19 березня 2020 року Справа № 280/5417/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) та Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
06.11.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 1 або ГУ ДПС у Запорізькій області) та Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 2 або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача 2 щодо взяття на облік позивача, як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну (адвокат); зобов'язати відповідача 1 зняти позивача з обліку, як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну (адвокат).
Ухвалою від 11.11.2019 у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначено справу до розгляду на 03.12.2019 без виклику сторін.
29.11.2019 від відповідачів 1, 2 до суду надійшов відзив на позов.
03.12.2019 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Крім того, 03.12.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить: визнати протиправними дії відповідача 2 щодо взяття на облік позивача, як платника єдиного внеску самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну (адвокат); визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 30.09.2019 №0123514905/830 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та зобов'язати відповідача 1 зняти позивача з обліку, як платника єдиного внеску самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну (адвокат).Також позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із заявою про зміну предмету позову та поновити його.
Ухвалою від 03.12.2019 заяву представника позивача про зміну предмета позову було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків заяви.
10.12.2019 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків заяви про зміну предмета позову.
Ухвалою суду від 11.12.2019 заяву представника позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду, розгляд справи продовжено з урахуванням збільшених позовних вимог. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для надання до суду відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів позивачу одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
15.01.2020 від представника відповідачів надійшов відзив на позов з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
На обґрунтування позовних вимог з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 02.12.2019 (надійшла до суду 03.12.2019) позивач зазначає, що з 2009 року він зареєстрований як фізична особа підприємець, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері права (КВЕД 69.10). Впродовж всього часу він сплачує єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець. В лютому 2018 року позивача (за відсутності його згоди, особистого звернення, тощо) було взято на облік як особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Про прийняте рішення позивача повідомлено не було, а розподіл сплачених позивачем, як фізичною особою підприємцем сум єдиного соціального внеску контролюючим органом здійснювалось самостійно на два рахунки позивача (як фізичної особи підприємця та як самозайнятої особи), в результаті чого у позивача утворилась заборгованість зі сплати ЄСВ і в подальшому відповідачем 2 прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій. До подання позову рішення відповідача 1 від 30.09.2019 №0123514905/830 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку з залученням представника Ради бізнесомбудсмена. За результатами адміністративного оскарження відмовлено в задоволені скарги, тому після отримання рішення за результатами розгляду скарги позовні вимоги були уточнено. Посилаючись на ст. 65 Податкового кодексу України, зазначає, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. У відповіді на відзив позивач посилався на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19, де предметом розгляду були подібні правовідносини і в яких, за результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку що дії податкового органу, щодо самостійної постановки на облік особи, як платника єдиного внеску є протиправними.
Відповідачі 1, 2 позов не визнали, 29.11.2019 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що згідно баз даних податкового органу, 10.02.2009 внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та 11.02.2009 його взято на облік в ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м.Запоріжжі (Шевченківський район м. Запоріжжя). З 09.02.2018 по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат (з ознакою «платник не подав заяву про взяття на облік»). Зазначають, що з 2017 року набули чинності зміни, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску особами зазначеними у пунктах 4,5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Так, з 01.01.2017 у разі якщо платниками податку не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, при цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). З 01.01.2018 фізичні особи-підприємці, які застосовували загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону), отже нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску проведені відповідного вимог чинного законодавства. Пояснює, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Також, відповідачі зазначають, що оскільки позивачем суми єдиного внеску сплачувались у 2018-2019 роках з порушенням граничних термінів сплати (ситуація виникла в результаті того, що суми єдиного внеску сплачувались як ФОП, а як адвокатом не сплачувались) Олександрівським управлінням м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі п.10, п.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №0123514905/830 від 26.09.2019 за період з 20.04.2018 до 12.09.2019 на загальну суму 3783,47 грн., а саме: штрафні санкції у сумі 2738,89 грн. та пеня в сумі 999,58 грн. Виходячи з наведеного, представник відповідачів вказує, що позивачем, як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у період 2018-2019 р.р., єдиний соціальний внесок сплачувався з порушенням граничних термінів сплати, Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску не надавались, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
15.01.2020 від представника відповідачів надійшов відзив на позов, з урахуванням заяви про зміну предмету позову. У вказаному відзиві представник відповідачів надав пояснення аналогічні викладеним в попередньому відзиві.
У відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Гришин Я.В. зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.02.2009, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за номером 2 103 000 0000 049592 (а.с.10).
З 01.07.2012 позивач став платником єдиного податку ІІІ групи (за ставкою 5%), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с.11).
Впродовж періоду діяльності сплачував податки і збори, в тому числі й єдиний внесок (докази сплати єдиного внеску в 2018 році додані до позовної заяви) (а.с.13-21).
Основним видом діяльності є діяльність у сфері права (КВЕД 69.10).
18.04.2011 на підставі рішення Кіровоградської обласної КДКА №7/11 позивач отримав право на зайняття адвокатською діяльністю, на підтвердження чого видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №388 (а.с.12).
16.10.2019 позивачу було вручено рішення №0123514905/830 від 30.09.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано штраф в розмірі 2738,89 грн. та пеню 999,58 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску (а.с. 24-25).
Як вбачається з матеріалів справи в лютому 2018 року (за відсутності згоди, особистого звернення, тощо) позивача було взято на облік як особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Про прийняте рішення позивача повідомлено не було. Доказів іншого відповідачами не надано.
