Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/3151/20
13.03.2020 слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Подільського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка не одружена, офіційно не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,-
Слідчий СВ Подільського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Зазначав, що досудовим розслідуванням встановлено, що 27.12.2003 між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , від імені яких на підставі довіреності діяв ОСОБА_10 , як продавцями, та ОСОБА_11 як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири, предметом якого виступав належний на праві власності продавцям об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 .
30.07.2004 між ОСОБА_11 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30.06.2005, який набрав законної сили, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст.189 КК України, які полягали у протиправному позбавленні волі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та вимаганні вчинити дії, внаслідок чого останні, перебуваючи у безпорадному стані внаслідок систематичного споювання їх спиртними напоями та під погрозами застосуванням фізичної розправи у випадку відмови в наданні довіреності, підписали довіреність від 12.12.2003, якою уповноважили ОСОБА_10 вчиняти дії щодо розпорядження належною їм на праві власності квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 .
Ураховуючи вказаний вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30.06.2005, 14.08.2006 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулись до Печерського районного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та ОСОБА_10 про визнання довіреності недійсною та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 27.12.2003, укладеного між ОСОБА_10 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 30.07.2004, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 .
У цій справі ОСОБА_4 було подано зустрічний позов до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , треті особи: АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_13 про визнання її добросовісним набувачем спірної квартири.
Відповідно до рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2008 у справі № 2-166/08 позовну заяву ОСОБА_8 , ОСОБА_9 задоволено повністю, довіреність ОСОБА_9 , ОСОБА_8 від 12.12.2003 року на ім'я ОСОБА_10 визнано недійсною, визнано недійсними договори купівлі - продажу вказаної квартири між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , стягнуто з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_4 269 292, 84 грн., сторони повернуто в попередній стан в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 , про визнання добросовісним набувачем спірної квартири, було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої у справі № 22-1832/09 09.04.2009 колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2008 скасовано в частині відмови в задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання її добросовісним набувачем зазначеної квартири та ОСОБА_4 визнано її добросовісним набувачем.
На підставі касаційної скарги ОСОБА_4 22.09.2009 колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України винесено Ухвалу, якою касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено і рішення Апеляційного суду м. Києва від 09.04.2009 залишено без змін.
При тому, під час судового розгляду вказаної цивільної справи за позовом ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в Печерському районному суді міста Києва та Апеляційному суді міста Києва ОСОБА_4 приймала особисту участь разом зі своїм представником.
Таким чином, станом на 22.09.2009 ОСОБА_4 було відомо про те, що вона не є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , і що власниками цієї квартири є ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та, відповідно, у неї відсутні будь-які законні підстави для вчинення правочинів, предметом яких міг бути зазначений об'єкт нерухомого майна.
Після того, ОСОБА_4 подано позовну заяву щодо стягнення з ОСОБА_11 матеріальних та моральних збитків у зв'язку з придбанням ОСОБА_4 вказаної квартири у ОСОБА_11 договір про купівлю-продаж якої визнано судом недійсним. У справі № 2-733/12 за позовом ОСОБА_4 28.02.2012 Деснянським районним судом м. Києва постановлено рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_13 відмовлено.
Після вказаного рішення Деснянського районного суду м. Києва у період часу з 28.02.2012 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом відчуження квартири АДРЕСА_2 під видом законного її власника скориставшись тим, що власники цієї квартири ОСОБА_9 та ОСОБА_8 станом на той час не звернулись до уповноважених органів з метою здійснення державної реєстрації права власності на цей об'єкт нерухомого майна на підставі вищенаведеного рішення Апеляційного суду міста Києва від 09.04.2009 у справі № 22-1832/09.
Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, у період часу з 28.02.2012 по 27.04.2012 ОСОБА_4 розмістила оголошення в газеті «Авізо» про продаж квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яке було прочитано ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та останні звернулись до ОСОБА_4 з метою купівлі вказаної квартири.
ОСОБА_4 , діючи відповідно до свого злочинного умислу та достовірно знаючи про існування судових рішень, відповідно до яких право власності на квартиру АДРЕСА_2 визнано за ОСОБА_9 , ОСОБА_8 приховала від ОСОБА_14 та ОСОБА_15 дану обставину.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 27.04.2012, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , вводячи в оману потерпілого про те, що вона є законним власником квартири, уклала з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , заволодівши після цього грошовими коштами ОСОБА_14 у сумі 582 700, 00 грн., що в 400 і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та становить особливо великий розмір.
Відповідно до п. 1.6. вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 як продавець запевняє у тому, що на момент укладання договору квартира АДРЕСА_2 нікому не продана, не подарована, в спорі та під арештом не перебуває, а також щодо неї відсутні будь-які права чи обтяження з боку третіх осіб, від покупців не приховано обставин, що мають істотне значення, відсутні судові спори.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, - шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах.
24.02.2020 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання обґрунтована наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, потерпілого з метою зміни останніми показів, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилаючись на обґрунтованість підозри та на те, що саме такий запобіжний захід як особисте зобов'язання зможе забезпечити виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків і запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий просив клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив клопотання задовольнити.
Підозрювана в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила, просила у його задоволенні відмовити, вказавши на те, що підозра необґрунтована.
Захисник ОСОБА_4 ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, підозра не обґрунтована, між сторонами існують виключно цивільно-правові відносини, а тому просив у задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши клопотання та додані до нього документи, приходжу до наступного висновку.
Установлено, що відомості про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100070001619 від 08.05.2019.
24.02.2020 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і ті, які передбачені ст. 178 КПК України (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, хоча те, що саме може вважатися обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи.
З доданих до клопотання документів вбачається обґрунтована підозра щодо вчинення підозрюваною кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу враховую: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваної, відсутність офіційного місця роботи.
Крім того, враховую і наявність вказаних прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, приходжу до висновку, що клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу, як особисте зобов'язання знайшло своє доведення в судовому засіданні, є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню із покладенням на останню наступних обов'язків: не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, строк яких визначити в межах строків, передбачених ст. 219 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176 - 179, 193, 194, 196, 197, 219, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Подільського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на останню наступні обов'язки:
1) не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на слідчого СВ Подільського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 .
Строк виконання покладених обов'язків рахувати - два місяці з дня постановлення ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1