ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19076/17
провадження № 2/753/1129/20
"18" березня 2020 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Ляшенко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «26-і», третя особа - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району м. Києва, про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів та запису проведення державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, суд -
В провадженні цього суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСББ «26-і», третя особа - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району м. Києва, про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів та запису проведення державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
В обґрунтування вимог позивачі посилаються на те, що установчі збори ОСББ «26-і» були проведені з порушенням Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», їх належним чином не повідомили про проведення установчих зборів, у результаті чого їх було позбавлено права голосу як співвласника багатоквартирного будинку, а також на те, що державна реєстрація вказаного ОСББ була проведена з порушенням законодавства, юрисдикція розгляду якого визначена ГПК України відповідно до викладеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду.
З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.
Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд, надавши правову оцінку предмету та суб'єктивному складу позову, вислухавши думки учасників процесу, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, вважає закрити провадженя по справі за таким позовом на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України як щодо вимог, яка не підсудна розгляду в порядку цивільного судочинства.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а її розгляд визначений правилами господарського судочинства згідно ст. 20 ГПК України.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України (у редакції, що діяла на час пред'явлення позову) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
П. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України (тут і далі у редакції, чинній на час пред'явлення позову) встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
Зазначені приписи кореспондуються з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України у чинній редакції.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III (далі - Закон 2866-III).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону 2866-ІІІ об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною 2 ст. 4 Закону 2866-III встановлено, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).
Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Ураховуючи те, що позивачі є власниками квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту їх права як співвласників майна багатоквартирного будинку, порушеного, на їх думку, створенням юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18) і підстав для відступлення від такої позиції при розгляді цього спору судом першої інстанції немає.
Суд, враховуючи те, що позов про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів та запису проведення державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 8, 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ЦК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень, водночас у разі визначеної законодавцем процедури звернення до суду із певного питання вона має бути дотриманою.
Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Провадження по справі цим судом в порядку цивільного судочинства не може вважатися судом "встановленим законом" відносно предмету такого спору в зазначенні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, оскільки термін "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції і повноважень та дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року та "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року), яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЦПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Порушення цим судом зазначених вимог є порушенням принципу верховенства права, проголошеного ст. 8 Конституції України й Конвенцією, оскільки рішення, ухвалене судом, що не є судом "встановленим відповідно до закону" не може бути визнане легітимним.
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підвідомчості, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.
Окрім того, ст. 20 ЦПК України покладає заборону щодо об'єднання вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, аналогічна норма передбачена й положенням ст. 21 ГПК України про те, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч.2 ст. 255 ЦПК України).
У зв'язку із закриттям провадження у справі суд на підставі п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» вважає за необхідне вирішити питання про повернення позивачу ОСОБА_1 сплаченого ним судового збору - 640 грн. 00 коп. (а.с.2).
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
На підставі вищенаведеного та п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст. 20 ГПК України, ст. 19 ЦПК України, з урахуванням Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», правової позиції Велика Палата Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, керуючись п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «26-і», третя особа - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району м. Києва, про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів та запису проведення державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, - закрити.
Повернути ОСОБА_1 згідно платіжної квитанції від 28 липня 2017 року, УДК у Дарницькому районі м. Києва, кредит рахунок 31218206700003, рахунок отримувача - 38021179, кошти судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 (нуль) коп.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.