Справа № 513/992/19
Провадження № 2/513/157/20
Саратський районний суд Одеської області
10 березня 2020 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у вересні 2019 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 291 від 27 грудня 2014 року станом на 29.01.2019 року у загальній сумі 29609,96 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 6990,00 гривень, заборгованість зі сплати відсотків - 22619,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 27.12.2014 року між Кредитною спілкою "Придунав'я" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 291, згідно якого КС "Придунав'я" надала відповідачці кредит в сумі 7000,00 гривень на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Плата за користування кредитом відповідно до п.3.1 становить 79 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відсотки нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня надання кредиту. Строк дії кредитного договору становить 24 фактичних місяців, від дати отримання боржником кредиту та діє до повного виконання зобов'язань відповідачем. За згодою сторін (п.3.3 Кредитного договору та Додаток №1 до Кредитного договору) було складено графік погашення кредиту, згідно з яким відповідачка зобов'язалась до 27 числа кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом і повернути кредит та сплатити відсотки за користуванням кредитом до закінчення строку дії договору. Однак, незважаючи на прийняті зобов'язання, відповідачка порушила графік сплати кредиту. Станом на 24.01.2019 року сума позовних вимог за кредитним договором № 291 від 27.12.2014 року становить 29609,96 гривень.
20.05.2019 року між Кредитною спілкою "Придунав'я" та ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого КС "Придунав'я" в порядку та на умовах, визначених цим Договором передає ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набуває право вимоги, належне КС "Придунав'я", і стає кредитором за кредитним договором № 291 від 27.12.2014 року, укладеного між КС "Придунав'я" та ОСОБА_2 .
Позивачка ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, до суду не з'явилась. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позов, погодилась на заочний розгляд справи (а.с. 54).
Відповідачка ОСОБА_2 отримала судові виклики, про свідчать її підписи у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 28, 53). Окрім того, за правилами ч.11 ст.128 ЦПК України відповідачка викликалась до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади (а.с. 52).
За положеннями ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст.281 ЦПК України встановлено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Позивачка надала письмову згоду на заочний розгляд справи.
Враховуючи вищевказані обставини та норми закону, суд приходить до висновку про наявність умов для проведення заочного розгляду даної справи.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
27 грудня 2014 року між Кредитною спілкою "Придунав'я" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 291, згідно умов якого відповідачці на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості було надано кредит у сумі 7000 гривень (а.с. 5).
Згідно п. 2.1. кредитного договору кредит надається строком на 24 місяці від дати отримання кредиту, тобто з 27 грудня 2014 року по 27 грудня 2016 року.
Відповідно до п. 2.3. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. кредитним договором.
Згідно п.3.1 кредитного договору, за користування кредитом встановлена відсоткова ставка в розмірі 79 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення.
Як вбачається з п. 5.4.3. Кредитного договору кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за весь фактичний строк користування кредитом при наявності однієї з наступних обставин, а саме, використання позичальником кредиту не за призначенням, затримання позичальником сплати частини кредиту та/або відсотків за користування кредитом на строк, що перевищує один календарний день, перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 %, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5 % від суми кредиту, невиконання позичальником обов'язку щодо забезпечення кредиту, виявлення кредитодавцем факту недостовірності даних наданих для отримання кредиту, невиконання позичальником обов'язку щодо повідомлення про зміни в інформації (а.с. 5).
Згдно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2911 від 27.12.2014 року за період з 27.12.2014 року по 29.01.2019 року заборгованість відповідачки за кредитним договором складала - 29609,96 гривень, в тому числі: заборгованість зі сплати основного боргу 6990 гривень, заборгованість по відсотках - 22619,96 гривень (а.с.9-10).
20 травня 2019 року між Кредитною спілкою "Придунав'я" та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги згідно якого КС "Придунав'я" в порядку та на умовах, визначених договором передав ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набула право вимоги, належне спілці, і стає кредитором за кредитним договором № 291 від 27.12.2014 року, укладеним між спілкою та ОСОБА_2 .
Відповідно до п.6 вказаного договору, до цесіонарія переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника.
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", визначено, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про кредитні спілки" від 20.12.2001 року № 2908-III, кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про кредитні спілки" від 20.12.2001 року, кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.
Пунктом 11 ч.1 ст. 21 вказаного Закону України "Про кредитні спілки" від 20.12.2001 року, врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої Законом, не допускається.
Таким чином, кредитна спілка як кредитодавець, з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Отже відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа.
З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
Як вбачається з встановлених судом обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Зазначений висновок суду грунтується на правових позиціях, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, а також від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що договір відступлення права вимоги від 20 травня 2019 року, укладений між КС «Придунав'я» та фізичною особою ОСОБА_1 , не може бути підставою для правонаступництва позивачем ОСОБА_1 прав кредитора у зобов'язаннях щодо відповідачки ОСОБА_2 перед КС «Придунав'я» за кредитним договором № 291 від 27.12.2014 року, як такий що суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Саратського районного суду Одеської області № 513/416/15-ц від 30 квітня 2015 року з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки "Придунав'я" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 291 від 27 грудня 2014 року у загальній сумі 8424 гривні 16 копійок. Рішення набрало законної сили та було звернуто до виконання. Відповідно до довідки старшого державного виконавця Саратського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області по справі за № 513/416 від 30.04.2015 року боржниця ОСОБА_2 сплатила борг у повному обсязі і заборгованість станом на 03.12.2019 року відсутня (а.с. 55-58).
Керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Саратським районним судом за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складене 18 березня 2020 року.
Суддя А. І. Бучацька