16.03.2020 Справа № 372/1139/19
Унікальний 372/1139/19
Провадження №2/756/1103/20
04 березня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.
за участю секретаря Табачука Д.О.,
представника позивача адвоката Проніна Г . В.,
представника відповідача адвоката Бебеля О.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26.08.2011 між сторонами укладено договір будівельного підряду, згідно якого підрядник зобов'язався у строки встановлені договором виконати повністю з матеріалів замовника будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку загальною площею 99,61 кв.м за проектом «Хантер-Хаус» на території земельної ділянки за адресою АР Крим, м. Ялта, Лівадійська селищна рада, яка належить замовнику на праві приватної власності.
Позивач зазначає, що вказаний виконавчий напис вчинено без наявності достатніх правових підстав для його вчинення та з порушенням норм чинного законодавства, оскільки виконавчий напис вчинено 12.05.2015, тобто з пропуском відповідного трирічного строку. Також зазначив, що у виконавчому написі визначена сума боргу в розмірі 1 050 000 грн., в той час як згідно заяви на вчинення виконавчого напису визначено загальну суму стягнення в розмірі 1 000 000 грн. Крім того, вказав, що заборгованість за договором, щодо якої було вчинено виконавчий напис, не є безспірною.
Також відмітив, що про факт вчинення оспорюваного виконавчого напису йому стало відомо лише у січні 2019 року, тому є всі підстави для поновлення строку позовної давності.
На підставі викладеного просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. 12.05.2015, зареєстрований в реєстрі за номером 2102 про стягнення з позивача на користь відповідача грошової суми в розмірі 1 050 000 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, подав до суду відзив, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не виконав свого зобов'язання закінчити будівельні роботи в обумовлений договором підряду строк, за ініціативою відповідача відбулися кілька зустрічей, на одній з яких за домовленістю сторін між ними укладено зміни до договору підряду, якими було пролонговано строк закінчення робіт до 01.06.2012, проте і цих строків дотримано позивачем не було. Щодо пропущення строків вчинення виконавчого напису представник заперечував, оскільки останнім днем трирічного строку звернення для вчинення виконавчого напису нотаріуса є 02.06.2015, а виконавчий напис було вчинено 12.05.2015. Просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа приватний нотаріус Синиця Т.В. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подала до суду заяву з проханням слухати справу за її відсутності та ухвалити рішення на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання.
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин.
Судом встановлено, що 26.08.2011 між ОСОБА_4 (замовник) та ОСОБА_3 (підрядник) укладено договір будівельного підряду, за умовами якого у строк, встановлений цим договором, підрядник зобов'язується виконати повністю з матеріалів замовника будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку загальною площею 99,61 кв.м. за проектом «Хантер-Хаус» на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 належній замовникові на праві приватної власності (а.с. 22-23).
Згідно п.1.2 договору до переліку будівельно-монтажних робіт, що мають бути виконані підрядником, включаються: будівництво житлового будинку, внутрішнє та зовнішнє оздоблення, монтаж стропильної системи та даху, внутрішня інженерія (ВК, монтаж електротехнічного обладнання, облаштування підлоги та стін, кахельні роботи у зоні СПА).
Відповідно до п.1.3 договору замовник зобов'язується надати відповідний фронт робіт підряднику, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, встановлених в цьому договорі.
У відповідності до п.2.2 договору ціна роботи встановлюється в сумі 100 000 грн.
Як убачається з наявної в матеріалах справи розписки (а.с.24), позивач 26.08.2011 у відповідності до договору від 26.08.2011 отримав від відповідача першу суму внеску за будівництво будинку у розмірі 30 000 доларів США.
Згідно приписки у вказаній розписці, 03.10.2011 позивач отримав 10 000 доларів США на фундамент під проект «Хантер-Хаус» від відповідача.
З виконавчого напису №2102 від 12.05.2015, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., убачається, що його вчинено на підставі договору будівельного підряду від 26.08.2011, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в безспірному порядку, на суму 1 050 000 грн. (1 000 000 грн. та додаткові витрати 50 000 грн.) (а.с.17).
Пунктом 3 договору передбачено, що строк початку робіт встановлюється з 26.08.2011, строк закінчення робіт - 01.03.2012.
Таким чином трьохрічний строк, передбачений ст. 88 Закону України «Про нотаріат» починає свій відлік з 02.03.2012.
Матеріали справи містять відомості про те, що приватний нотаріус Синиця Т.П. вживала заходів щодо направлення на адресу позивача відомостей про надходження заяви відповідача на вчинення виконавчого напису, однак даний лист, не було направлено позивачу у зв'язку із відсутністю поштового зв'язку із припиненням приймання поштових відправлень до м. Донецька (а.с. 20).
Із заяви відповідача, адресованої приватному нотаріусу Синиці Т.В. (а.с.18) убачається, що відповідачем було передано позивачу повну суму договору в розмірі 100 000 грн., та 40 000 доларів США. У зв'язку із невиконанням позивачем умов договору, відповідно до п. 5.2 договору, відповідач відмовився від такого договору та вимагав відшкодувати збитки у розмірі 100 000 грн. та грошову суму в гривні, еквівалентну 40 000 доларів США, згідно середньозваженогого ринкового курсу на день повернення.
Відповідно до п. 5.2 укладеного між сторонами договору, на який відповідач посилався як на підставу для відмови від нього, замовник може у будь - який час перевіряти хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Пунктом 5.4 укладеного договору визначено, що замовник має право у будь - який час до закінчення роботи відмовитися від договору будівельного підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи, яка визначається за домовленістю сторін.
Як вже було зазначено, виконавчий напис було вчинено на суму 1 000 000 грн. та 50 000 грн. додаткових витрат.
Із заяви відповідача від 12.05.2015 убачається, що відповідач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з позивача 100 000 грн. - ціна договору за договором підряду та грошову суму в розмірі 900 000 грн. що еквівалентно 40 000 доларів США, згідно середньозваженого курсу гривні станом на 12.05.2015, належну до стягнення, згідно підписаних власноручно ОСОБА_3 розписок.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що між позивачем та відповідачем виникли боргові зобов'язання в межах укладеного договору підряду.
Умовами договору визначена лише право позивача вимагати від відповідача збитків, завданих невиконанням його умов у випадку, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, а замовник призначить підряднику строк для усунення недоліків, які не будуть виконані останнім у встановлений строк (п. 5.3 договору).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що відповідач повідомляв позивача про виявлені недоліки і вони не були ним усунені.
Таким чином вважати, що стороною відповідача було дотримано порядку визначеного умовами укладеного договору не можна.
Розмір завданих відповідачу збитків має визначатися на загальних підставах, оскільки умови укладеного договору не містить конкретного порядку щодо визначення можливого розміру збитків без попередніх домовленостей між сторонами.
Оцінюючи докази у їх сукупності в частині встановлення приватним нотаріусом відсутності спору про право цивільне під час вчинення оспорюваного виконавчого напису, суд звертає увагу на наступне.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем було сплачено на користь позивача ціну договору в розмірі 100 000 грн. відповідно до п. 2.2 договору.
Визначаючи грошову суму, яка еквівалентна 40 000 доларів США, відповідач виходив із середньозваженого курсу гривні станом на 12.05.2015. Відомостей про те, який курс долара США по відношенню до гривні на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису є середньозваженим, матеріали справи не містять, як і не містить відомостей про порядок і підстави його визначення.
Умови укладеного договору також не містять відомостей про можливість застосування середньозваженого курсу гривні по відношенню до долара США в частині відшкодування збитків.
Згідно відомостей, які містять у відкритих джерелах на офіційному інтернет - сайті НБУ (https://bank.gov.ua/markets/exchangerates/?date=12.05.2015&period=daily), курс долара США станом на 12.05.2015 становив 20,5898 грн.
Таким чином, з урахуванням відсутності інших відомостей про домовленості між сторонами, розмір збитків, які відповідач та приватний нотаріус вважали безспірними у гривневому еквіваленті, міг становити 823 592 грн. (40 000 доларів США * 20,5898).
Правової природи виникнення підстав для стягнення з позивача додаткових витрат в сумі 50 000 грн. матеріали справи не містять. Представник відповідача в судовому засіданні також не зміг пояснити підстав для стягнення з позивача таких додаткових витрат.
Отже з урахуванням зазначеного, суд не може прийти до висновку про те, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису між сторонами не було спору про право цивільне, а розмір коштів, які пропонувалося стягнути з позивача, визначений у встановленому договором та законом порядку і є безспірним.
В процесі розгляду справи сторона відповідача подала до суду заяву про тлумачення змісту правочину - договору будівельного підряду укладеного між позивачем та відповідачем з урахуванням наявного письмового додатку до нього зі змінами, а саме, ескізного плану - схеми (експлікації приміщень) житлового будинку, щодо волевиявлення сторін в частині продовження строку виконання будівельних робіт (а.с. 66-71).
Сторона відповідача обґрунтовувала ту обставину, що трьохрічний строк в межах якого може бути вчинений виконавчий напис не минув, оскільки сторони, фактично, внесли зміни до укладеного між ними договору підряду в частині строків виконання позивачем своїх зобов'язань.
На підтвердження зазначених обставин, стороною відповідача було надано оригінал ескізного плану - схеми (експлікації приміщень) житлового будинку на якому зроблено відмітки про узгодження між сторонами нового строку дії договору підряду (а.с. 97-98).
