19 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/1117/20
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв"язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , яке він отримував на момент смерті;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв"язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент смерті (29 листопада 2019 року) чоловіка та годувальника ОСОБА_2 та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у зв"зку з втратою годувальника починаючи з дня звернення, а саме з 12 грудня 2019 року, без обмеження граничного розміру з врахуванням виплачених коштів.
Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що має право на призначення їй пенсії по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розміру 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачувалось її померлому чоловіку та, на її думку, є різновидом пенсії. Позивач вважає, що відмова пенсійного органу в призначенні їй пенсії по втраті годувальника на вказаних вище умовах є протиправною та порушує її право на соціальний захист.
Ухвалою від 17.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
16.03.2020 на адресу суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого відповідач зазначив про недоцільність переведення позивача на інший вид пенсії, оскільки, у такому разі, розмір пенсії зменшиться. Крім того, вказав на те, що її чоловік отримував не пенсію, а довічне грошове утримання судді у відставці, що не є тотожним "пенсії". Тому підстави для задоволення позову відсутні.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 19.03.2010 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.
З 06.10.1974 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 29.11.2019, виданим Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. (а.с.17,18)
12.12.2019 у зв"язку зі смертю чоловіка, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просила перевести її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №1058-ІУ в розмірі 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання чоловіка - судді у відставці ОСОБА_2 , яке він отримував на момент смерті в сумі 83729,70 грн.
За результатами розгляду звернення відповідач надіслав позивачу лист від 20.12.2019 №44747/035, в якому повідомив, що оскільки за результатами обчислення, розмір пенсії зменшився (3326,51 грн.) у порівнянні з пенсією, яку позивач отримував до цього (18250,23 грн.), пенсія буде виплачуватися у попередньому розмірі. Крім того, згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про державну службу" призначення пенсії по втраті годувальника передбачено. Отже, у переході на пенсію по втраті годувальника відмовлено. (а.с.22)
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято Закон №1058-IV, який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Разом з тим, встановлено, що померлий чоловік ОСОБА_1 пенсію не отримував, а отримував щомісячне довічне грошову утримання судді у відставці.
В той же час, питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону №1058-IV.
Відповідач, здійснивши розрахунок пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_2 , на підставі наведених вище правових норм Закону №1058-IV, а також поданих позивачем документів, зокрема, про розмір його заробітної плати, вказав, що 50 відсотків такої пенсії становитиме 3326,51 грн. і це є меншим за розмір пенсії, яку вже отримує позивач.
Водночас, позивач вважає, що пенсійний орган, визначаючи розмір спірної пенсії, повинен був враховувати розмір щомісячного грошового утримання судді, яке виплачувалось її чоловіку, оскільки така виплата є різновидом пенсії.
Однак, на думку суду, позивач помилково трактує положення статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.
В свою чергу, за визначенням абзацу двадцять другого статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 5 цього ж Закону визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.
В свою чергу, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону №1058-IV, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
Суд звертає увагу, що питання пенсійного забезпечення членів сім'ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом №2862-XII, на підставі якого ОСОБА_2 призначалось довічне грошове утримання, ні Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402, який був чинним на момент звернення позивача за переведенням на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Окрім цього, статтею 46 Конституції України визначено, що за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказував на неприпустимість встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
При цьому, за приписами пункту 4 Розділу XV "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, переведення на інший вид пенсії, передбачений цим же Законом, з одночасною зміною її розміру, за своєю суттю, є перерахунком пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб'єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст та обсяг існуючих соціальних гарантій.
Отже, оскільки за результатами перерахунку розмір пенсії позивача зменшився, відповідач правомірно повідомив у недоцільності переходу на інший вид пенсії.
Більш того, при винесенні рішення, суд враховує, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016, рішення від 20.03.2002 у справі №5-рп/2002, від 01.12.2004 у справі №19-рп/2004, від 11.10.2005 у справі №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 у справі №3-рп/2013).
У рішенні від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Зазначена правова позиція з аналогічних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №667/1568/16.
Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону №1058-IV в розмірі 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , яке він отримував на момент смерті, оскільки довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого законодавства.
Призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос