Справа № 417/210/20
Провадження № 2/417/132/20
РІШЕННЯ (ЗАОЧНЕ)
Іменем україни
"18" березня 2020 р. смт Марківка Луганської області
Марківський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді - Шкирі В. М., за участю секретаря - Грибєнік О. В., без виклику сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Марківка Луганської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом представника ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до Марківського районного суду Луганської області із позовом про солідарне стягнення з відповідачів на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості за кредитним договором № 340/2012-Р від 12.09.2012 в сумі 99 509,26 грн.
В обгрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 (далі Відповідачеві-1) був укладений кредитний договір № 340/2012-Р від 12 вересня 2012 року, згідно якого позивач надав відповідачу споживчий кредит в сумі 143 360,00 гривень зі сплатою 16,8% річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором 21,8% річних. Цей кредит разом зі сплатою процентів ОСОБА_1 зобов'язувався повертати щомісячними платежами шляхом їх внесення згідно графіку погашення. Строк повернення кредитних коштів до 11 вересня 2032 року.
В якості забезпечення зобов'язань за зазначеним Кредитним договором, між Банком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі Відповідач-2) було укладено договір поруки № 340/2012-Р/П від 12 вересня 2012 року, за умовами якого Відповідач-2 зобов'язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання Відповідачем -1 зобов'язань по Кредитному Договору.
Банк виконав свої договірні зобов'язанняза Кредитним договором, надавши Відповідачу-1 кредитні кошти, а той в свою чергу не виконав належним чином свої зобов'язання та не повернув кредитні кошти у визначений Договором строк.
В результаті невжиття заходів Позичальником щодо погашення заборгованості перед Банком, існує заборгованість за Договором, яка станом на 03 січня 2020 року складає 99 509,26 грн., а саме:
- заборгованість за кредитом - 174 928,33 грн.;
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ст. 274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 26 лютого 2020 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву - п'ґятнадцять днів. Відзив на позовну заяву відповідачами не подано. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного судового провадження.
В судове засідання представник позивача- адвокат Мартинюк Є.В, не з'явився, у своїй позовній заяві представник позивача просив про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.5).
Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою передбачено повідомлення учасників справи про дату судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у встановлений судом строк до суду не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали, зустрічні позови до суду не пред'являли.
Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Отже, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Судом встановлено наступні обставини справи та визначено відповідно до цього правовідносини, що виникли між сторонами.
12.09.2012 між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 340/2012-Р , відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Відповідачеві-1 грошові кошти, а він в свою чергу зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором.
Згідно п.1.1, 1.2 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредиту в сумі 143 360,00 грн. на придбання житлової нерухомості - двокімнатної квартири.
Згідно п.1.4.1,1.4.2 Кредитного договору, процентна скавка за користування кредитом складає 16,8% річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) - 21,8% річних.
Згідно з п.1.3.1 Договору, строк повернення кредитних коштів, до 11 вересня 2032 року.
Сторони передбачили в п 3.1 кредитного договору, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно з 01 -ого по 10-е число кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/240 від суми отриманого кредиту, що становить 598,00 грн, останній платіж - 438,00грн не пізніше 11.09.2032
Крім того п.3.4 кредитного договору передбачено, що у разі ненадходження платежів від позичальника у строки встановлені договором , суми не погашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня переносяться на рахунки простроченої заборгованості.
При отриманні від позичальника на рахунок кредиту коштів встановлено такий порядок погашення заборгованості за договором (п 3.3 Договору):
1. прострочені комісії ( якщо буде мати місце прострочення);
2. прострочені проценти ( якщо буде мати місце прострочення);
3. прострочена сума за кредитом ( якщо буде мати місце прострочення);
4. строкові комісії ( якщо буде мати місце );
5. строкові проценти;
6. строкова заборгованість за кредитом
В якості забезпечення зобов'язань за зазначеним Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 340/2012-Р/П від 12 вересня 2012 року, за умовами якого Відповідач-2 зобов'язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання Відповідачем -1 зобов'язань по Кредитному Договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 340/2012-Р від 12.09.2012 борг станом на 03.01.2020 становить 99 509,26 грн., що складається із поточної заборгованості в розмірі 91 334,00 грн. та простроченої заборгованості в розмірі 8 175,26 грн. (а.с.6).
За таких обставин між позивачем та відповідачами виникли зобовязальні цивільно - правові правовідносини у сфері споживчого кредитування, що забезпечені порукою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, про що зазначив у своєму позові.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.. 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а згідно до ст.. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦКУ країни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В даній справі позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав Відповідачу-1 кредит а придбання житлової нерухомості в сумі 143 360,00 гривень про що свідчить виписка з особового рахунку а.с.7-13).
Згідно виписок банку Відповідач виконував свої обов'язки зі сплати тіла кредиту, останній платіж, що зарахований на погашення кредиту Відповідача 1 значиться 01.07.2014 в сумі 598,00 грн (за червень 2014, як те передбачено п.3.1 кредитного договору).
