про повернення позовної заяви
17 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/937/20
категорія 112030300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Чернова Г.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 року, щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області з 17.07.2018 нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші причини пропуску строку звернення (якщо такі є) з доказами поважності причин його пропуску.
При цьому в ухвалі від 14.02.2020 було зазначено, що як встановлено зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність відповідача з 17.07.2018, про яку, як стверджує, дізналась 14.01.2020.
Проте, як встановлено судом, позивач вже зверталась до Житомирського окружного адміністративного суду з аналогічною позовною заявою та ухвалою від 03.12.2019 (суддя Шуляк Л.А., справа № 240/12004/19) позов було залишено без руху. Підставою залишення без руху слугувало пропущення позивачем строку звернення до суду та вказано, що ОСОБА_1 у позові зазначила, що про бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області з 17.07.2018 вона дізналась з відмови відповідача у здійсненні соціальних виплат від 20.02.2019 № 634.
Таким чином, ОСОБА_1 , повторно звертаючись із позовом, вводить в оману суд в частині моменту, з якого вона дізналась про бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо невиплати їй грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17.07.2018.
А саме, як випливає із встановлених судом обставин, позивачу щонайменше було відомо про бездіяльність з лютого 2019 року, а не з 14.01.2020, як стверджує у цій позовній заяві.
Відповідно до штемпелю вхідної кореспонденції Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з цим позовом звернулась до суду 07.02.2020. Відтак, позивачем пропущено строк для оскарження бездіяльності з 17.07.2018.
На виконання вимог ухвали від 14.02.2020 позивач подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення.
В обґрунтування заяви вказала, що дізналася про порушення своїх прав з листа відповідача від 20.02.2019. При цьому не могла звернутись вчасно до суду, оскільки в період 22.03.2019 та 28.03.2019 була на прийомі у невролога з приводу захворювання, а також в період з 29.07.2019 по 15.08.2019 - на санітарно-курортному лікуванні в санаторії «Золота Нива» с. Сергіївка, Одеської області і в цей час себе дуже погано почувала, а тому про вказаний позов зовсім забулась в зв'язку з тяжким станом здоров'я. Враховуючи особливості теперішнього способу життя не має можливості регулярно вивчати і відслідковувати нормативно-правові документи та зміни до них. Вважає також, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду є: необізнаність у законодавстві та замовчування відповідача про важливі правові аспекти; встановлений Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963 строк позовної давності 30 років; відсутність підписки на друковані видання, в яких опубліковуються всі прийняті органами державної влади законодавчі акти; фактичне приховання працівниками УПСЗН, які зобов'язані доводити до відома громадян усі зміни у законодавстві, рішень, які стосуються порядку реалізації громадянами своїх прав соціального забезпечення.
Дослідивши заяву, приходжу до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Позивачем у заяві про поновлення строку для звернення до суду не зазначено причин, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від її волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин. Необізнаність із законодавством, відсутність обов'язку мати підписку на друковані видання, тощо, такими причинами не є. Звернення до невролога та санаторно-курортне лікування не були тривалими у часі, а тому не можуть слугувати виправданням зволікання звернення до суду за захистом порушених прав. Посилання на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963 є необгрунтованим, оскільки вона не застосовна у цих правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, вказані ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом не можуть бути визнаними поважними.
Відтак, суд, на підставі ч.2 ст.123 КАС України, повертає позовну заяву позивачеві.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Чернова