Справа № 408/379/20-ц
2/408/1270/20
18 березня 2020 року Біловодський районний суд Луганської області,
в складі: головуючого-судді: Булгакової Г.В.
при секретарі: Ришковій Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодську, Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про стягнення недоотриманої пенсії, компенсації втрати частини доходів,-
Позивач звернувся до Біловодського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідача про стягнення недоотриманої пенсії, компенсації втрати частини доходів, посилаючись на наступне.
Чоловік позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З урахуванням припинення виплати пенсії з квітня 2017 року утворилась заборгованість з невиплаченої пенсії ОСОБА_3 по день його смерті. Так як позивач є дружиною ОСОБА_3 та проживала з ним разом на час його смерті, вона в березні 2019 року звернулася до відповідача з заявою про виплату їй пенсії, яка була недоотримана та надала всі необхідні документи, передбачені законодавством. На її звернення представник позивача отримала рішення №2465/03-18 від 10 травня 2019 року, у якому відповідач зазначив, що позивач відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи має іншу адресу реєстрації, ніж її померлий чоловік, відповідач вказав, що отримання позивачем недоотриманої її чоловіком пенсії, можливо тільки за умови вступу нею до спадщини.
Вказує, що відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати нарахованої померлому і неправомірно не виплаченої йому за життя разом з компенсацією частини пенсії, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до позивача.
Зазначає, що тим самим відповідач порушує право власності позивача, яке підлягає судовому захисту способом примусового виконання обов'язку в натурі, тобто стягнення її на користь позивача.
Позивач вважає дії відповідача незаконними, тому просить: - стягнути з Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 у повному розмірі за період з квітня 2017 по грудень 2018 включно; - стягнути з Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу померлого ОСОБА_3 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159 з серпня 2014 року по 25.01.2019, виходячи з повної суми заборгованості по пенсії за період з травня 2017 року по 09.12.2018.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимог не визнає та заперечує проти них, з огляду на наступне.
Загальне право на одержання особою сум пенсії, які належали спадкодавцеві визначено ст. 1227 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Але, сам порядок та умови здійснення виплати членам сім'ї недоотриманої пенсії померлого пенсіонера встановлено спеціальним законодавством. У ст. 52 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-1V (далі за текстом - Закон № 1058) визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 Закону № 1058, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщо зазначена сума пенсії протягом шестимісячного строку залишилась неотриманою, то вона входить до складу спадщини. Тобто, умовами для отримання недоотриманої пенсії померлого для членів сім'ї є спільне проживання з померлим або, незалежно від факту спільного проживання, перебування їх на утриманні. Підтвердження цих умов здійснюється лише документально. В разі неможливості документального підтвердження з будь-яких причин, то зазначені факти встановлюються в судовому порядку.
Для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера згідно з п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами), до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надасться свідоцтво про смерть та документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника та документи, які свідчать про проживання з пенсіонером на день його смерті. Також, непрацездатними членами сім'ї, незалежно від факту спільного проживання, надаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Позивач перебувала за життя померлого чоловіка ОСОБА_3 його дружиною, відповідно до ст. 1261 ЦК України є за законом спадкоємцем першої черги, тому, вона 08.04.2019 (у позові датою звернення зазначено березень 2019 року) звернулась до відповідача по цій справі з заявою про виплату недоотриманої пенсії чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . До заяви ОСОБА_1 від 08.04.2019 були додані наступні документи: копія паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 04.11.2015; копія картки платника податків ОСОБА_1 ; копія довідки від 15.01.2018 № 14329 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача; копія свідоцтва про смерть ( НОМЕР_2 від 13.03.2019) померлого чоловіка ОСОБА_3 ; копія довіреності ОСОБА_1 від 26.04.2019; копія «свидетельства о смерти» (мовою оригіналу) серії НОМЕР_3 від 13.12.2018 на померлого чоловіка ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про одруження (серія НОМЕР_4 від 01.08.1970); копія довідки від 15.01.2018 р. № 25462 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3
Будь-яких інших документів або їх копій, у тому числі документів на підтвердження факту перебування на утриманні померлого, заявником не надавалось.
