ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/22268/19
провадження № 2-а/753/77/20
"03" березня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Каліушка Ф.А.
при секретарі - Расуловій А.А.
за участю сторін: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до рядового поліції другої роти третього батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Крилача Сергія Володимировича про скасування постанови -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до рядового поліції другої роти третього батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Крилача Сергія Володимировича (далі - відповідач, Крилач С.В.) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що відповідач будучи суб'єктом владних повноважень неправомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., про що виніс відповідну постанову у справі про адміністративне правопорушення (далі - постанова). Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивач 10.11.2019 року керуючи транспортним засобом здійснив рух на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України. Позивач дану обставину не визнає, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом про скасування постанови.
В судове засідання представник позивача не з'явився, до початку розгляду справи надав клопотання про розгляд справи в його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву у відповідності до ст. 162 КАС України не подавав, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 листопада 2019 року серії ЕАК №1728671, 10.11.2019 року о 09.40 годині позивач керуючи транспортним засобом по вулиці Є.Харченка у м. Києві здійснив рух на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.
З даним правопорушення позивач не погоджується, оскільки ПДР не порушував і жодних доказів вчинення ним порушення ПДР зазначеного в постанові поліцейського не вказано, не досліджено обставини справи в сукупності. Окрім того, Крилач С.В. незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, позбавив позивача можливості скористатися передбаченими ст. 268 КУпАП правами, а також порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений стст. 278, 279 КУпАП.
Позивач вважає, що його незаконно притягнуто до відповідальності за неіснуюче правопорушення, якого він не вчиняв.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП при порушенні, зокрема, проїзду на заборонний сигнал світлофора, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення проїзду на заборонний сигнал світлофора.
А згідно з п. 8.7.3 ПДР, сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
При винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення не виконані вимоги вищезазначеної норми та в якості доказів не надано жодних даних, які передбачені ст. 251 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими документами.
Тобто, КУпАП зобов'язує суб'єкта владних повноважень, що використовує свої повноваження, перед прийняттям рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, зібрати всі докази, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростувати надані свідчення.
Між тим, всупереч даним вимогам, відповідачем не додано до постанови жодного доказу в обґрунтування законності зупинки транспортного засобу позивача, винесеної ним постанови та накладення штрафу. На підтвердження встановленого у постанові вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, доказів щодо порушення ОСОБА_1 ПДР України, передбачених ст. 251 КУпАП, зокрема: пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, відповідачем не надано.
Стаття ст. 62 Конституції України вказує, що усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.
Крім того, розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Аналогічний висновок застосування статті 283 КУпАП, викладений в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі № 337/3389/16-а (2- а/337/154/2016), проваджена К/9901/29775/1 8.
Таким чином, позбавлення позивача права на ефективний засіб юридичного захисту (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), призвело до притягнення останнього до адміністративної відповідальності з порушенням процедури розгляду, визначеної статтями 268, 276, 283 КУпАП за інкриміноване порушення, вчинення якого не доведено в порядку статей 251, 252 КУпАП, що, як наслідок, тягне за собою визнання постанови протиправною.
Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право надавати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані відомості про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи.
Всіх наданих позивачу цим законом прав він був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Зокрема, був позбавлений можливості залучити до участі справі адвоката або іншого фахівця у галузі права.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № К (91) 1 Комітету Міністрів Європи державам - членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:
- особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;
- вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи суворості санкцій, що можуть бути застосовані;
- вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;
- вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;
- адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується (12.01.2017 р. справа №640/20250/16-а, ЄДРСРУ №64003079; 13.01.2017 року справа №604/1117/16-а, ЄДРСРУ №64040166; 16.01.2017 року справа №725/5847/16-а ЄДРСРУ №64094623).
Більше того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
На підставі ч. 3 ст. 258 КУпАП, працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Частина 3 ст. 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580 від 02.07.2015 р. визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
- попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
- забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Натомість Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 листопада 2019 року серії ЕАК №1728671 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на технічний засіб, за допомогою якого міг здійснюватися відеозапис на підтвердження факту порушення нею Правил дорожнього руху.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
При цьому, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Правова позиція Верховного Суду по наведеній категорії справ, викладена в постанові від 15.11.2018р. у справі № 524/5536/17, яка в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення спору.
Таким чином, в порушення вказаних вимог закону, є підстави стверджувати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожню зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 листопада 2019 року серії ЕАК №1728671 винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, зміст якої не відповідає дійсності, обставинам справи, без посилання на жоден доказ вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного порушення, що в свою чергу призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Такі правові висновки зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право в тому числі скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, враховуючи наявні матеріали, суд вважає, що з боку ОСОБА_1 порушень, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, не вбачається, оскільки будь-яких доказів на підтвердження обставин викладених в постанові відповідачем не надано, а тому в діях позивача відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2019 року серії ЕАК №1728671 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись стст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до рядового поліції другої роти третього батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Крилача Сергія Володимировича про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову рядового поліції другої роти третього батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Крилача Сергія Володимировича у справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2019 року серії ЕАК №1728671 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді адміністративного штрафу в розмірі 425 грн.
Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення або з дня отримання повного тексту рішення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.