У зв'язку з самовільною постановкою на облік позивача впродовж 2017-2019 років контролюючим органом здійснювалось нарахування наступним чином:
- за І кв. 2017 року - нарахування по строку 19.04.2017 - 2112,00 грн., як приватному підприємцю,
- за ІІ кв. 2017 року - нарахування по строку 19.07.2017 - 2112,00 грн., як приватному підприємцю,
- за ІІІ кв. 2017 року - нарахування по строку 19.10.2017 - 2112,00 грн., як приватному підприємцю,
- за ІV кв. 2017 року - нарахування по строку 19.01.2018 - 2112,00 грн., як приватному підприємцю,
загалом за 2017 рік платнику нараховано єдиного внеску, як приватному підприємцю в сумі 8448,00 грн. (згідно наданого самостійного звіту);
- за І кв. 2018 року - нарахування по строку 19.04.2018- 2457,18 грн., як приватному підприємцю 1638,12 грн., як самозайнятій особі,
- за ІІ кв. 2018 року - нарахування по строку 19.07.2018- 2457,18 грн., як приватному підприємцю 2457,18 грн., як самозайнятій особі,
- за ІІІ кв. 2018 року - нарахування по строку 19.10.2018- 2457,18 грн., як приватному підприємцю 2457,18 грн., як самозайнятій особі,
- за ІV кв. 2018 року - нарахування по строку 21.01.2019- 2457,18 грн., як приватному підприємцю 2457,18 грн., як самозайнятій особі,
загалом за 2018 рік платнику нараховано єдиного внеску, як приватному підприємцю на спрощеній системі оподаткування - 9282,72 грн. (згідно наданого самостійного звіту), як самозайнятій особі в сумі 9009,66 грн. (з лютого 2018 року);
- за І кв. 2019 року - нарахування по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн., як приватному підприємцю,
- за ІІ кв. 2019 року - нарахування по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн., як приватному підприємцю,
- за ІІІ кв. 2019 року - нарахування по строку 19.10.2019 - 2754,18 грн., як приватному підприємцю,
загалом за 2019 рік платнику нараховано єдиного внеску, як приватному підприємцю на спрощеній системі оподаткування 8235,54 грн.
У зв'язку з тим, що позивач не був повідомлений відповідачем 2 про те, що його взято на облік як самозайняту особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність він сплачував ЄСВ виключно як фізична особа - підприємець, на підставі самостійно наданих звітів. Прийняте відповідачем 2 рішення про взяття позивача на облік, як самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність в подальшому призвело до того, що суми, які надходили від позивача як оплата ЄСВ фізичної особи-підприємця автоматично розподілялись в інтегрованій картці платника податків на різні види діяльності: як платіж ЄСВ фізичної особи підприємця; як платіж ЄСВ самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Автоматичний розподілом своєчасно сплачених позивачем сум ЄСВ в інтегрованій картці стало причиною застосування до позивача штрафних санкцій та пені, про що свідчить оскаржуване рішення №0123514905/830 від 30.09.2019.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснює, як підприємницьку діяльність так і має право на зайняття незалежною професійною діяльністю (професійною діяльністю адвоката), про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №388 від 18.04.2011.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для формування спірної вимоги стало твердження контролюючого органу про наявність у позивача обов'язку нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ) окремо як ФОП та як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - адвокат.
Позивач, в свою чергу, вказував на те, що своє право на зайняття адвокатською діяльністю чи іншою діяльністю в сфері права він реалізовує не як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - адвокат, а як фізична особа-підприємець, а ЄСВ, як фізичною особою - підприємцем, сплачувався своєчасно та у повному обсязі.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Тобто, Податковий кодекс України передбачає обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.
Однак, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов'язок контролюючого органу передбачено п.п. 65.4.4 п.65.4 ст. 65 Податкового кодексу України.
Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Відповідно до пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Разом з тим, відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09 грудня 2011 року, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі- Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 4, пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464 не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до статті 5 Закону №2464, зокрема відповідно до частини 3 статті 5 Закону №2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України №116 від 24 листопада 2014 року.
Суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», то до нього не можуть застосовуватись положення частини 3 статті 5 Закону №2464.
Такі висновки суду підтверджуються також пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець, на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець, відповідно до зареєстрованих видів діяльності.
З положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
До того ж, слід зауважити, що Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Суд наголошує, що одним з принципів податкового законодавства України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес'АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Також дана позиція суду підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, постановою від 21.01.2016 року у справі №808/7758/13-а, в якій суд дійшов висновку, що особа, яка перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа.
Як свідчать встановлені обставини справи, заборгованість за спірним рішенням утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску як самозайнятій особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність
З матеріалів справи та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що з 2009 року позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець з основним видом діяльності - діяльність у сфері права та впродовж 2017-2019 року і своєчасно сплачував ЄСВ як фізична особа -підприємець.
Враховуючи практику ЄСПЛ та ВАСУ, суд вважає, що оскаржуване рішення №0123514905/830 від 30.09.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано штраф в розмірі 2 738,89 грн. та пеню 999,58 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску, винесено контролюючим органом протиправно, а тому підлягає скасуванню.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №520/3939/19 сформулювала правовий висновок, в якому зазначив про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464 як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
З урахуванням правових висновків Верховного Суду та для належного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 1 зняти позивача з обліку, як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну (адвокат).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2305,20 грн.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 241, 243 - 246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), до Головного управління ДФС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39396146, пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107), Головного управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 43143945, пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) щодо взяття на облік ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну (адвокат).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Запорізькій області (ЄДРПОУ 43143945, пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) від 30.09.2019 №0123514905/830 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування ) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій (ЄДРПОУ 43143945, пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) зняти ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), з обліку, як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну (адвокат).
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2305,20 грн (дві тисячі триста п'ять гривен 20 копійок) присудити на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Запорізькій області (ЄДРПОУ 43143945, пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 березня 2020 року.
Суддя Р.В. Кисіль