Справа № 419/295/20
Провадження № 2-о/419/72/2020
11 березня 2020 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,
при секретарі - Шапка О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи та встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), -
ОСОБА_1 звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті особи та встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Катеринівка (попередня назва - смт Ювілейне) м. Луганськ Луганської області померла її мати - ОСОБА_2 , яка за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 медичною установою «Луганська міська багатопрофільна лікарня №15» видане лікарське свідоцтво про смерть №11 від 12.01.2020 року та довідка про причину смерті.
На теперішній час ОСОБА_1 має намір отримати свідоцтво про смерть померлої у визначеній законодавством формі, проте Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 відмовив, посилаючись на те, що надане заявником лікарське свідоцтво про смерть, видане на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті, тому заявник вимушена звернутися до суду з даною заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Катеринівка (попередня назва - смт Ювілейне) м. Луганськ Луганської області.
Крім того, у зв'язку з розбіжностями, що міститься в свідоцтві про народження заявника, а саме прізвище матері та новонародженої дитини зазначені як « ОСОБА_3 », а згідно свідоцтва про смерть прізвище померлої « ОСОБА_4 », ОСОБА_1 просила також встановити факт родинних відносин між нею та її померлою матір'ю, оскільки заява про встановлення факту смерті у відповідності до ст. 317 ЦПК України може бути подана родичем померлої.
Заявник - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, в наданій заяві просила розглядати справу за її відсутності (а.с.3 - зворотна сторона).
Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Щелкунова І. у судове засідання не з'явилась, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень з приводу заявлених вимог не надала (а.с.44).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Катеринівка (попередня назва - смт Ювілейне) м. Луганськ Луганської області померла ОСОБА_2 , яка за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті померлої, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.10).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , заповненого російською мовою, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_4 року « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 », 1932 року народження, зареєстрували шлюб, після чого дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.14); копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_2 (а.с. 16), відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Бобринець Бобринецького району Кіровоградської області народилася ОСОБА_7 , в графі «мати» зазначена « ОСОБА_8 » (а.с.16); копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , заповненого російською мовою, відповідно до якого 29.09.1979 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та « ОСОБА_10 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Бобринець Бобринецького району Кіровоградської області зареєстрували шлюб, після чого дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_11 » (а.с.15); співпадінням вищевказаних даних з відомостями, що вказані в паспорті заявника ОСОБА_1 , копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.6-8); а також копією довідки від 22.03.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_2 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 , разом з дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та онуком ОСОБА_12 (а.с.12).
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть №11 та довідкою про причину смерті, виданих 12.01.2020 року медичною установою «Луганська міська багатопрофільна лікарня №15», відповідно до яких ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Катеринівка (попередня назва - смт Ювілейне) м. Луганськ Луганської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - атеросклероз судин головного мозку (а.с.25-26).
На теперішній час ОСОБА_1 має намір отримати свідоцтво про смерть померлої у визначеній законодавством формі, проте Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 відмовив (а.с.11), посилаючись на те, що надане заявником лікарське свідоцтво про смерть, видане на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті, тому заявник вимушена звернутися до суду з даною заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Катеринівка (попередня назва - смт Ювілейне) м. Луганськ Луганської області.
Відповідно до ст.ст. 3, 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Оцінюючи копію лікарського свідоцтва про смерть №11 та довідку про причину смерті, виданих 12.01.2020 року медичною установою «Луганська міська багатопрофільна лікарня №15», суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Приймаючи до уваги викладені заявником обставини, підтвердження їх належними доказами, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 258, 263-265, 315-319, 430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи та встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Новоселівка Краснолиманського району Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Бобринець Кіровоградської області.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки с. Новоселівка Краснолиманського району Донецької області, яка за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 87 (вісімдесяти семи) років, місце смерті: Україна, Луганська область, м. Луганськ, смт Катеринівка (попередня назва - смт Ювілейне), причина смерті - атеросклероз судин головного мозку.
Рішення суду в частині встановлення факту смерті ОСОБА_2 допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий О. М. Іванова