Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/576/19
Провадження по справі № 2/514/120/20
10 березня 2020 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Кравченко П.А.,
за участі секретаря Мельниченко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агропрайм Холдинг» про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі недійсним,
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до ТОВ «Агропрайм Холдинг» про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі недійсними, в якому просить суд,
визнати недійсним договір оренди землі від 12.04.2016 (кадастровий номер земельної ділянки 5124788000:01:003:0214), укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Агропрайм Холдинг";
визнати недійсною додаткову угоду від 12.07.2018 р. до договору оренди землі від 12.04.2016 року, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ "Агропрайм Холдинг";
скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень, та запис у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 15231719) на земельну ділянку (кадастровий номер 5124788000:01:0013:0214);
стягнути з ТОВ "Агропрайм Холдинг" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2
22.02.2018 року позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину набув права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5124788000:01:0013:0214), яка за життя належала його матері.
12.07.2018 року, на вимогу ТОВ «Агропрайм Холдинг» позивач підписав додаткову угоду до договору оренди землі від 12.04.2016 року, який був укладений раніше між його матір'ю та ТОВ «Агропрайм Холдинг». Разом з тим, договір оренди землі від 12.04.2016 року було підписано ним, а не його матір'ю. Укладаючи додаткову угоду позивачу було повідомлено, що у разі відмови від підписання, йому не буде виплачено орендну плату за 2018 рік.
Відповідач ТОВ «Агропрайм Холдинг» надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти задоволення позову, зазначив, що ТОВ «Агропрайм Холдинг» з 2016 року відкрито користується спірною земельною ділянкою, сплачує земельний податок та орендну плату. Позивача влаштовувала орендна плата, ніяких претензій з боку позивача не було. Права позивача вказаним правочином не порушені. Дії позивача, який підписав договір оренди землі від 12.04.2016 року, та в подальшому уклав 12.07.2018 року, додаткову угоду до договору оренди землі від 12.04.2016 року, суперечить його попередній поведінці та є недобросовісним.
Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року, відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13 червня 2019 року, закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовну заяву, просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення заяви, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 12.04.2016 року було укладено договір оренди землі між ОСОБА_2 та ТОВ «Агропрайм Холдинг» Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 передала земельну ділянку, площею 6.89 га, ТОВ «Агропрайм Холдинг» у строкове платне користування. Договір укладено строком на 10 років, та зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с.12-17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12 серпня 2017 року. (а.с.9)
22.02.2018 року позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину набув права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5124788000:01:0013:0214), яка за життя належала його матері ОСОБА_2 (а.с.10).
12.07.2018 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12.04.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , в особі правонаступника, та ТОВ «Агропрайм Холдинг», внесли зміни до преамбули договору оренди землі, Орендодавець - ОСОБА_1 . Решта умов договору оренди землі від 12.04.2016 року, залишаються без змін. (а.с.11).
Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з положеннями частини 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
За частиною 4 статті 32 Закону № 161-XIV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Отже, в силу вказаних вимог закону, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення зобов'язань за договором оренди землі.
Під час розгляду справи, в судовому засіданні були допитані свідки, щодо обставин укладання договору оренди землі від 12.04.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агропрайм Холдинг». Згідно наданих пояснень ОСОБА_2 не проживала на території Тарутинського району Одеської області, мешкала с. Банилів-Підгірний Чернівецької області, мала проблеми з зором, тому не мала можливості читати та підписувати договір. Вказані обставини також підтверджуються письмовими доказами, а саме: довідкою сімейного лікаря від 10 червня 2019 року, довідкою Сторожинецької ради Чернігівської області. (а.с.83,84).
Позивач в судовому засіданні підтвердив, що договір оренди землі від 12.04.2016 року було підписано не його матір'ю, а саме ним, крім того відповідач був обізнаний щодо цих обставин.
Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що йому відомо, що договір від 12.04.2016 року було підписано ОСОБА_1 а не ОСОБА_2 , разом з тим додаткову угоду до договору оренди землі підписано ОСОБА_1 . Крім того вказані обставини підтверджені відповідачем у запереченнях на відповідь наданих суду.
Згідно з ст. ст. 14, 16, 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі укладається у письмовій формі після досягнення домовленості з усіх істотних умов та набирає чинності з моменту державної реєстрації у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, договір оренди землі від 12.04.2016 ОСОБА_2 не підписувала, що підтверджується, матеріалами справи, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_2 , як орендодавця, на укладення вказаного договору оренди відповідно до викладених у ньому умов.
Посилання відповідача, що позивач отримував протягом стоку дії договору орендну плату, та підписавши додаткову угоду до договору оренди землі від 12.04.2016 року, своїми діями фактично схвалив вказаний договір, виконання умов договору є фактично підтвердженим, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснюється, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати, згідно ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-289, 354 ЦПК України, ст. ст. 203, 207, 215, 216, 626, 627, 638 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агропрайм Холдинг» про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди землі від 12.04.2016 (кадастровий номер земельної ділянки 5124788000:01:003:0214), укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Агропрайм Холдинг".
Визнати недійсною додаткову угоду від 12.07.2018 р. до договору оренди землі від 12.04.2016 укладену між ОСОБА_2 та ТОВ "Агропрайм Холдинг".
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень та запис у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 15231719) на земельну ділянку (кадастровий номер 5124788000:01:0013:0214) - скасувати.
Стягнути з ТОВ "Агропрайм Холдинг" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Тарутинський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 17 березня 2020 року.
Суддя П.А. Кравченко