З наданого ескізного плану убачається, що на ньому зроблено запис «01.06.12» та містить написи «Всё верно с последующим согласованием », буцімто підписи позивача та відповідача. Крім того суд звернув увагу на те, що після напису «Всё верно с последующим согласованием » стоїть крапка, в подальшому, вона виправлена кульковою ручкою іншого кольору на кому, та містить напис «в дополнение к условием договора от 26.08.2011 г.».
За наданої суду заяви відповідача про вчинення виконавчого напису убачається, що нотаріусу на підтвердження безспірності вимог від 12.05.2015 було подано копія договору підряду від 26.08.2011, копія листа Генеральної прокуратури України від 20.04.2015, копії власноручних розписок ОСОБА_3 .
Саме на підставі вказаних документів і було вчинено оспорюваний виконавчий напис.
Жодних відомостей про те, що приватний нотаріус під час вчинення виконавчого напису визначав момент виникнення прострочення зобов'язання і момент відрахування трьохрічного строку з урахуванням досліджених доказів, матеріали справи не місять.
В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, яким чином, приватний нотаріус довідався про начебто досягнуті домовленості між сторонами про пролонгацію дію договору підряду.
Окрім того суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів того, що зміни до договору підряду було внесено, суд не може вважати підставною вимогу відповідача про тлумачення змісту правочину, оскільки укладений між сторонами договір є чітким та зрозумілим, а ті написи на які посилалася сторона відповідача не містить ознак змін до договору та вчинені у формі, відмінній формі основного правочину.
При зверненні до суду із позовом позивач вказував на те, що він довідався про вчинення оспорюваного виконавчого напису у січні 2019 року після ознайомлення із матеріалами зведеного виконавчого провадження, тому є всі підстави для поновлення строку позовної давності.
В свою чергу, сторона відповідача звернулася до суду із заявою про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності з підстав того, що позивач знав про наявність вчиненого виконавчого напису, оскільки 23.12.2015 на його адресу було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження. Крім того позивач був ознайомлений про відкрите виконавче провадження 03.03.2016 оскільки з'явився до відповідного відділу виконавчої служби та надав свої пояснення в межах виконавчого провадження.
Оцінюючи зазначені обставини суд виходить із наступного.
В межах п.4 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинної станом на 23.12.2015) виконавчі написи нотаріуса підлягають виконанню державною виконавчою службою та є виконавчим документом.
Відповідно до ч.2 ст. 19 вказаного Закону, у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
З постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2015 убачається, що адресою боржника є АДРЕСА_1 .
Оспорюваний виконавчий напис містить єдину адресу позивача: АДРЕСА_2 .
Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинної станом на 23.12.2015) визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Матеріали справи містять супроводжувальний лист Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції від 23.12.2015 (а.с. 94) зі змісту якого убачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялася на адресу позивача за адресою, відмінною від зазначеної у виконавчому документі. Матеріали справи не містять відомостей про те, що вказана постанова про відкриття виконавчого провадження взагалі направлялася на адресу позивача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином суд не бере до уваги посилання представника відповідача про належне повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження і моменту, з якого він довідався або міг довідатися про вчинені дії.
Сторона відповідача також вказувала, що позивач дізнався про наявність вчиненого виконавчого напису 03.03.2016 оскільки самостійно з'явився до ВДВС Обухівського районного управління юстиції Київської області та надав відповідні пояснення щодо подальшого примусового виконання покладених на нього зобов'язань, тому трьохрічний строк позовної давності ним пропущений.
Разом із цим з акту державного виконавця від 03.03.2016 (а.с. 69) убачається, що позивач дійсно прибув до відділу та надавав пояснення щодо виконання ним виконавчого листа №2-970/11 від 16.03.2012 про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 боргу в розмірі 120 183, 75 грн., що не стосувалося стягнення коштів на користь відповідача.
Постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 16.09.2016 було вирішено, приєднати виконавче провадження №49717917 з примусового виконання виконавчого напису №2102 від 12.05.2015 до зведеного виконавчого провадження №51321750, яке веде Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській обл. (а.с. 121).
Відомостей про направлення вказаної постанови на адресу позивача, учасниками надано не було.
Таким чином суд не може взяти до уваги, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог посилання представника відповідача на те, що позивач звернувся до суду із позовом з пропуском трьохрічного строку позовної давності.
Так само суд не убачає підстав для поновлення відповідного строку позовної давності за заявою позивача, оскільки матеріали справи не місять відомостей про те, що позивач такі строки пропустив.
Резюмуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що виконавчий напис було вчинено поза межами строку визначеного ст. 88 Закону України «Про нотаріат», розмір коштів, які запропоновано до стягнення не є безспірними, а строк позовної давності позивачем не пропущено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна (02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 5) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити;
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Тетяною Василівною 12.05.2015 зареєстрований в реєстрі за номером 2102 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 1 000 000 грн., а також додаткових витрат в сумі 50 000 грн.;
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.;
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено 16.03.2020
Суддя: О.В.Диба