Справа № 761/34127/19
Провадження № 2/761/2065/2020
10 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Мальцева Д.О.
при секретарі: Чугаєва І.В.
за участю:
позивач ОСОБА_1
представники позивача ОСОБА_2
відповідач-1 ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні, користуванні права власності, виселення осіб,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 2), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 3), відповідно до якого просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 (далі по тексту - спірна квартира) шляхом солідарного виселення відповідачів із спірного житлового приміщення та передачі позивачу ключів від неї; зобов'язати відповідачів не пошкоджувати майно, речі, та саму квартиру позивача, судові витрати покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником спірної квартири, між позивачем та обслуговуючими організаціями укладено низку договорів щодо утримання будинків та споруд, прибудинкової території, постачання та водовідвення холодної та гарячої води, постачання електроенергії. Разом з тим, після придбання квартири позивачу стало відомо про те, що в квартирі проживають сторонні особи. Будь-яких домовленостей між відповідачами та позивачем щодо проживання у спірній квартирі не існує, останні не є родичами чи членами сім'ї позивача. На прохання звільнити квартиру відповідачі не реагували, а тому позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Відповідач 1 у своєму відзиві заперечували проти позову, просила відмовити в його задоволенні, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Від відповідача 2 відзив не надходив.
Від відповідача 3 відзив не надходив.
19.09.2019 ухвало суду по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.
13.01.2020 від відповідача 1 надійшов відзив.
Позивач, представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач 1 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Пояснила, що дійсно проживає у спірній квартирі, документів, які підтверджують право власності не має, проживає на підставі усною домовленості між нею та колишнім власником квартири ОСОБА_4 .
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідач 3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, пояснення відповідача 1, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1, 2 ст.319 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно ч. 4 ст. 311 ЦК України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Разом з тим, за положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов'язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача (п. 35 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року).
При цьому, згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В судовому засіданні встановлено, що 13.02.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено Договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуль Л.О., зареєстровано в реєстрі за № 7-96, відповідно до якого позивач безоплатно отримала у власність майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 113802559 від 13.02.2018 вбачається, що позивач зареєструвала своє право власності на вказане нерухоме майно.
Крім того, позивач уклала низку Договорів про надання послуг з експлуатуючими організаціями, зокрема Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 15.02.2018, Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню від 16.02.2018, Договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідвенння від 13.05.2019.
Так, позивач зверталась до відповідачів з відповідною заявою про виселення із спірної квартири, проте відповідачі право власності позивача не визнали, квартиру не звільнили.
В судовому засіданні відповідач 1 підтвердила ту обставину, що проживає у спірній квартирі, документів, які б підтверджували право власності відповідачів на спірне житлове приміщення, у відповідача 1 відсутні. При цьому, відповідач 1 із сім'єю проживала у спірній квартирі на підставі усного Договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4 .
Проте доказів, які б підтверджували наявність будь-яких правових підстав для проживання відповідача 1 у спірній квартирі відповідачем 1 до матеріалів справи не надано, як не надано доказів і того, що Договір дарування квартири визнаний у встановленому законом порядку недійсним.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач 1, не маючи відповідних правових підстав для проживання у квартирі АДРЕСА_1 та не звільняючи займане житлове приміщення на вимогу законного власника, чинить перешкоди у здійсненні права власності останньої належним їй майном.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виселення ОСОБА_3 з вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог щодо солідарного виселення інших відповідачів, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , оскільки позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що останні проживають у належній позивачу квартирі та чинять перешкоди у користуванні останній належним їй майном.
Крім того, не надано позивачем в судовому засіданні доказів і того, що позивачу відповідачами не передаються ключі від спірної квартири, як не надано доказів і того, що відповідачі пошкоджують майно, речі, та саму квартиру позивача.
За таких обставин, вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 11, 316, 319, 321, 356, 358, 383, 386, 391 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні, користуванні права власності, виселення осіб, встановлення заборони на вчинення дій - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_2 ) квартирою що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виселення ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , і.п.н. НОМЕР_2 ) з вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту рішення суду - 26.02.2020.
Суддя: