2/754/4554/20
Справа № 754/3406/20
Іменем України
18 березня 2020 року
Суддя Деснянського районного суду м. Києва Сенюта В.О., перевіривши виконання вимог ст.ст. 174-177 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-
До Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Одночасно із позовною заявою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що позивач є малозабезпеченою особою, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Посилаючись на викладене, позивач просить звільнити від сплати судового збору по розгляду її позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на неможливість сплати судового збору, а тому не доведено наявність обставин, передбачених положеннями зазначеної вище статті Закону, які б були підставою для звільнення від сплати судового збору.
Так, необхідно звернути увагу на те, що позивачем на підтвердження факту неможливості оплати судового збору при поданні позову надано відомості з Пенсійного фонду України - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5). Проте, дані відомості надано за період з 2000 року по 2012 рік. При цьому, належних та допустимих доказів щодо розміру доходів позивача за 4 квартал 2019 року по момент звернення до суду позивачем до заяви не надано.
Відтак, відсутні докази щодо доходів за останній календарний рік, як того вимагають положення п.1 ч.1, 2 ст.8 ЗУ «Про судовий збір».
Наведене свідчить про відсутність належних доказів про наявність обставин, які б давали підстави для звільнення від оплати судового збору.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у звільненні сплати судового збору.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем визначено ставку судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути із відповідача матеріальну шкоду у розмірі 18859 грн. 32 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Таким чином, за позовні вимоги майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., за вимоги немайнового характеру - судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. та додати до позовної заяви документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що у прохальній частині міститься третя вимога про стягнення з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1680 грн. 80 коп., однак вказаний судовий збір позивачем не сплачено та від сплати якого просить суд звільнити. У зв'язку із чим, позовна заява в цій частині підлягає уточненню з боку позивача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.О. Сенюта