05 березня 2020 року м. Житомир
справа № 240/11848/19
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горовенко А.В.,
за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,
за участю:
представника позивача - Волинця Б.О. (в порядку самопредставництва суб"єкта владних повноважень),
представників відповідача - Орєхова Р.В. та Дорофєєва Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр" про залишення без розгляду позову Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр" про стягнення податкової заборгованості, -
встановив:
21 листопада 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр" податкову заборгованість у сумі розміром 1457125,05 грн. Стягнення здійснити з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду 26.11.2019 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
18 лютого 2020 року відповідач подав до суду заяву (за вх.№4107/20), у якій просить адміністративний позов залишити без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що з 21 серпня 2019 року єдиним повноважним органом, що реалізує державну податкову політику, стала Державна податкова служба та її територіальні органи, зокрема - Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області.
При цьому повноваження Державної фіскальної служби України та її територіальних органів з реалізації державної податкової політики припинилися.
Саме тому, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області не мало жодних повноважень на подання позову, тобто не було наділене адміністративною процесуальною дієздатністю. Тому відповідач просить суд постановити ухвалу про залишення позову без розгляду відповідно до положень п.1 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.
У визначений день та час, 05.03.2020, у судове засідання прибули представник позивач та представники відповідача.
У судовому засіданні 05.03.2020, представники відповідача підтримали заяву про залишення позову без розгляду та просили суд її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення вказаної зави з підстав викладених у додаткових поясненнях від 26.02.2020 (за вх.№5095/20) та від 04.03.2020 (за вх.№6093/20).
В обґрунтування своєї правової позиції представник позивача зазначив, що на момент звернення позивача до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача, територіальні органи Державної фіскальної служби України, зокрема Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, продовжувало здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 №1200. Окрім того зазначає, що відповідно до п.14 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передавальний акт є підставою для державної реєстрації припинення юридичної особи у результаті її реорганізації після закінчення процедури припинення.
Однак, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області перебуває у стані припинення та не ліквідоване.
Суд, заслухавши думку представника в позивача та розглянувши подану відповідачем заяву, зазначає наступне.
Частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 №1200 (далі - Постанова Кабінету Міністрів України №1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Положеннями п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1200 передбачено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1200 визначено, що Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» №227 від 06 березня 2019 року Державна податкова служба України (ДПС), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
У подальшому, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» №537 від 19 червня 2019 року (далі - Постанова Кабінету Міністрів України №537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком №1. Відповідно до якого, у зазначеному переліку значиться, зокрема - Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області. В свою чергу Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області включено до переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №537 встановлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби.
Судом встановлено, що Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області з 02.08.2019 перебуває в стані припинення, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.76-78).
З огляду на викладене, з вказаної дати розпочато процедуру ліквідації Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.
У подальшому, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної податкової служби" №682-р від 21 серпня 2019 року встановлено: погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд зауважує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31.07.2019 створено Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області (а.с.79-81).
З огляду на системний аналіз правових норм та встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області відбулося, оскільки нормами чинного законодавства встановлено умови та порядок передання адміністративної компетенції, зокрема щодо здійснення державної податкової політики, а як наслідок право на звернення до суду з метою погашення податкового боргу, з 21 серпня 2019 року передано від територіальних органів Державної фіскальної служби України до територіальних органів Державної податкової служби України.
Окрім того, відповідно до доданого до адміністративного позову витягу з АІС "Податковий блок" відповідач - ТОВ "Райківський гранітний кар'єр" станом на моент звернення до суду із позовом обліковується Головному управлінні Державної податкової служби у Житомирській області (а.с.8-9).
Частиною 3 ст.43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Матеріали справи свідчать, що Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр" про стягнення податкової заборгованості звернулось 21 листопада 2019 року, про що свідчить відбиток штемпелю печатки суду на першій сторінці позовної заяви (а.с.5).
Можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачено законом.
Тобто, станом на день звернення до суду з даним позовом у Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області відсутня адміністративна процесуальна дієздатність, оскільки право суб"єкта владних повноважень - органу, що реалізує державну податкову політику, на звернення до суду з метою погашення податкового боргу, передано до новоутвореного територіального органу Державної податкової служби, а саме до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Частиною 3 ст.240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Підсумовуючи наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про обгрунованість заяви відповідача та залишення позову Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр" про стягнення податкової заборгованості, без розгляду, з підстав відсутності у Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на момент звернення до суду з позовом адміністративної процесуальної дієздатності.
З огляду на викладене, заява відповідача про залишення без розгляду позову Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області підлягає задоволенню.
Частиною 5 ст.240 КАС України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
З урахуванням вказаного, сплачений позивачем за подання даного позову судовий збір, у розмірі 19210 грн 00 коп підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 4, 5, 43, 180, 183, 240, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр" про залишення без розгляду позову Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр" про стягнення податкової заборгованості, - задовольнити.
2. Позов Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр" про стягнення податкової заборгованості, - залишити без розгляду.
3. Повернути Головному управлінню Державної фіскальної служби у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39459195) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за подання даного позову відповідно до платіжного доручення №102 від 06.11.2019, у розмірі 19210 (дев"ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 (нуль) коп.
4. Вступну та резолютивну частину ухвали складено у нарадчій кімнаті та проголошено 05 березня 2020 року.
5. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст ухвали складено 18 березня 2020 року.