відповідно, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання по транспортному податку та застосування до позивача штрафних санкцій підлягають скасуванню, а дії контролюючого органу щодо нарахування позивачу пені - визнанню протиправними.
Крім того, суд зауважує, що за змістом підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України середньоринкова вартість легкових автомобілів визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
За змістом пункту 13 вказаної Методики (у редакції, чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин), Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до пункту 14 зазначеної Методики (у редакції, чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин), Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Аналіз наведених вище положень Методики дає підстави для висновку про те, що виключно надана Мінекономрозвитку інформація про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, є підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення такого транспортного засобу до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, прийняття податковим органом відповідного повідомлення-рішення про визначення транспортного податку.
З відзиву на позов убачається, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з транспортного податку, сформовано контролюючим органом в автоматичному режимі податкової бази ІС «Податковий блок», згідно даних якої позивач є власником транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER 2011 року випуску, об'єм двигуна 4367 см3.
При цьому відповідачем не надано суду доказів отримання ним інформації від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відносяться до об'єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році, та належність автомобіля позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році. Будь-яких відомостей щодо наведених обставин відповідачем суду не повідомлено, клопотань з цього приводу не заявлено.
Щодо строку оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень, то суд зазначає, що за змістом пункту 56.18 статті 56 та статті 102 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 №78562-13 направлялось контролюючим органом за місцем проживання позивача рекомендованим поштовим відправленням №0740018489337, яке повернулось відправнику неврученим із довідкою поштового відділення від 17.08.2016 про повернення «за закінченням терміну зберігання». Податкове повідомлення-рішення від 17.07.2019 №0077275206 отримано позивачем, про що свідчить відповідна розписка в примірнику зазначеного податкового повідомлення-рішення, наявного у матеріалах справи.
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, встановлено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Відтак, податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 №78562-13 вважається врученим позивачу 17.08.2016. Водночас, з позовом до суду про оскарження, в тому числі, вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся 31.07.2019, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на поштовому відправленні, в якому надійшла позовна заява, тобто в межах 1095-денного строку з моменту отримання податкового повідомлення-рішення.
Отже, зважаючи на встановлені судом обставини щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень та протиправності дій контролюючого органу щодо нарахування пені за несплату безпідставно нарахованого грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (квитанції від 30.07.2019 №0.0.1423079375.1 на суму 768,40 грн. та №0.0.1437011420.1 на суму 768,40 грн.). Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.07.2016 №78562-13.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17.07.2019 №0077275206.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо нарахування пені у розмірі 9754,45 грн.
Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 березня 2020 року.