В подальшому 29.10.2014 банк виніс на прострочку своєчасно не сплачену заборгованість - 1 789,63 грн, згодом загальна сума винесена на прострочення склала - 38865,63 грн (а.с.7 зворотній бік, 10).
З 01.04.2019 по 27.12.2019 Відповідач 1 поновив сплати та сплатив банку - 49000,00 гривень із них : 18309,63 грн зараховано в рахунок прцентів за користування кредитом, а 30690,37 грн в рахунок простроченої заборгованості за тілом кредиту, що відповідає п.3.3 Кредитного договору
Отже, станом на 03.01.2020 залишок несплаченої простроченої заборгованості складає 8175,26 грн, а поточної - 91334,00 грн, а всього заборгованості за тілом кредиту- 99 509,26 грн.
Отже, вимоги в частині стягнення заборгованості з Відповідача 1 за кредитним договором № 340/2012-Р від 12.09.2012 є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо солідарного стягнення заборгованості з Відповідачів суд виходить з наступного.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником 12.09.2012 між ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (далі поручитель) укладено договір поруки № 340/2012-Р/П згідно якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за невиконання усіх зобов'язань позичальником за кредитним договором, зокрема за повернення кредиту у розмірі 143 360,00 грн., та сплати процентів за користування кредитом та інших платежів зазначених у договорі (а.с.20-21).
Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Пунктами 1.1 та 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору та несе солідарну відповідальність за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору.
Згідно з пунктом 5.2. договору поруки порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання не зазначений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення цього Договору.
Отже сторони під час укладення зазначеного договору поруки встановили строк припинення поруки, який становить три роки з дня настання строку виконання зобов'язання.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції на момент укладення договору) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Якщо строк основного зобов'язання невстановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
В частині першій статті 251 ЦК України зазначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Оскільки право кредитора і обов'язок поручителя по закінченню договору поруки припиняються, тому жодних дій щодо реалізації права в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року за № 1411/3467/12, постанові від 27 березня 2019 року за № 200/15135/14-ц, постанові від 03 липня 2019 року за № 1519/2-3165/11.
Умови укладеного між сторонами договору поруки про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строку, встановленого договором поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, сторони встановили не лише строк дії кредитного договору і договору поруки, який становить три роки від дня настання виконання зобов'язання, а й строки виконання боржником й поручителем окремих зобов'язань (внесення щомісячних ануїтетних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження№ 14-145цс18), строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.
Позивач звернувся до суду 05.02.2020
Як зазначалося вище, умовами кредитного договору № 340/2012-Р від 12.09.2012 п.3.1 передбачено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно з 01 -ого по 10-е число кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/240 від суми отриманого кредиту, що становить 598,00 грн, останній платіж - 438,00грн не пізніше 11.09.2032
Судом встановлено, що згідно виписок банку Відповідач виконував свої обов'язки зі сплати тіла кредиту, останній платіж, що зарахований на погашення кредиту Відповідача 1 значиться 01.07.2014 в сумі 598,00 грн (за червень 2014, як те передбачено п.3.1 кредитного договору).
В подальшому 29.10.2014 банк виніс на прострочку своєчасно не сплачену заборгованість - 1 789,63 грн, згодом загальна сума винесена на прострочення склала - 38865,63 грн (а.с.7 зворотній бік, 10).
З 01.04.2019 по 27.12.2019 Відповідач 1 поновив сплати та сплатив банку - 49000,00 гривень із них : 18309,63 грн зараховано в рахунок прцентів за користування кредитом, а 30690,37 грн в рахунок простроченої заборгованості за тілом кредиту, що відповідає п.3.3 Кредитного договору
Отже, станом на 03.01.2020 залишок несплаченої простроченої заборгованості складає 8175,26 грн (платежі за повні 13 місяців), а поточної - 91334,00 грн, а всього заборгованості за тілом кредиту- 99 509,26 грн.
Згідно штампу на конверті представник позивача звернувся до суду 05.02.2020 (а.с.33), строк позовної давності за договором поруки в даному випадку не порушено.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні про належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому при стягненню заборгованості в солідарному порядку судові витрати розподіляються в рівних долях.
При поданні позову позивачем платіжним дорученням був сплачений судовий збір у сумі 3 029,64 гривень, а тому він підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах на користь позивача по 1051,00 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.259,526,530,536,553,554,610-612,1054 ЦК України, ст.ст.10,12,13,76,141,247,258,263-265,268,273,274-280-284,354,355 ЦПК України, суд,-
Позов представника позивача ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити .
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» (місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська,1, код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за тілом кредиту станом на 03.01.2020 за кредитним договором № 340/2012-Р від 12 вересня 2012 року в сумі 99509 (девяносто дев'ять тисяч п'ятсот дев'ять) гривень 26 копійок
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» судовий збір в сумі 1051 (одну тисячу п'ятдесят одну) гривню 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» судовий збір в сумі 1051 (одну тисячу п'ятдесят одну) гривню 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може також бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області.
Суддя В. М. Шкиря