Провадження № 2/235/743/20
Справа № 235/1063/20
17 березня 2020 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Хмельової С.М.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
секретаря судового засідання Григор'євої С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з втратою працездатності на виробництві, третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, -
До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з втратою працездатності на виробництві, третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 23.01.1990 року до 11.05.1990 року, з 09.07.1992 року до 11.03.1993 року, з 10.06.1997 року до 07.07.1994 року, та з 25.11.2014 року до 13.10.2016 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі, працюючи з повним робочим днем у шахті.
13.10.2016 року був звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я.
Під час роботи в шахті позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.07.2019 року за формою П-4 про наявність професійного характеру захворювання, згідно якого йому було встановлено діагноз: «Хронічна попереко-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецицивуючий перебіг. Хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.» та супутній діагноз: «Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст., ст. З, СН 0 ст. Ризик 3».
23.01.2020 року, згідно довідки до акта огляду МСЕК та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності позивачу було встановлено 3 групу інвалідності з 10.01.2020 року безстроково, за сукупністю 65 % втрати професійної працездатності по професійним захворюванням та потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.
Таким чином, у зв'язку зі шкідливими умовами праці позивач отримав професійне захворювання на підприємстві і тому вважає, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду, яка полягає у тому, що у зв'язку з професійним захворюванням позивач постійно змушений лікуватися, почуває себе погано, не має можливості працювати як раніше на шахті та вести звичайний спосіб життя, що у свою чергу призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, що потягли за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму. Періодичні дуже сильні напади болю в попереку, спині, ногах та руках, не дають можливості почувати себе повноцінною людиною, заважають спілкуванню з родиною. Тривале лікування позначилося на його загальному стані, він постійно пригнічений через те, що можливості лікування і відновлення здоров'я практично не має, його відносини з оточуючими погіршилися і він позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки.
Внаслідок захворювання позивач вимушений постійно лікуватися.
Все це разом має вплив на життя позивача та стосунки із близькими, у нього з'явилося почуття відчаю, тривоги перед майбутнім. В даний час чималі кошти його родини спрямовані на відновлення його здоров'я. Моральну шкоду позивач оцінює в 65000 гривень і вказану суму просить стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
У відзиві на позов представник відповідача зазначила, що заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх такими, що не відповідають діючому законодавству України та порушують, його права та законні інтереси. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню.
Однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача, та його вини. Позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до виникненню профзахворювання у позивача.
Укладаючи з позивачем трудовий договір, відповідно до ст. 29 КЗпП України, позивачеві було роз'яснено під розпис його права та обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місті, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. При цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки.
За роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці», користався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, пільговою пенсією, оплатою праці у підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Таким чином, позивач був повідомлений про ті шкідливі фактори роботи та наслідки їх впливу на його організм, але тим не менш продовжував працювати знаючи про те, що подальша трудова діяльність може призвести до погіршення здоров'я та користався тими пільгами й компенсаціями, що передбачені для тих, хто працює в таких умовах, продовжував трудову діяльність.
Зі сторони відповідача проводились найважливіші профілактичні заходи з охорони праці та профілактика професійних хвороб: попередній (при вступі на роботі) та періодичні медогляди позивача в процесі виробничої діяльності, ніяких скарг чи заяв на стан здоров'я позивача не було зафіксовано.
Представник відповідача у відзиві та у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Згідно наданих пояснень третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області вказує, що 23.01.2020 року обласною профпатологічною МСЕК встановлено ОСОБА_2 65% втрати працездатності безстроково. Покровським відділенням 24.02.2020 року було винесено Постанови про призначення страхових виплат ОСОБА_2 , а саме: одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 23227,10грн. та щомісячна грошова сума в розмірі часткової чи повної втрати професійної працездатності в розмірі 13861,06грн., яку відділення продовжує виплачувати позивачу.
Управління просить суд розглянути справу без участі представника та винести рішення по справі на розсуд суду.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 23.01.1990 року по 11.05.1990 року, з 09.07.1992 року по 11.03.1993 року, з 10.06.1997 року по 07.07.1994 року, та з 25.11.2014 року по 13.10.2016 року, працюючи електрослюсарем підземним 4 та 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті. 13.10.2016 року був звільнений за ст. 40 п.2 КЗпП України за станом здоров'я (а.с.7-11).
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 19.07.2019 року, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці на різних підприємствах вугільної промисловості України, недосконалістю технологічного процесу видобутку вугілля, підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу у рівнях та концентраціях, параметри яких перевищували допустимі норми. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання є: важкість праці - при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 76,5Вт, при нормативному значенні 45Вт; при фізичному динамічному навантаженні (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 182,1Вт, при нормативному значенні 90Вт, робоча поза - знаходження у вимушеній позі 65% часу зміни, при нормативному значенні - до 25% часу зміни (а.с.12-15).
Згідно з медичним висновком про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань № 21/499 від 11 червня 2019 року та випискою № 583 від 20.06.2019 року із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивачу було поставлено наступний діагноз - хронічна попереко-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецицивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. захворювання професійні, встановлені вперше. Також був встановлений супутній діагноз - гіпертонічна хвороба І-ІІ ст., ст. З, СН 0 ст. Ризик 3 та надані лікувальні та трудові рекомендації, а саме протипоказана робота в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, несприятливого мікроклімату; рекомендовано спостереження та лікування у невропатолога, терапевта, профпатолога за місцем проживання (а.с.18,19).
23.01.2020 року згідно довідок Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААА № 087776 та Серії 12 ААБ № 416737, позивачу при повторному огляді безстроково встановлено за сукупністю 65 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, потребу в медикаментозному та санаторно - курортному лікуванні, рекомендовано «Д» спостереження невролога та терапевта (а.с.16,17).
Позивач періодично перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічний бронхіт 2 ст., фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 2; хронічна попереко-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та вираженим больовим синдромами, лівобічним корінцевим синдромом, рецицивуючий перебіг та супутній діагноз: гіпертонічна хвороба 2, ст. 3, ризик високий. СН-1 (а.с. 20).
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В даному випадку професійне захворювання пов'язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.
Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.
В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов'язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров'я потрібен певний час та грошові кошти.
Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров'я позивача.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 38000 гривень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позов надійшов до суду у січні 2020 року розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 840,80 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з втратою працездатності на виробництві, третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у якості відшкодування моральної шкоди 38000 (тридцять вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь держави судовий збір 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, 9.
Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231.
Повний текст рішення виготовлено 17.03.2020р.
Суддя