Під час розгляду заяви позивача встановлено, що заявник звернулась за недотриманою пенсією до закінчення шестимісячного терміну, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають однакову реєстрацію місця проживання згідно паспортних даних, а саме: АДРЕСА_1 . Але, згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, вони мають різну реєстрацію. Фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . А фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 . Відповідно, з довідок внутрішньо переміщених осіб вбачається, що подружжя протягом року в смт. Біловодськ фактично проживали/перебували за різними адресами. Вказані довідки, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», є документом, який підтверджує факт взяття на облік внутрішнього переміщеної особи та її фактичне місце проживання/перебування на підконтрольній Україні території.
Крім того, факт спільного проживання з померлим можливо підтвердити довідками або іншими документами про склад сім'ї, виданих відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи. Але, жодного документа на підтвердження факту спільного проживання заявником не надано.
Також, заявником не надано жодного документального підтвердження факту перебування на утриманні у померлого. Наявність такого документального підтвердження надала б Управлінню можливість не брати до уваги факт спільного проживання або не проживання.
Враховуючи вище зазначене, відповідач вважає, що на час звернення ОСОБА_1 за недоотриманою пенсією померлого чоловіка були відсутні підстави для такої виплати, та запропоновано заявнику отримати суму недоотриманої пенсії померлого чоловіка в порядку спадкування, надавши свідоцтво про право на спадщину. Або, встановити факт спільного проживання з померлим в порядку окремого цивільного судочинства, передбаченого цивільно-процесуальним законодавством України.
З часу останнього звернення (з 08.04.2019) до теперішнього часу позивач та її законний представник не звертались повторно до Управління з приводу отримання недоотриманої пенсії померлого чоловіка. Будь-яких документів не надавали, у тому числі і свідоцтво про право на спадщину.
Саме право позивача на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії, яке виникло після спливу шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини, відповідач не заперечує. За умови його належного документального оформлення відповідно до вимог ст. 1269 і ст. 1297 ЦК України та подання до Управління відповідних документів, зазначених у п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою ПФУ № 22-1, відповідач вважає за можливе здійснення відповідної виплати.
Щодо твердження позивача про порушення його права власності, яке полягає, на думку позивача, в неправомірному утримуванні Управлінням належного йому спадкового майна у вигляді суми недоотриманої пенсії, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до нього, слід зазначити наступне. До теперішнього часу позивачем належним чином не було юридично доведено факту належності саме йому права власності на недоотриману пенсію померлого. Через недоведеність протягом шести місяців з часу відкриття спадщини факту спільного проживання з померлим за його життя або перебування позивача на утриманні у померлого чоловіка (як то передбачено ст. 52 Закону № 1058) та не оформлення свідоцтва про право на спадщину після спливу зазначеного шестимісячного терміну (як то передбачено ст. 1269 ЦК України), відповідач вважає, що і на теперішній час позивачем не оформлено належним чином право власності на недоотриману пенсію. У свою чергу, дана обставина вказує на хибність такого твердження з боку позивача про неправомірність дій Управління.
Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з Управління компенсації втрати частини доходу померлого, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші. З аналізу зазначеної статті вбачається, що компенсація втрати частини доходу здійснюється в разі порушення строку виплати лише нарахованих сум доходів громадян, а не будь-яких інших.
Аналогічні обставини викладено і в Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159.
Згідно інформації Центральної бази даних одержувачів пенсій, датою останнього нарахування пенсійних виплат ОСОБА_3 є 04.03.2017. Також, останнім місяцем здійснення пенсійних виплат є березень 2017 року. Тобто, нараховані суми пенсії були своєчасно виплачено пенсіонеру. Звідси вбачається, що підстави для проведення розрахунку та виплата позивачу такої компенсації відсутні.
Вказує, що вимога позивача щодо стягнення компенсації є безпідставною та не підлягає задоволенню.
В зв'язку з викладеним позов не визнав, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Весела Гора Слов'яносербського району Луганської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.03.2019 /а.с.-48/.
З копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 01.08.1970 вбачається, що позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі /а.с.-09/
Згідно копії довідки № 25462 від 15.01.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням соціального захисту населення Біловодської райдержадміністрації Луганської області, ОСОБА_3 проживає/перебуває в АДРЕСА_2 /а.с.-11/.
Згідно копії довідки № 14329 від 15.01.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням соціального захисту населення Біловодської райдержадміністрації Луганської області, ОСОБА_1 проживає/перебуває в АДРЕСА_3 /а.с.-10/.
Згідно паспорту позивача ОСОБА_1 , вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.-8/.
Померлий ОСОБА_3 був пенсіонером та перебував на обліку у відповідача та, згідно паспорту, був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечується відповідачем.
У ОСОБА_3 загальна сума заборгованості по невиплаченій пенсії за період з 01.04.2017 по 31.12.2018 складає 121566,03 грн., що підтверджується довідкою Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №2822/03-18 від 04.03.2020 /а.с.-49/.
Позивач звернувся за недотриманою пенсією до закінчення шестимісячного терміну.
Встановлені обставини підтверджуються матеріалами справи і є не спірними.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача саме щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (реєстрації) разом з померлим пенсіонером.
Так, згідно рішення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №2465/03-18 від 10.05.2019 позивачу біло відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії оскільки в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають однакову реєстрацію згідно паспортів, а у саме: АДРЕСА_1 , але згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб мають різну реєстрацію, ОСОБА_1 зареєстрована: АДРЕСА_3 , а померлий ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки підтвердити факт проживання (реєстрації) разом з померлим пенсіонером можливо за умови надання довідок або іншого документу про склад сім'ї, виданого відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з померлим за однією адресою), виданий згідно з вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - підтвердити факт сумісного проживання разом з померлим ОСОБА_3 , згідно наданих документів, не можливо. Їй було повідомлено, що для виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 необхідно надати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно повідомлення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №2848/07-18 від 04.03.2020 ОСОБА_3 звернувся 11.06.2015 до відповідача із заявою про взяття на облік. Довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 03.06.2015 № 920025462 позивач оформив у відповідності до «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Розпорядженням № 143542 (22541) від 07.07.2015 позивача було взято на облік у відповідача як внутрішньо переміщену особу за матеріалами електронної пенсійної справи. Пенсія виплачувалась по 31.03.2017, сума останньої виплати пенсії у березні 2017 року становить 3338,33 грн. На підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких надано інформацію Службою безпеки України, щодо перевірки обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній території, пенсія позивачу була призупинена з 01.04.2017. Суми соціальних виплат, які нараховані за минулий період позивачу, в даному випадку це за період з 01.04.2017 по 31.12.2018, заборгованість пенсії буде виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Загальна сума заборгованості по невиплаченій пенсії за період з 01.04.2017 по 31.12.2018 складає 121566,03 грн. що підтверджується довідкою про розмір заборгованості від 04.03.2020 № 2822/03-18. Розрахунок суми компенсація за період з травня 2017 року відповідачем не здійснювався.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилався на те, що ст. 52 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-1V (далі за текстом - Закон № 1058) визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 Закону № 1058, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщо зазначена сума пенсії протягом шестимісячного строку залишилась неотриманою, то вона входить до складу спадщини. Тобто, умовами для отримання недоотриманої пенсії померлого для членів сім'ї є спільне проживання з померлим або, незалежно від факту спільного проживання, перебування їх на утриманні. Підтвердження цих умов здійснюється лише документально. Позивач перебувала за життя померлого чоловіка ОСОБА_3 його дружиною, але, жодного документа на підтвердження факту спільного проживання з чоловіком заявником не надано. Так, під час розгляду заяви позивача встановлено, що заявник звернулась за недотриманою пенсією до закінчення шестимісячного терміну, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають однакову реєстрацію місця проживання згідно паспортних даних, а саме: АДРЕСА_1 . Але, згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, вони мають різну реєстрацію. Фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . А фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 . Відповідно, з довідок внутрішньо переміщених осіб вбачається, що подружжя протягом року в смт. Біловодськ фактично проживали/перебували за різними адресами. Вказані довідки, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», є документом, який підтверджує факт взяття на облік внутрішнього переміщеної особи та її фактичне місце проживання/перебування на підконтрольній Україні території.
Посилання відповідача на ненадання заявником жодного документу на підтвердження факту спільного проживання з чоловіком є неприйнятним, оскільки статтею ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено поняття «місце перебування» та «місце проживання», згідно якої місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; що орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради: реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Абзацом першим пункту 9 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016, визначено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1 до цієї Постанови.
Пунктом 25 вказаних Правил, визначено, що реєстрація місця перебування осіб, що звернулися за захистом в Україні із заявою за формою згідно з додатком 8, здійснюється на визначений законом строк на підставі документів, визначених пунктом 18 цих Правил (крім квитанції про сплату адміністративного збору). Відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про звернення за захистом в Україні, зразок якої затверджується наказом МВС.
Наказом МВС України від 07.09.2011 №649 на виконання пункту 2 статті 27 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" затверджено зразок довідки про звернення за захистом в Україні, яка, виходячи з положень ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" видається особам, що не є громадянами України.
Відповідно до абз.2 пункту 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 №509, довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Отже довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, до якого вносяться відомості про реєстрацію місця проживання чи місця перебування, перелік яких визначено п.9 Правил реєстрації місця проживання, у зв'язку з чим немає підстав вважати адресу фактичного проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем їхнього проживання або перебування.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст ч. 3 ст. 52 Закону узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).
У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Отже, встановивши, що у ОСОБА_3 загальна сума заборгованості по невиплаченій пенсії за період з 01.04.2017 по 31.12.2018 складає 121566,03 грн.; та позивач звернулась за недотриманою пенсією до закінчення шестимісячного терміну, була його дружиною та зареєстрована у встановленому законом порядку з ним за однією адресою місця проживання, суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії, у зв'язку із чим позов про зобов'язання відповідача виплатити позивачу суму пенсійних виплат підлягає задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходу померлого ОСОБА_3 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159 з серпня 2014 по 25.01.2019, виходячи з повної суми заборгованості по пенсії за період з травня 2017 року по 09.12.2018 слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати"підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 цього ж Законувстановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованихгромадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші. З аналізу зазначеної статті вбачається, що компенсація втрати частини доходу здійснюється в разі порушення строку виплати лише нарахованихсум доходів громадян, а не будь-яких інших.
Аналогічні обставини викладено і в Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159.
Згідно інформації Центральної бази даних одержувачів пенсій /а.с.-30/, датою останнього нарахування пенсійних виплат ОСОБА_3 є 04 березня 2017 року. Також, останнім місяцем здійснення пенсійних виплат є березень 2017 року. Тобто, нараховані суми пенсії були своєчасно виплачено пенсіонеру. Звідси вбачається, що підстави виплата позивачу такої компенсації відсутні. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.07.2016 у справі № 607/6259/15-а.
У зв'язку з наведеним вказана вимога позивача про стягнення компенсації не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 , до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, ЄДРПОУ 41247269, адреса місцезнаходження: Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Центральна, 77, про стягнення недоотриманої пенсії, компенсації втрати частини доходів - задовольнити частково.
Зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, ЄДРПОУ 41247269, адреса місцезнаходження: Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Центральна, 77, виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , суму недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 , за період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2018 року включно, в розмірі 121 566 грн. 03 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути зі Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, ЄДРПОУ 41247269, адреса місцезнаходження: Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Центральна, 77, на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 420 гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Г. В. Булгакова