№ 755/19150/19
№ 1-кп/755/193/20
"28" січня 2020 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянула у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100040005860 від 12.07.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12019100040005860 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.
У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_5 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання до 15 років позбавлення волі. Зокрема, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про міру покарання, може переховуватись від суду, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, може впливати на свідків. Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 офіційно ніде не працює та не має стабільного джерела доходу, у зв'язку з чим, може вчиняти нові кримінальні правопорушення, а тому, застосування більш м'якого запобіжного заходу вважає за недоцільним.
Захисник ОСОБА_7 заперечувала щодо продовження обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній має ряд захворювань, має міцні соціальні зв'язки, має матір похилого віку, з якою проживає та, якій необхідна його допомога і піклування. Зокрема, її підзахисний має постійне місце реєстрації та постійне місце проживання, а також, не ухилявся від органів досудового розслідування і сам повідомив про подію, у зв'язку з чим, просила змінити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме - домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України, яке за ступенем тяжкості є особливо тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років, крім того, останній, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, шляхом впливу на свідків, офіційно ніде не працює, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, колегія суддів вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 187 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, колегія суддів,-
Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 27 березня 2020 року включно.
Колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 187 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя