19 березня 2020 року Справа № 280/548/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вичинити певні дії, -
23.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 21.06.2002 року по 07.11.2005 року;
- зобов'язати відповідача провести розрахунок та виплатити позивачу невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 21.06.2002 року по 07.11.2005 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.11.2005 № 38 він був звільнений з військової служби у запас відповідно п. 63 підпункту «г» (у зв'язку із скороченням штату) ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 (зі змінами). Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.11.2005 року № 38 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Однак, в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі, а саме з 21.06.2002 по 07.11.2005 (по день виключення зі списків особового складу) відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення. Зазначає, що у грудні 2019 року він звернувся до відповідача з заявою в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з червня 2002 року по листопад 2005 року обраховану на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Однак, листом № 6479 від 17.12.2019 відповідач повідомив позивача про те, що у період 21.06.2002 по 07.11.2005 виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям не проводилась у зв'язку з тим, що у Міністерства оборони України не було можливості у межах наявного фінансового ресурсу її виплачувати. Тобто індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки в Міністерства оборони України були відсутні фінансові ресурси на виплату індексації грошового забезпечення. Зокрема зазначено, що у позивача відсутнє право на індексацію грошового забезпечення, оскільки дане не передбачено законом. Разом з тим, відповідач не надав позивачу умовний розрахунок грошового забезпечення, згідно з яким не нарахована та не виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з червня 2002 року по листопад 2005 року. Вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його гарантовані права та інтереси. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/548/20.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 17.02.2020 надавши до суду відзив на позовну заяву (вх.№7272), в якому зазначає, що Порядок №1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Крім того, посилається на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення. У зв'язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.11.2005 № 38 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас відповідно п. 63 підпункту «г» (у зв'язку із скороченням штату) ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 (зі змінами).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.11.2005 № 38 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 з заявою в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з червня 2002 року по листопад 2005 року обраховану на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Військова частина НОМЕР_2 листом № 6479 від 17.12.2019 повідомила позивача, що у період 21.06.2002 по 07.11.2005 виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям не проводилась у зв'язку з тим, що у Міністерства оборони України не було можливості у межах наявного фінансового ресурсу її виплачувати. Тобто індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки в Міністерства оборони України були відсутні фінансові ресурси на виплату індексації грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
У ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок №1078).
У п. 1-1 Порядку №1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, суд дійшов висновку, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Посилання відповідача, як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, на положення ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік є необґрунтованими.
Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина НОМЕР_2 , відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.
Крім того, безпідставними є посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, згідно яких визначено не нараховувати індексацію до окремого роз'яснення.
Як вже зазначалось, обов'язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». В свою чергу, роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України мають лише рекомендаційний характер, а тому не можуть бути підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації за період з 21.06.2002 по 07.11.2005.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу та зобов'язання відповідача провести розрахунок та виплатити позивачу невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 21.06.2002 по 07.11.2005 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість дій при вирішенні питання нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 21.06.2002 по 07.11.2005, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263, КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вичинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.06.2002 року по 07.11.2005 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 21.06.2002 року по 07.11.2005 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.03.2020.
Суддя М.С. Лазаренко