Справа №522/82/20
Провадження №1-кс/522/4/20
19 лютого 2020 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 розглянувши клопотання слідчого СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , яке погоджено з прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12020160500000007 від 01.01.2020 року, про арешт майна -
Слідчий СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси із клопотанням про накладення арешту вилученого майна.
До судового засідання слідчий чи прокурор не з'явились.
Власник майна до судового засідання не з'явився, та його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
У даному випадку слідчий суддя не може погодитись із думкою слідчого, що існують підстави для застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження з огляду на наступне.
Так, стороною обвинувачення не надано рішення суду про надання дозволу на проведення огляду під час якого вилучено вказаний у клопотання транспортний засіб, таким чином відсутні підтверджуючі докази, що зазначений автомобіль правомірно знаходиться у органу досудового розслідування. Зважаючи на сплив значного часу, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучення такого транспортного засобу відбулось із порушенням встановленого законом порядку, а тому застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту автомобіля є недопустимим.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження повинно відповідати потребам кримінального провадження і виправдовувати такий ступінь втручання у права особи. За викладених у клопотанні обставин, слідчий суддя не може погодитися із позицією сторони обвинувачення, що транспортний засіб має якесь важливе значення речових доказів, та, що у разі незастосування арешту на майно можуть бути втрачені речові докази.
Слідчий суддя, звертає увагу, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження можливе тільки в порядку, та на підставі Закону, з урахуванням вище викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про накладення арешту варто відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-175, 372, КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , у кримінальному провадженні №12020160500000007 від 01.01.2020 року, про арешт майна - залишити без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів.
Слідчий суддя:
19.02.2020